Справа № 619/933/16-ц Головуючий суддя І інстанції Болибок Є. А.
Провадження № 22-ц/790/3761/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин
18 жовтня 2017 року м. Харків.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді - Яцини В.Б.
суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,
за участю секретаря - Баранкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області, треті особи: Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, відділ державної реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання недійсними розпорядження місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації, визнання протиправним рішення державного кадастрового реєстратора, визнання недійсним договору, визнання недійсним запису в державному реєстрі, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання права власності,
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року позов ОСОБА_5 - задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 19.07.2012 № 514 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_6». Визнано недійсним держаний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 0,1000 га, для ведення садівництва на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, виданого 12.10.2012 на ім'я ОСОБА_6 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №632205591002664. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_3, площею 0,1000 га, для ведення садівництва, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області шляхом скасування кадастрового номеру НОМЕР_2. Витребувано з володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,1000 га, на користь ОСОБА_5. Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування скарги зазначено, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Вказала, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року по справі № 820/8648/14, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 року та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2016 р., було відмовлено у задоволенні адміністративного позову про скасування розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації від 16 грудня 2011 року № 876 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_6, скасування розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2012 року № 514 про передачу земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, видане на ім'я ОСОБА_6; про визнання протиправним рішення державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Дергачівському районі про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру; скасування реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку.
Зауважила, що суди по іншій справі на підставі досліджених у судових засіданнях доказах дійшли висновку, що розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 16 грудня 2011 року № 876 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту для ведення індивідуального садівництва гр, ОСОБА_6.» та розпорядження від 19 липня 2012 року №514 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту гр. ОСОБА_6.» були прийняті відповідачем відповідно до вимог ст. 17, 35, 116, 118, 121 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час їх прийняття) та ст. 17 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Зазначила, що Судами по іншій справі також встановлено, що 24 лютого 2014 року представник ОСОБА_7 звернувся до відділу Держземагентства у Дергачівському районі з заявою, в якій просив зареєструвати земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_1, проте державним кадастровим реєстратором 24 лютого 2014 року рішенням №РВ- 6300241242014 було відмовлено позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на підставі того, що земельна ділянка, про реєстрацію якої було поставлено питання, знаходиться в межах іншої земельної ділянки, яка зареєстрована на іншу фізичну особу з кадастровим номером НОМЕР_2,одночасно було рекомендовано позивачу звернутися до розробника документації на земельну ділянку для усунення недоліків.
Послалась на те, що зміна цільового призначення земельної ділянки у порядку ст. 20 ЗК України не здійснювалась. Вказала, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 року по справі № 820/4232/15, яка набрала законної сили, зокрема,скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 шляхом закриття Поземельної книги, тобто, земельної ділянки, право власності щодо якої просив визнати за собою ОСОБА_5 Зазначила, що висновок експерта в даній справі не є належним та допустимим доказом.
Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції відповідно до наявних у справі доказів правильно встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів №285 від 08.10.1996 на підставі Земельного Кодексу України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 ОСОБА_7 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,10 га для житлового будівництва.
Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданого 25 жовтня 1996 року, ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 285 від 08.10.1996 є власником земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1. Землю передано для будівництва і обслуговування житлового будинку.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Коробець О.М., зареєстрованого в реєстрі за №3149, ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3.
Згідно рішення Виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області №87 від 21.10.2014 року «Про уточнення адреси земельної ділянки, для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться у власності ОСОБА_5 в АДРЕСА_1» було уточнено адресу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться у власності ОСОБА_5, та встановлено вважати вірною наступну адресу: АДРЕСА_1
Згідно розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області №876 від 16 грудня 2011 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_6» ОСОБА_6 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,1200 га, в тому числі ріллі - 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту з подальшою передачею у власність.
Згідно розпорядження Дергачівської райдержадміністрації Харківської області №514 від 19.07.2012 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_6» передано безоплатно громадянину ОСОБА_6 у власність земельну ділянку загальною площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту.
Згідно Держаного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 12 жовтня 2012 року, ОСОБА_6 на підставі розпорядження Дергачівської райдержадміністрації Харківської області №514 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га. Земельна ділянка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області. Цільове призначення для ведення садівництва. Кадастровий номер НОМЕР_2.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 жовтня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Луніною Т.А., зареєстрованого в реєстрі за №1417, ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області. Цільове призначення для ведення садівництва. Кадастровий номер НОМЕР_2.
Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №12127 від 24.02.2017 року копія проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_6 земельної ділянки із земель запасу державної власності (землі сільськогосподарського призначення) у власність для ведення індивідуального садівництва на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту Дергачівського району Харківської області не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування за складом, змістом та правилами оформлення, а саме: ст.29 Закону України «Про землеустрій», ст.ст.118, 198 Земельного кодексу України, п.9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наказу Держкомстату від 05.11.1998 № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» та ДСТУ №4163-2003, чинним в період з 16.12.2011 по 19.07.2012 року. Проект землеустрою затверджено розпорядженням Дергачівської РДА від 19.07.2012 № 514 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва на території Малоданилівській селищній раді за межами населеного пункту гр. ОСОБА_6». Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1 га, що знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, за межами населеного пункту, власником якої є ОСОБА_6 (державний акт на право власності НОМЕР_1 від 12.10.2012) накладається на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_7 (державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_4 від 25.10.1996). Площа накладення складає 0,1000 га.
