пр. № 2/759/5743/17
ун. № 759/15329/17
19 жовтня 2017 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновська О.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 поданої в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми позики з урахуванням 3%,
17.10.2017 до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку 19.10.2017 передано судді, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Разом із позовною заявою представник позивача подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 належної на праві власності ОСОБА_3.
Суд дослідивши заяву, прийшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у проваджені якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 3 та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»згідно п. 1 ч. 1ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього в інших осіб.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Слід зазначити, що представник позивача не надала належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, а також не надала належних доказів щодо належності вказаного майна відповідачу по справі.
Таким чином, перевіривши відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а також враховуючи, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні порушувати права інших осіб, суд приходить до висновку, що з урахуванням сукупності вищевказаних обставин, відсутні належні правові підстави для забезпечення позову у обраний представником позивача спосіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151-153, 168, 209, 210, 293 ЦПК України,-
У заяві представника позивача ОСОБА_1 поданої в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми позики з урахуванням 3% відмовити.
Копію цієї ухвали направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів.