ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа № 201/15109/17
Провадження № 1-кс/201/9704/2017
19 жовтня 2017 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого з особливо важливих справ першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 26 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №42016040000000585,-
ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, оскаржуючи постанову слідчого з особливо важливих справ першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 26 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №42016040000000585.
При цьому просить:
1. Поновити йому строк на оскарження постанови слідчого в ОВС першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 26 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №42016040000000585 з тих підстав, що оскаржувану постанову він отримав лише 03 жовтня 2017 року;
2. Визнати протиправним рішення слідчого першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 26 вересня 2017 року, оформлене постановою про закриття кримінального провадження №42016040000000585 від 20 липня 2016 року - та скасувати це рішення.
3. Зобов'язати слідчого який буде проводити досудове розслідування встановити наступні факти:
- чи приймалась слідчим ОСОБА_6 постанова про визнання квартири АДРЕСА_1 речовим доказом по кримінальній справі № 64061766;
- чи приймалось слідчим ОСОБА_6 рішення про визнання громадянина ОСОБА_7 потерпілим по кримінальній справі № 64061766;
- чи подавав гр. ОСОБА_7 слідчому ОСОБА_6 у кримінальній справі 64061766 цивільний позов;
- чи перевірявся слідчим ОСОБА_6 у передбаченому законом порядку факт : «Кому, і на якій підставі належить право власності на квартиру АДРЕСА_1 перед накладення арешту на цю квартиру;
4. Витребувати, у передбаченому КПК України порядку, та приєднати до матеріалів даного кримінального провадження з кримінальної справи 64061766 всі процесуальні рішення, що приймались слідчим ОСОБА_6 в період проведення досудового слідства у кримінальній справі 64061766.
Заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні свою скаргу підтримав та просив її задовольнити з зазначених у ній підстав. Також зазначив, що внаслідок накладення слідчим ОСОБА_6 арешту на придбану ним квартиру АДРЕСА_1 , він зазнав збитків, оскільки вже декілька років поспіль, до теперішнього часу, він не може розпоряджатися своєю власністю. Крім того, заявник зазначив, що через дії слідчого ОСОБА_6 , він був змушений навіть ініціювати розслідування кримінальної справи відносно себе, аби довести свою невинність.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення про закриття кримінального провадження №42016040000000585 обґрунтоване наявними в матеріалах провадження доказами, дії, на проведенні яких наполягає заявник не є необхідними. Одним з головних чинників, який зумовив прийняття рішення про закриття провадження є той факт, що слідством не встановлено ніякої шкоди, якої б зазнав заявник внаслідок дій слідчого ОСОБА_6 щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Накладення арешту на цю квартиру було на той час об'єктивно необхідним для слідства. Ніякої шкоди від накладення арешту на цю квартиру заявник не зазнав, про що свідчить той факт, що 23.06.2015 він подарував цю квартиру своїй матері ОСОБА_8 , тобто заявник мав можливість не тільки володіти та користуватися цією квартирою, але й вільно нею розпоряджатися.
Слідчий ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора та пояснив, що постанову про закриття кримінального провадження ним винесено обґрунтовано, усі можливі та необхідні слідчі дії ним проведено.
Вислухавши заявника, слідчого та прокурора, вивчивши та проаналізувавши скаргу та додані до неї матеріали, а також дослідивши надані матеріали кримінального провадження №42016040000000585 слідчий суддя виходить з наступного.
Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні…
Згідно з ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя… зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.
Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 чинного кримінального процесуального закону слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора про застосуванні заходів безпеки; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст.ст. 314-316 КПК України.
Таким чином, повноваження слідчого судді викладені в Главі 26 КПК України.
Вирішення інших питань, не передбачених кримінальним процесуальним законом, виходить за межі його компетенції. На це вказує й ч.5 ст.40 КПК України, відповідно до якої слідчий, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами кримінального провадження, постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 26 вересня 2017 року було закрито кримінальне провадження №42016040000000585 стосовно слідчого СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 закрито у зв'язку з відсутністю події кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, ч.2 ст.367 КК України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого повинна бути вмотивованою та містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, однак дані вимоги кримінально процесуального закону слідчим були виконані не у повному обсязі.
Так, за змістом оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження висновок про встановлення відсутності події кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.365, ч.2 ст.367 КК України, слідчий обґрунтував тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що матеріальних збитків у зв'язку із накладенням арешту на квартиру, заявник не зазнав. Арешт на квартиру скасовано судом 28.12.2010.