Згідно листа начальника відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області №31-20.18-0.7-1386/2-16 від 25.04.2016 року тотожність земельних ділянок, відведених ОСОБА_6 для садівництва та ОСОБА_7 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, з'ясувалась під час реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі. Отже, згідно даних Державного земельного кадастру, перетин земельних ділянок, право власності на які посвідчене державним актом на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_7, серія НОМЕР_4, та державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 12.10.2012 р. ОСОБА_6, складає 100 %.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів недійсності рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів №285 від 08.10.1996, яким на підставі ЗК України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 ОСОБА_7 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,10 га для житлового будівництва.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
За змістом ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.7 Розділ X «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року №2768-III громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Частиною першою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент передачі ОСОБА_6 земельної ділянки) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Отже, указаним положенням визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент передачі ОСОБА_6 земельної ділянки) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Відповідно до ч.ч.6,7,8,9 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.
Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст.ст. 21, 55 Конституції України та ст.152 ЗК України.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Згідно зі ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до п.12 Розділу Х Перехідних положень ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд України у постанові №6-93цс13 від 23 жовтня 2013 року зазначив, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.
ОСОБА_7 у встановлено порядку у 1996 році отримав у власність земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_3.
ОСОБА_6 у 2012 році отримав у власність земельну ділянку площею 0,10 га на території Малоданилівській селищній раді Дергачівського району Харківської області з кадастровим номером НОМЕР_2.
У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не заперечував той факт, що земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 та НОМЕР_2 є тотожними.
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Зазначене також підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №12127 від 24.02.2017 року та відповідним листом начальника відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області.
Таким чином судом відповідно до наявних у справі доказів було правильно встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 та НОМЕР_2, відведені ОСОБА_6 для садівництва та ОСОБА_7 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, є тотожними, внаслідок чого слід визнати, що ОСОБА_6 було виділено земельну ділянку, яка вже була виділена ОСОБА_7 у власність, що є незаконним втручанням у гарантоване Конституцією і ЦК України право власності і доводи скарги цього висновку не спростовують.
Суду не надано належних та допустимих доказів недійсності рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів №285 від 08.10.1996, яким на підставі ЗК України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 ОСОБА_7 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,10 га для житлового будівництва.
За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах №6-33цс13 від 22 травня 2013 року та №6-319цс15 від 01 липня 2015 року, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України при розгляді аналогічних спорів.
У п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.
Відповідно до положень ст. ст. 4, 10, 60 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Верховний Суд України у постанові №6-34 цс11 від 26 вересня 2011 року зазначив, що у разі встановлення незаконності вибуття земельних ділянок із державної власності та визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними у зв'язку з тим, що згідно зі статтями 60, 61 ЗК України не могли надаватися для зазначеного в державних актах цільового призначення, позов про їх витребування з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню відповідно до положень статей 387, 388 ЦК України.
Таким чином суд, правильно встановивши, що ОСОБА_5 на законних підставах отримав право власності на спірну земельну ділянку, яку у нього фактично було відібрано без його волевиявлення, без вилучення та без законних на то підстав, дійшов законному і обґрунтованому висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо визнання за ним права власності та повернення йому спірної земельної ділянки.
Суд також відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості належним чином вмотивував свої висновки стосовно скасування розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області №514 від 19.07.2012 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_6» та визнав недійсним державний акт, виданий останньому.
Як було роз'яснено судам у ч.5 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», - рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
На підставі викладеного колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_3, площею 0,1000 га, для ведення садівництва, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області шляхом скасування кадастрового номеру НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання представника відповідачів на судові рішення, які були ухвалені в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів в цілому погоджується з таким висновком, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року по адміністративні справі № 820/8648/14 за позовом ОСОБА_7 про скасування розпоряджень, скасування реєстрації Державного акту, визнання рішення протиправним, про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації земельної ділянки - було відмовлено у задоволенні позову, за його недоведеністю, тобто спірне питання не було остаточно вирішеним стосовно фактичних обставин справи. Тому позивач має право повторного звернення до суду з посиланням на інші підстави позову, із повторним доведенням підстав своїх позовних вимог в порядку цивільного судочинства для захисту свого права власності, що відповідає роз'ясненням судам, які були наведені у п.2 постанови Пленум Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», стосовно загальних правил розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів, і не порушує вищевказаного загального правового принципу правової визначеності (остаточного вирішення справи) - res judicata. Що стосується постанови Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по адміністративній справі № 820/4232/15 за позовом ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації земельної ділянки, то колегія суддів також не вбачає в цьому судовому рішенні преюдиціального значення по цивільній справі, що нині переглядається в апеляційному порядку. Як вбачається із вказаної постанови та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року по адміністративній справі № 820/4232/15, - предметом даного адміністративного спору були лише оскарження дій та рішень реєстратора, при цьому вимоги і доводи третьої особи ОСОБА_7 та ОСОБА_5 стосовно порушення права власності та скасування розпорядження РДА № 876 від 16.12.2011р. та № 514 від 19.07.2012 року адміністративними судами не розглядалися, що відповідно до передбачених у п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 р. надало суду першої інстанції право при розгляді справи в порядку цивільної судочинства встановлювати ці юридичні факти та ухвалити своє рішення за наслідками розгляду цивільного спору (а.с. 172-185 виділених матеріалів по справі).
Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування передбаченими ч. 4 ст. 267 ЦК України наслідків для спливу позовної давності є також законними і обґрунтованими, оскільки визначена ст.257 ЦК України загальна трирічна позовна давність на день звернення до суду з цим позовом не спливла.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_7 спірну земельну ділянку відповідно договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2014 року. Після придбання земельної ділянки ОСОБА_5 довідався про порушення свого права на цю ділянку. З позовом до суду ОСОБА_5 звернувся у березні 2016 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, - апеляційний суд відповідно до ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -