Справа № 349/643/17
Провадження № 2/349/385/17
іменем України
12 жовтня 2017 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Лошак О.О.
з участю секретаря судового засідання Сірко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро» про стягнення сум, належних до виплати в день звільнення, інфляційних втрат, трьох процентів річних, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро» про стягнення 12084,00 грн. належних їй відповідачем до виплати в день звільнення - 26.06.2012, 10 924 грн. інфляційних втрат, 1 689,00 грн. - трьох процентів річних, 167 914 грн. середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку.
У позовній заяві зазначено, що 26 червня 2012 року позивачка звільнена за власним бажанням з посади головного бухгалтера ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро», однак в день звільнення і станом по сьогоднішній час їй не було виплачено заробітну плату за травень 2012 року в сумі 3000,00 грн. та за червень 2012 року в сумі 9084, 50 грн.
Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо позову в якому зазначив, що заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2012 року становила 3000,00 грн., за червень 2012 року - 9084,50 грн. (в тому числі розрахункові). За вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та страхового внеску не випадок безробіття ОСОБА_1 належало до виплати за травень-червень 2012 року відповідно 2458,20 грн. та 7 433,83 грн., що відображено у звітності підприємства за відповідні періоди. За спільною домовленістю з ОСОБА_1 у рахунок заробітної плати було передано в найм трактор для обробітку її власних земельних ділянок на загальну суму 10 895,70 грн. 26.06.2012 року ОСОБА_1 написала розписку, якою підтвердила відсутністьу неї будь-яких фінансових та матеріальних претензій до ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро». Також відповідач подав заяву про застосування позовної давності до вимог позивача на підставі ст. 257 ЦПК України.
Позивачка у судове засідання, призначене на 12 жовтня 2017 року не прибула, направила на адресу суду письмове клопотання про продовження слухання справи без її участі та без участі її представника.
Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявні клопотання про відкладення судових засідань, які були призначені на 15.06.2017 року, 29.06.2017 року, 10.07.2017 року, 03.08.2017 року, 15.08.2017 року, 12.10.2017 року через неможливість забезпечити явку предстаника, зайнятість його у інших судових засіданнях.
Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").
З урахуванням тієї обставини, що позовна заява надійла до суду 24 квітня 2017 року, відповідач жодного разу не забезпечив явку у судове засідання представника, з урахуванням вимог ст.157 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність визнання причин неявки представника відповідача у судові засідання неповажними, такими, що зумовлюють затягування розгляду справи, що дає підстави, за наявної письмової згоди позивачки, на ухвалення заочного рішення у справіна підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та перевіривши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Як вбачається з копії трудової книжки позивачку звільнено з роботи з 25 червня 2012 року, однак згідно наказу №28-к від 26 червня - ОСОБА_1 звільнено з роботи 26 червня 2012 року за власним бажанням.
Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід), виданою ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро», заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2012 року становила 3 000,00 грн., за червень 2012 року - 9084,50 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову визнав обставину невиплати позивачу заробітної плати за травень 2012 року в сумі 3 000,00 грн. та за червень 2012 року в сумі 9084,50 грн.
Відповідно до ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.
Заперечення відповідачем наявності невиконаного зобов'язання з виплати заробітної плати з тієї підстави, що він надав позивачці послуги на суму 10 859,70 грн. є необґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ст. 23 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється.
Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів
Згідно з ст. 24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.
У п. 2.1.7. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. N 5, зазначено, що у разі виплати заробітної плати натурою відповідно до статті 23 Закону для відображення у звітах видана продукція оцінюється за цінами не вище собівартості в розмірі, що не перевищує 50 відсотків нарахованої заробітної плати за місяць.
Зважаючи на вищезазначені норми, часткова виплата заробітної плати натурою реалізується шляхом передання продукції (товару) роботодавцем працівнику за місцем роботи. Надання послуг роботодавцем працівнику не відповідає вищезазначеним вимогам, тому на може вважатися виплатою заробітної плати натурою.
Крім того, відповідач не надав доказів наявності в колективному договорі положення про часткову виплату заробітної плати натурою і наявності згоди позивача на отримання заробітної плати натурою.
Згідно копії наказу № 28к від 26.06.2012 другим пунктом вказано бухгалтерії провести остаточний розрахунок із ОСОБА_1 та виплатити їй компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку, що підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачкою станом на дату його звільнення. Крім того, згідно листа від 18.03.2013 року територіальної державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області зазначено, що перевіркою ТзОВ СП "Пуків Агро" встановлено, що при звільненні з роботи позивачки виплата усіх сум, що належали їй від підприємства не проведена на день проведення перевірки. За допущені порушення на директора ТзОВ СП "Пуків-Агро" Гладуна Р.Й. складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП.
У постанові судді Рогатинського районного суду від 22 березня 2013 року встановлена вина Гладуна Р.Й., виконавчого директора ТзОВ "Пуків Агро" у порушенні вимог ст.116 КЗпП України, невиплаті при звільненні працівників усіх сум.
Надані відповідачам копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2012, 25.06.2012, 26.06.2012 не містять зазначення особи, яка підписала ці акти від імені ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро», періоду за який надавалися послуги. Розписка ОСОБА_1 про відсутність будь-яких фінансових та матеріальних претензій до ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро», не може бути розцінена підтвердженням виплати відповідачем позивачці заробітної плати.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тому з ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 невиплачена заробітна плата за травень 2012 року в сумі 3000,00 грн. та за червень 2012 року в сумі 9084,50 грн. На загальну суму 12084, 50 грн.
Згідно з ч. ч. 1 2 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
На підставі довідки про середню заробітну плату (дохід), виданої ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро», судом встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці роботи (квітень, травень 2012 року) дорівнював 98,31 грн.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про працю» суд, установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку у разі звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації, суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не звільняє його від відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
ОСОБА_1 заявила вимогу про стягнення 167 914 грн. середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, тому з ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро» підлягає стягненню саме ця сума.
Окрім того, статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Втрата частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції (інфляційні втрати) ОСОБА_1 дорівнює: 2,14 (індекс інфляції за період невиплати заробітної плати з 26.06.2012 до 12.10.2017, поділений на 100) х 12084,50 грн. (невиплачена заробітна плата) = 25 861 грн.
Оскільки ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення 10 924 грн. інфляційних втрат, з ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро» підлягає стягненню саме ця сума.
Згідно з висновком Верховного суду України у справі № 6-43цс14 установлена ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання не застосовується до трудових відносин, які виникли у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні працівника з роботи та несвоєчасною виплатою заробітної плати, оскільки такі відносини врегульовані нормами трудового права, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1689,00 грн. трьох процентів річних задоволенню не підлягає.
За ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Як зазначено у висновку ВСУ щодо застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП України, викладеному у постанові № 6-1395цс16 від 26 жовтня 2016 року, в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
У зв'язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору, на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 214, 215, 217, 224-226 ЦПК України,суд,--
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро» (міцезнаходження: с. Пуків Рогатинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 35355808) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання якої АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 - 12 084 грн.(дванадцять тисяч вісімдесят чотири грн.) грн., належних до виплати в день звільнення, 10 924 (десять тисяч дев'ятсот двадцять чотири грн.) грн. інфляційних втрат, 167 914 (сто шістдесят сім грн. дев'ятсот чотирнадцять грн.) грн. середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро» в дохід держави судовий збір в розмірі 1909,22 грн. (тисяча дев'ятсот дев'ять грн. 22 коп.)
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.О.Лошак