Провадження № 22-ц/774/5288/17 Справа № 205/1217/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Нижний А. В. Доповідач - Петешенкова М.Ю.
Категорія 46
20 жовтня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Петешенкової М.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.
при секретарі - Попазовій Н.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи Ленінського районного відділу Державної міграційної служби України в місті Дніпропетровську про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що у грудні 2009 року на підставі рішення виконкому Красногвардійської районної у місті ради від 19 листопада 2009 року № 270/1 на його сім»ю з двох осіб, Ленінською районною у місті Дніпропетровську радою був виданий ордер № 05 серії Н-09 на право зайняття житлового приміщення житловою площею 34,2 кв.м., загальною площею 56,8 кв.м., що складається із двох кімнат у ізольованій квартирі АДРЕСА_1.
В даний час в квартирі проживає тільки він.
Відповідач з 2014 року в квартирі не проживає, житлом не користується, не цікавиться ним, згідно з актами від 20 жовтня 2014 року та 15 січня 2015 року, складеними зі слів сусідів та засвідчені головою КП «ЖЕП № 25» ДМР.
У зв'язку з вищезазначеним, просить визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.142-143).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.149-151).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін,з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до рішення виконкому Красногвардійської районної у місті ради від 19 листопада 2009 року № 270/1 сторонам у справі Ленінською районною у місті Дніпропетровську радою був виданий ордер № 05 серії Н-09 на право зайняття житлового приміщення житловою площею 34,2 кв.м., загальною площею 56,8 кв.м., що складається із двох кімнат у ізольованій квартирі АДРЕСА_1
Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач не проживає у спірній квартирі з 2014 року (після вселення), тобто понад установленого ст. 71 ЖК України терміна, а тому є такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
У силу статей 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 передбачено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується в судовому порядку з урахуванням конкретних обставин справи.
Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім»ї наймача права користування на житлове приміщення зясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не проживає у спірній квартирі з поважних причин, якими є конфліктні стосунки з батьком.
Зазначені обставини вірно встановлені судом шляхом повного і всебічного з'ясування обставин даної справи, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог і заперечень, підтверджені наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами, яким надана оцінка відповідно до вимог ст.212-214 ЦПК України.
Протягом часу відсутності ОСОБА_3 у спірній квартирі за нею зберігалось право користування ним, адже вона не проживала у спірній квартирі з поважних причин.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, заперечень сторін, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірною квартирою, оскільки остання не проживає в квартирі вимушено - через неприязні стосунки з батьком.
Крім того, відповідач не має наміру покидати квартиру, вона не втрачала інтересу до неї, оскільки іншого житла не має та доглядає малолітню дитину за місцем проживання чоловіка ОСОБА_4 у м.Єнакієво Донецької області.
Згідно актів від 20 жовтня 2014 року та 15 січня 2015 року, складених зі слів сусідів та засвідчених головою КП «ЖЕП № 25» ДМР, ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі, однак не встановлено термін та не наведено причини її непроживання.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи та надав їм належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно невірного тлумачення судом неприязних стосунків, як поважної причини непроживання у спірній квартирі, правового значення для вирішення даної справи не мають, оскільки висновків суду не спростовують, адже фактично зводяться до викладення та аналізу обставин справи через призму його власних інтересів.
Отже, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: М.Ю. Петешенкова
Н.М. Деркач
М.О. Макаров