Справа № 644/4619/17 Головуючий суддя І інстанції Черняк В. Г.
Провадження № 22-ц/790/6387/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів
23 жовтня 2017 року м. Харків.
Суддя Апеляційного суду Харківської області Яцина В.Б., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про збільшення розміру аліментів,
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено.
На рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
За правилами частин 1, 3 статті 11-1 ЦПК України у суді функціонує автоматизована система документообігу суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2017 року визначено склад колегії: головуючий (суддя-доповідач) - Яцина В.Б, судді Бурлака І.В., Карімова Л.В.
Однак я не вбачаю законної можливості розглядати вказану справу, оскільки, існують передбачені у п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України підстави для самовідводу судді.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Так, ми разом з ОСОБА_1 на протязі 1980-1984 р.р. навчалися у вищому навчальному закладі, після чого підтримуємо дружні стосунки, і мені стало відомо з його слів про обставини цієї справи ще до її надходження на розгляд апеляційного суду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що є джерелом права згідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950р. повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
Особистої упередженості у цій справі я не вбачаю, але у даному випадку існують перешкоди з точки зору конвенційного критерію об'єктивної неупередженості судді, оскільки вирішальним для цього є те, чи можна вважати побоювання стосовно дотримання цього критерію об'єктивно обґрунтованими для стороннього спостерігача, а не для судді (див. з цього приводу також вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн роти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастіллольгар проти Іспанії» (Castillo Alga v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
В ситуації, коли національний суд відхилив заяву позивача про відвід судді, в якому було посилання на обґрунтовані побоювання заявниці стосовно об'єктивної неупередженості судді, рішенням Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02), п. п. 44-55, було визнано порушення державою гарантій п. 1 ст. 6 вказаної Конвенції про право кожного на безсторонній суд.
За цих обставин побоювання відповідача ОСОБА_2 щодо моєї небезсторонності як головуючого по справі судді можна вважати об'єктивно виправданими, що відповідно до вказаної практики Європейського суду з прав людини та згідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України виключає можливість мою участь у розгляді цієї справи. Тому вважаю за необхідне на стадії відкриття апеляційного провадження по даній цивільній справі заявити про самовідвід.
Керуючись ст. ст. 20, 23 ЦПК України, суддя
По цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про збільшення розміру аліментів - заявити про самовідвід.
Справу передати для подальшого автоматичного розподілу між суддями відповідно до вимог ст. 11-1 ЦПК України.
Ухвала набирає чинності негайно і оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Суддя В.Б. Яцина