Справа №635/2112/17
Провадження №1-кп/635/569/2017
23 жовтня 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
секретар судових засідань - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,-
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалами слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2017 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком - до 28 березня 2017 року без визначення застави. Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 17 березня 2017 року строк тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено - до 15 квітня 2017 року. Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 20 березня 2017 року строк тримання під вартою ОСОБА_8 продовжено - до 18 квітня 2017 року. Строк тримання під вартою обвинуваченим неодноразово продовжувався у встановленому КПК України порядку. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2017 року строк тримання під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжено на 60 днів - до 29 жовтня 2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 закінчується 29 жовтня 2017 року.
Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор у судовому засіданні просив продовжити строк тримання під вартою відносно обвинувачених, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , та ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні не заперечував проти продовження строку тримання під вартою. Захисник ОСОБА_5 , у судовому засіданні підтримав обвинуваченого ОСОБА_7 , але при цьому зазначив, що обвинувачений не має судимості, має на утриманні неповнолітніх дітей.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість прокурором ризиків, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який, посилаючись на наявність постійного місця проживання та стійких соціальних зв'язків, двох неповнолітніх дітей, зазначив, що його сім'я знаходиться в скрутному матеріальному становищі, житловий будинок, в якому проживає його сім'я, відключений від газопостачання.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав клопотання ОСОБА_8 , просив змінити останньому запобіжний захід на більш м'який.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, колегія суддів виходить з наступного.
Під час обрання відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було встановлено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачені можуть переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
При цьому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч. 4 ст. 187 КК України передбачає покарання у виді від восьми до п'ятнадцять років з конфіскацією майна, санкція п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченим, дані про осіб обвинувачених, які викладені в ухвалах про обрання запобіжного заходу, у тому числі ту обставину, що обвинувачені не мають місця роботи та джерела доходу, а також враховуючи ту обставину, що в ході судового розгляду свідки не допитані у повному обсязі, колегія суддів вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , та ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 обґрунтовується неодноразовим притягненням останнього до кримінальної відповідальності та наявністю судимостей.
Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на наявність у нього сім'ї та неповнолітніх дітей, хоча і зменшують встановлені ризики, але не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який - відмовити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань №27» на 60 днів - до 21 грудня 2017 року.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань №27» на 60 днів - до 21 грудня 2017 року.
Встановити строк дії ухвали до 21 грудня 2017 року.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
ОСОБА_3