23.10.2017
№ 637/228/17
№ 2/637/144/17
17 жовтня 2017 року селище Шевченкове
Шевченківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Стеганцова С.М.,
за участю секретаря Реуцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шевченкове Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Сподобівської сільської рада Шевченківського району Харківської області про визнання заповіту недійсним і нікчемним,
27 лютого 2017 року позивач по справі в особі представника за довіреністю звернулася до Шевченківського районного суду Харківської області із зазначеним позовом, яким просить суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений 09 липня 2014 року Сподобівською сільською радою Шевченківського району Харківської області, а також стягнути судові витрати.
Позивач і її представник пояснили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 88 років померла ОСОБА_3, яка являється матір'ю ОСОБА_1. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповідала донці - ОСОБА_1 Після смерті матері позивач в 6-ти місячний строк, звернулася до приватного нотаріуса Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області для прийняття спадщини, проте їй було роз'яснено, що вона є не єдиним спадкоємцем майна і спадкова справа після смерті ОСОБА_3 вже відкрита.
Як стало відомо, 09 липня 2014 року ОСОБА_3 складено заповіт на ім'я ОСОБА_2, посвідчений Сподобівською сільською радою Шевченківського району Харківської області.
Позивач і її представник вважають, що даний заповіт складено та посвідчено з порушенням вимог ЦК України, так як спадкодавця мала вади здоров'я в 2011 році, а саме - не повна вікова катаракта правого ока та повна катаракта правого ока, хронічна двостороння туговухість.
В зв'язку з цим 23 травня представником позивача було уточнено позовні вимоги та зазначено, що починаючи з 1975 року спадкодавця мала значні проблеми зі здоров'ям, а численні зиписи в медичній картці свідчать про те, що остання на момент складання заповіту від 09.07.2014 року фактично не могла ні чути пояснень присутніх, ні бачити зміст документу, який вона підписала, в зв'язку з цим просять суд визнати заповіт недійсним і нікчемним (а.с.34,35).
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю (а.с.10) підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував, пояснивши, що заповіт на ім'я ОСОБА_2 було складено за власною волею спадкодавиці - ОСОБА_3, а тому не може визнаватися недійсним і позивачем не доведено, що спадкоємець мала такі вади здоров'я, визнавати його нікчемним.
Представник відповідача - Сподобівської сільської ради проти позовних вимог не заперечував, з позовом згодні, про що надано суду письмову заяв (а.с.36). В судовому засіданні пояснила, що дійсно заповідачка мала вади здоров'я як зі слухом так і з зором, оскільки мала поважний вік 87 років.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини пов'язані зі спадкуванням за заповітом.
Позивач по справі - ОСОБА_1 являється рідною донькою ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1
ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 88 років померла мати позивача по справі - ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2
Згідно довідки за вих. № 26 від 01.02.2017 року, виданої виконавчим комітетом Сподобівської сільської ради, ОСОБА_3 до дня своєї смерті постійно проживала та значилася зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 та згідно записів господарської книги Сподобівської сільської ради № 6 за 2016-2020 роки, до дня своєї смерті мала склад сім'ї: донька - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонерка. Малолітніх, неповнолітніх дітей та недієздатних членів сім'ї немає» (а.с.8).
06 лютого 2002 року мати позивача ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно вона заповідала доньці - ОСОБА_1 Зазначений заповіт було посвідчено секретарем виконавчого комітету Сподобівської сільської ради і зареєстровано в реєстрі за № 125 (а.с.9).
Після смерті матері ОСОБА_1 в 6-ти місячний строк звернулася до приватного нотаріуса Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області з питанням подачі заяви для прийняття спадщини. Проте, приватним нотаріусом було роз'яснено, що позивач є не єдиним спадкоємцем майна і спадкова справа після смерті ОСОБА_3 вже відкрита.
В матеріалах справи мається копія заповіту, складеного 09 липня 2014 року ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2, посвідчений Сподобівською сільською радою Шевченківського району Харківської області (а.с.30).
Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 13 червня 2017 року за клопотанням представника відповідача було призначено судово-почеркознавчу експертизу для з'ясування достовірності виконання підпису спадкодавці у заповіті від 09 липня 2014 року (а.с.45). проте на рахунок інституту, де вказана експертиза мала проводитися, кошти за оплату проведення експертизи не надійшли, тому ухвала суду залишилася без виконання (а.с.62). У судовому засіданні представник відповідача заявив, що оплату за проведення експертизи відповідач проводити не буде і відмовляється від її проведення.
Допитаний в справі в якості свідка секретар Сподобівської сільської ради - ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що заповіт складався за допомогою технічних засобів в сільській раді на прохання спадкодавця, який передав в сільраду паспорт, а потім вона разом з відповідачем по справі - ОСОБА_2 їздила додому до ОСОБА_3, щоб вона підписала заповіт. На зір і слух ОСОБА_3 не нарікала.
