Справа № 346/2178/14-ц
Провадження № 4-с/346/61/17
23 жовтня 2017 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі:
головуючого - судді Веселова В.М.,
секретаря - Максим'юк М.А.,
скаржника - ОСОБА_1
представника скаржника - ОСОБА_2
представника ДВС - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця,-
В поданій скарзі скаржник вказує на те, що 20 вересня 2016 року державним виконавцем Коломийського ДВС ОСОБА_4 було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №346/2178, виданого 23.03.2015 року Коломийським міськрайонним судом про стягнення з скаржника на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» боргу в сумі 440980,53 грн. Відповідно 20 вересня 2016 року головним державним виконавцем Коломийського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_4 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Про даний факт скаржник дізнався тільки 9 жовтня 2017 року. Вказує,що у відповідності до іншого договору,укладеного між ТАС-Комерцбанк та гр.ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, яким банк надав гр.ОСОБА_5 кошти в сумі 40 000 дол.США,де гарантією дотримання умов договору виступає іпотека земельної ділянки,яка належить гр.ОСОБА_6 Ця земельна ділянка перейшла у володіння скаржника на підставі мирової угоди про поділ майна між скаржником та ОСОБА_6 Відповідно вважає,що накладення арешту на все майно є незаконним,оскільки ТАС-Комерцбанк має переважне право на майно ,що знаходиться в іпотеці. В судовому засіданні скаржник та його представник просять визнати неправомірними дії головного державного виконавця Коломийського МВ ДВС ОСОБА_4 відносно виконання виконавчого листа №346/2178, виданого 23.03.2015 року Коломийським міськрайонним судом про накладення арешту на все майно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,окрім земельної ділянки,яка знаходиться під іпотекою.
Представник виконавчої служби - в судовому засіданні вимоги скарги заперечила в повному обсязі, вказала, що дії виконавчої служби є правомірними, тому просить відмовити в задоволенні скарги.
Суд, заслухавши пояснення скаржника та його представника, представника ДВС, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи , 20 вересня 2016 року державним виконавцем Коломийського ДВС ОСОБА_4 було винесено постанову, якою було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №346/2178, виданого 23.03.2015 року Коломийським міськрайонним судом про стягнення з скаржника на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» боргу в сумі 440980,53 грн. Відповідно 20 вересня 2016 року головним державним виконавцем Коломийського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_4 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.7).
Однак у відповідності до кредитного договору,укладеного між ТАС-Комерцбанк та гр.ОСОБА_5 від 30.08.2006 року (а.с.13), яким банк надав гр.ОСОБА_5 кошти в сумі 40 000 дол.США, де забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом та сплаті процентів за користування кредитом виступає іпотека земельної ділянки,яка належить майновому поручителю ОСОБА_6 та знаходиться за адресою Івано-Франківська область, Коломийський район, с.Раківчик. Гр.ОСОБА_6 була дружиною скаржника ОСОБА_1 і у відповідності до ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 1.03.2013 року (а.с.8,10), якою було затверджено мирову угоду між скажником ОСОБА_1 та ОСОБА_6 по цивільній справі про поділ майна, ця земельна ділянка перейшла у володіння скаржника ОСОБА_1.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 6.08.2014 року (а.с.11), який розглядав апеляційну скаргу ТзОВ «Кредитні ініциативи» на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 1.03.2013 року про визнання мирової угоди, вищезгадана ухвала Шевченківського районного суду залишена без змін та набрала законної сили.
Згідно ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Згідно ст.3 цього ж закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;3) судові накази;4) виконавчі написи нотаріусів;5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”. Заходами примусового виконання є 1) звернення стягнення на майно боржника;2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні.
У відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, та вчиняти всіх необхідних виконавчих дій. У відповідності до ст.10 цього ж закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У відповідності до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій , мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їх права та свободи.
У відповідності до ст. 10 ч.3, ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтями 39 та 40 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено підстави для винесення постанови про закінчення виконавчих дій та наслідки закінчення виконавчого провадження.
У відповідності до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій ,мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їх права та свободи.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» та ст.589 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого заставою, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку».
Відповідну правову оцінку факту належності земельної ділянки саме скаржнику було надано і ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 6.08.2014 року, де зазначено,що посилання на те,що ТзОВ «Кредитні ініціативи» є іпотекодержателем земельної ділянки площею1,2400 га, яка стала предметом поділу спільного майна подружжя і перейшла у власність ОСОБА_1 є необгрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст.23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи,у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва,іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна,навіть в тому випадку ,якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа,до якої перейшло право власності на предмет іпотеки,набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обовязки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умоваїх,що існували до набуття ним права власності.
Крім цього, до суду надійшла копія квитанції №02 від 26.09.2017 року про сплату скаржником виконавчого збору в сумі 44741,03 грн.
У відповідності до ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено,що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно до ч.1 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
На підставі наведеного, та керуючись ст.19,41 Конституції України, ст.ст.2,10,48,74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.321,328 ЦК України, ст.ст.383,384,385,386,387,388 ЦПК України суд, -
Скаргу скаржника ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_4 відносно виконання виконавчого листа №346/2178 від 23.03.2015 року Коломийським міськрайонним судом про накладення арешту на все майно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язати Коломийський міськрайонний відділ ДВС зняти арешт з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 та відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна,на яке було накладено арешт,окрім земельної ділянки,яка знаходиться під іпотекою.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом 5 днів з часу її проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд.
Суддя Веселов В. М.