Справа № 136/1481/17
провадження № 2/136/619/17
Іменем України
"19" жовтня 2017 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Кривенка Д. Т.
за участю секретаря Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -
Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтувала тим, що 06.05.1999 року в с. Росоша, Липовецького району Вінницької області померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина за законом. До складу спадкової маси увійшла земельна частка (пай), площею 3,57 га, яка перебувала у колективній власності КСП «Переможець» с. Богданівка Липовецького району, що належала ОСОБА_3 згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН №024981 виданого Липовецькою райдержадміністрації 15.11.1996 року. За відсутності спадкоємців першої черги спадкування за законом, до кола спадкоємців другої черги увійшов брат спадкодавця ОСОБА_4, який приходиться позивачеві батьком. ОСОБА_5 спадщину після смерті сестри прийняв у відповідності до діючого на час її відкриття законодавства, шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном спадкодавця, однак офіційно не оформив своїх спадкових прав, оскільки 21.01.2002 року ОСОБА_4 помер. Позивач, будучи дочкою та спадкоємцем першої черги за законом, спадщину після смерті батька прийняла фактично, однак реалізувати свої права на спадщину в нотаріальному порядку позбавлена можливості, так як у визначений законодавством термін для прийняття спадщини після смерті спадкодавця до нотаріуса не звернулась за браком коштів, а також у зв'язку із віддаленістю місця її проживання від місця відкриття спадщини і поважність причин пропуску строку довести наразі не в змозі, тому просить суд здійснити захист її порушених прав у спосіб шляхом визнання права власності на спадкове майно у вигляді земельної частки (паю), після смерті ОСОБА_4.
В судове засідання позивач та її представник ОСОБА_6 не з'явились, в заяві, що адресувала суду представник позивача просить суд розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області в судове засідання не з'явився надіслав до суду заяву, в якій просив про розгляд справи за відсутності представника відповідача, вказав, що позовні вимоги визнає, не заперечує стосовно їх задоволення.
Ураховуючи те, що сторони скористались наданим їм ч.2 ст.158 ЦПК України, правами заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів в загальному порядку, при цьому не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами дійшов висновку про таке.
Позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно у вигляді земельної частки (паю), площею 3,57 га, яка перебувала у колективній власності КСП «Переможець» с. Богданівка, Липовецького району, що належала ОСОБА_3 згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН №024981 виданого Липовецькою районною державною адміністрацією 15.11.1996 року, право на яку успадкував її батько ОСОБА_4, який помер 21.01.2002 року.
Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. При цьому, зверненню до суду для розгляду спадкової справи має передувати попереднє звернення спадкоємців у нотаріальну контору та відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.
Наведене кореспондується і з роз'ясненнями, що мають місце у абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», де зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи зібрані у справі докази судом встановлено, що 21.01.2002 року в с. Богданівка, Липовецького району, Вінницької області, ОСОБА_4 Євдокимови помер, на що вказує свідоцтво про смерть серії І-АМ № 140060 видане ОСОБА_2 сільською радою Липовецького району 23.01.2001 року (а.с.17).
Із довідки виданої виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району від 21.07.2016 року за №286 (а.с.18), встановлено, що ОСОБА_1 дійсно після смерті свого батька ОСОБА_4 спадщину прийняла фактично шляхом спільного проживання та реєстрації із спадкодавцем, доглядала за будинком, робила поточні ремонти, обробляла земельну ділянку.
За правилами 549 ЦК УРСР, який був чинним на момент відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст.548 ЦК УРСР).
Наведене свідчить, що позивач спадщину після смерті батька ОСОБА_4 прийняла шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, отож вона їй належить з моменту відкриття.
Відповідно до ч. 1 ст. 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкування, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з п. 112 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка діяла на час відкриття спадщини, видача свідоцтва про спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня обґрунтована письмова відмова нотаріуса в оформленні права позивача на спадщину, що вказує на відсутність істотних перешкод для оформлення спадкових прав позивача в нотаріальному порядку, відтак суд дійшов висновку, що підстав для здійснення захисту прав позивача в судовому порядку не встановлено, у зв'язку із чим в задоволенні позову відмовляє.
Вирішуючи питання судових витрат, суд керується ст.88 ЦПК України, а тому ураховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати у вигляді судового збору відносить за рахунок позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.526, 548, 549, 560, 561 ЦК УРСР, ст.10, 11, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Д.Т. Кривенко