Свідок по справі - ОСОБА_5, яка являється лікарем терапевтом у Шевченківській ЦРЛ, у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 страждала на численні хвороби, дуже погано чула та майже нічого не бачила.
Свідчення лікаря терапевта підтверджуються письмовими доказами, а саме при вивченні і огляді медичної картки померлої ОСОБА_3, наданої на запит суду, в судовому засіданні було встановлено, що до складання заповіту ОСОБА_3 на 09.04.2013 рік мала такі вади здоров'я: двостороння туговухість 4-ї степені, рекомендовано «слуховий апарат».
На час підписання заповіту ОСОБА_3, також мала неповну вікову катаракту правого ока і повну катаракту лівого ока, що вбачається з запису медичної картки ОСОБА_3, у 2012 році діагноз: «Хронічна двостороння сенсоневральна туговухість», а в записі за 2013 рік зазначено «туговухість 4 ступеню».
Як пояснила свідок -лікар-терапевт ОСОБА_5 при туговухості 3-го ступеню людина практично нічого не чує, а при туговухості 4 ступеню, який був у заповідача, втрата слуху є повною. При лікуванні ОСОБА_3 в терапевтичному відділені хвора лівим оком взагалі нічого не бачила, правим - майже 90% не бачила.
У відповідності до вимог ст.ст. 1233, 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення.
В суді встановлено, що заповіт складався за допомогою технічних засобів в сільській раді, а підписаний був, як зазначив сам секретар сільради, дома за місцем проживання ОСОБА_3, заповіт не був прочитаний заповідачем, натомість в самому заповіті зазначено, що він був складений і підписаний в приміщенні Сподобівської сільської ради Шевченківського району Харківської області (а.с.30).
Частиною 2 статті 1253 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
Абзацем третім частини другої статті 1248 ЦК України передбачено, що якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має бути відбутися при свідках.
Аналізуючи наведені норми права можна зробити висновок, що якщо заповідач має фізичні вади посвідчення заповіту відбувається тільки при свідках.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 під час складання заповіту мала вади зору та слуху і вік 87 років, проте заповіт було посвідчено без свідків.
Заперечення представника відповідача ОСОБА_2 про те, що позивачем не доведено недієздатності ОСОБА_6 і що вона не скаржилася на зір і слух, заповіт відповідав внутрішній волі заповідача та волевиявлення його було вільним, що не може бути підставою для його скасування, - є хибними, оскільки абзац третій частини другої статті 1248 ЦК України чітко зазначає, що тільки при свідках може бути посвідчено заповіт, якщо заповідач має фізичні вади.
Доводи представника ОСОБА_2 на те, що на момент посвідчення заповіту не перевірено та не проведено експертизи про стан здоров'я спадкодавця судом не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи свідчать про те, що заповідач мав як вади зору : «не повна вікова катаракта правого ока, повна катаракта лівого ока», так і вади слуху; « хронічна двостороння туговухість 4-го ступеня».
Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належних та допустимих доказів на спростування того, що заповідач не мав вад зору і слуху матеріали справи не містять і в суді представником ОСОБА_2 їх не надано.
В заповіті зазначено, що він складений в приміщенні сільради, хоча в дійсності заповіт був підписаний по місцю мешкання спадкодавця. В заповіті невірно зазначено місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини цього. Тобто, форма посвідчувального напису, визначена формою № 39, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 10.01.2005 року №1/5 «Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на правочинах і засвідчуваних документах» не відповідала встановленій формі вищевказаних нормативно-правових документів.
Загальні підстави для визнання нікчемності правочину передбачені ст.203 ЦК України. Вона застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.
До даних правовідносин спеціальною нормою є ст.1257 ЦК України, якою передбачено, що нікчемним є заповіт, який складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Відповідно до п. 17 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.
Тому суд задовольняє вимоги позивача частково в частині визнання заповіту саме нікчемним, а не недійсним.
Заповідач ОСОБА_3 з 1975 року дійсно мала значні проблеми зі здоров'ям, що підтверджується безпосередньо свідченнями у суді голови Сподобівської сільради ОСОБА_7, працівника Шевченківської ЦРЛ, на обліку якої стояла хвора ОСОБА_4, а також оглянутою в суді медичною карткою померлої ОСОБА_3 Записи в медичній картці свідчать про те, що ОСОБА_3 на момент складання заповіту 09.07.2014 року фактично не могла ні чути пояснень присутніх, ні бачити зміст документу, який вона підписувала. Відповідно, користуючись її безпорадним станом, заповіт було підписано всупереч вимогам чинного законодавства.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог у відповідності до ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України,
ст. 207, 1233-1234, 1247 -1248, 1251-1253, 1257 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати нікчемним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений 09 липня 2014 року секретарем виконавчого комітету Сподобівської сільської ради Шевченківського району Харківської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за номером 30.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 320,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Шевченківського
районного суду С.М.Стеганцов