Проте з таким висновком на даному етапі погодитися не можна через те, що органом досудового розслідування не у повній мірі було дотримано вимог ст.ст. 9, 91, 110 КПК України, оскільки висновки щодо обставин, які обумовлюють закриття провадження у справі були зроблені передчасно, без належної перевірки обставин викладених в заяві ОСОБА_3 та не надавши відповідної оцінки доказам, які були здобуті під час проведення досудового розслідування у всій їх сукупності, беззаперечних підтверджень цих обставин під час розслідування кримінального провадження, не здобуто. В цій площині заслуговують на увагу та потребують оцінки при проведенні досудового слідства доводи, викладені заявником в заяві, що розглядається, стосовно необхідності проведення вищезгаданих слідчих дій. Зокрема, необхідно виконати слідчі (розшукові) дії які вказані заявником, як потерпілим та встановити такі факти:
- чи приймалась слідчим ОСОБА_6 постанова про визнання квартири АДРЕСА_1 речовим доказом по кримінальній справі № 64061766;
- чи приймалось слідчим ОСОБА_6 рішення про визнання громадянина ОСОБА_7 потерпілим по кримінальній справі № 64061766;
- чи подавав гр. ОСОБА_7 слідчому ОСОБА_6 у кримінальній справі 64061766 цивільний позов;
- чи перевірявся слідчим ОСОБА_6 у передбаченому законом порядку факт : «Кому, і на якій підставі належить право власності на квартиру АДРЕСА_1 перед накладення арешту на цю квартиру.
Крім того, як встановлено під час розгляду даної скарги, заявник заперечує факт дарування ним квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_8 23.06.2015, наполягаючи на тому, що він не мав ніякої змоги розпоряджатися цією квартирою через накладений на неї арешт, в чому й полягає шкода його законним інтересам. Це протиріччя теж потребує з'ясуванню та обставини дарування квартири мають бути перевірені слідчим шляхом, якщо таке дарування дійсно мало місце. В цій площині слідчим шляхом мають бути також досліджені матеріали кримінальної справи (кримінального провадження), яке, за твердженням заявника він ініціював відносно себе, аби довести свою невинність щодо незаконних дій з зазначеною квартирою.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
У рішенні «А.Н. проти України» (A.N. v. Ukraine) від 29 січня 2015 року, заява № 13837/09, яке набуло статусу остаточного 29 квітня 2015 року, Європейський суд з прав людини встановив, що згідно з процесуальним аспектом статті 3 Конвенції національні органи влади не провели ефективне розслідування за скаргами заявника і не забезпечили вжиття необхідних заходів для збору доказів у справі. Зазначені недоліки становили порушення процесуального аспекту цього положення Конвенції. Суд вказав на те, що, що коли особа висуває небезпідставну скаргу на представників держави, то це вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Для того, щоб таке розслідування вважалось «ефективним» воно повинно призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб. Це не є обов'язком досягнення результату, але є обов'язком вжиття заходів. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи серед іншого покази свідків, висновки судових експертиз та ін. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність до встановлення винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту, а вимога щодо оперативності та розумної швидкості є безумовною у цьому контексті (рішення у справах «Міхєєв проти Росії» (Mikheyev v. Russia), заява № 77617/01, п. 107 et seq., від 26 січня 2006 року, та «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v. Bulgaria), від 28 жовтня 1998 року, п. 102 et seq., Reports of Judgments and Decisions 1998-VIII).
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що слідчим під час досудового розслідування кримінального провадження №42016040000000585 стосовно слідчого СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 не в повній мірі були дотримані вимоги чинного кримінально процесуального закону щодо всебічності та повноти, що в свою чергу робить недостатньо обґрунтованою відповідну постанову від 26 вересня 2017, яка на підставі цього підлягає скасуванню.
Разом з тим, частиною 2 ст.307 КПК України встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1)скасування рішення слідчого чи прокурора; 2)зобов'язання припинити дію; 3)зобов'язання вчинити певну дію; 4)відмову у задоволенні.
Таким чином, надання оцінки діям або бездіяльності слідчого та прокурора при здійсненні ними своїх повноважень у кримінальному провадженні, тобто визнання дій цих осіб або їх бездіяльності протиправною, до компетенції слідчого судді не входить.
Це узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Такі приписи процесуального закону узгоджуються із Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Тому слідчий суддя вважає за можливе застосувати статтю 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, якою визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відтак, здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя, доходячи до висновку про наявність ознак триваючого порушення прав заявника, вважає за можливе їх захистити шляхом скасування постанови від 25 вересня 2017 про закриття кримінального провадження №42016040000000585 стосовно слідчого СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 .
Зважаючи на те, що строк на подання скарги пов'язаний із отриманням копії оскаржуваної постанови, він не пропущений і підстав для його поновлення немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307, 369, 376 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого з особливо важливих справ першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 26 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №42016040000000585 - задовольнити частково.
Постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 26 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №42016040000000585, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2016, скасувати, направивши матеріали кримінального провадження до прокуратури Дніпропетровської області для продовження досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016040000000585.
У задоволенні вимог скарги в іншій частині відмовити через те, що вони не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ст.303 КПК України та рішення, яке просить ухвалити заявник, не узгоджується із вимогами ч.2 ст.307 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1