ун. № 759/11334/16-ц
пр. № 2/759/849/17
28 вересня 2017 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря Чернишук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та визнання відомостей недостовірними,
У серпні 2016 р. представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд: - визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію позивача, інформацію викладену у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» у мережі Інтернет на веб-сайті http://antikor.com.ua, наступного змісту: «Как известно, ПАО «КБ Пивденкомбанк» и ПАО «Терра Банк» принадлежали донецкому бизнесмену ОСОБА_1, который являлся близким соратником ОСОБА_5-младшего и бизнес-партнером его семьи».
«…кроме тесной связи ОСОБА_1 с семьей бывшего президента Украины, его подозревают в активном финансировании сепаратистского движения на Востоке Украины. Брат ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - активист российской экстремистской националистической организации «Русское национальное единство» (РНЕ), называет себя «заместителем народного губернатора» ОСОБА_7».
«Связь ОСОБА_1-банкира с братом-сепаратистом и младшим сыном беглого диктатора, мечтающего вернуться из Ростова в уютное «Межигорье», более чем очевидна»;
- зобов'язати відповідачів припинити поширення недостовірної інформації проти ОСОБА_1, що міститься у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у мережі Інтернет на веб-сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом вилучення статті з веб-сайту у повному обсязі, включаючи назву статті, її тексту, а також коментарі до цієї статті;
- зобов'язати відповідачів за власний рахунок не пізніше наступного дня з моменту набрання рішення законної сили спростувати недостовірну інформацію, що міститься у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у мережі Інтернет на веб-сайті http://antikor.com.ua шляхом розміщення на веб-сайті http://antikor.com.ua тексту тим же шрифтом, що і стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», наступного змісту: «СПРОСТУВАННЯ. Нижченаведена інформація, автором якої є ОСОБА_2, і яка буде поширена у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у мережі Інтернет на веб-сайті http://antikor.com.ua, в частині: «Как известно, ПАО «КБ Пивденкомбанк» и ПАО «Терра Банк» принадлежали донецкому бизнесмену ОСОБА_1, который являлся близким соратником ОСОБА_5-младшего и бизнес-партнером его семьи».
«…кроме тесной связи ОСОБА_1 с семьей бывшего президента Украины, его подозревают в активном финансировании сепаратистского движения на Востоке Украины. Брат ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - активист российской экстремистской националистической организации «Русское национальное единство» (РНЕ), называет себя «заместителем народного губернатора» ОСОБА_7».
«Связь ОСОБА_1-банкира с братом-сепаратистом и младшим сыном беглого диктатора, мечтающего вернуться из Ростова в уютное «Межигорье», более чем очевидна» є недостовірною та не відповідає дійсності;
- судові витрати покласти на відповідачів.
Представник позивача у попередньому судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просила задовольнити.
Відповідачі явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, що стверджується поштовим повідомленням (а.с. 97, 103, 134, 136) та оголошенням у офіційному печатному органі газети, заперечень проти позову суду не надали, про поважність причин неявки суд не повідомили.
Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом, при перегляді статті у мережі Інтернет на веб-сайті http://antikor.com.ua за посиланням: http:ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, наявність статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», автором якої є ОСОБА_2 зміст якої відповідає заявленим позовним вимогам, а саме, «Как известно, ПАО «КБ Пивденкомбанк» и ПАО «Терра Банк» принадлежали донецкому бизнесмену ОСОБА_1, который являлся близким соратником ОСОБА_5-младшего и бизнес-партнером его семьи».
«…кроме тесной связи ОСОБА_1 с семьей бывшего президента Украины, его подозревают в активном финансировании сепаратистского движения на Востоке Украины. Брат ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - активист российской экстремистской националистической организации «Русское национальное единство» (РНЕ), называет себя «заместителем народного губернатора» ОСОБА_7».
«Связь ОСОБА_1-банкира с братом-сепаратистом и младшим сыном беглого диктатора, мечтающего вернуться из Ростова в уютное «Межигорье», более чем очевидна».
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст. 32 Конституції України).
Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ч. 1 ст. 200 ЦК України). Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 201 ЦК України).
У відповідності до положень ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких
товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Згідно з п. 15 Постанови Пленуму ВС України при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
Пунктом 19 зазначеної Постанови Пленуму ВС України встановлено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону про пресу, ст. 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Враховуючи наведені обставини справи та положення нормативних актів, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутній повний склад правопорушення, на який посилається позивач. Тобто, відсутній факт поширення інформації, що порушує особисті немайнові права позивача, або завдає шкоди його особистим немайновим благам, перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Поширена інформація не містить відомостей про позивача, стаття не містить навіть ім'я по-батькові позивача («Петрович»). У поширеный статты розповідається лише про ОСОБА_1, доказів того, що це є одна і та ж особа, суду надано не було.
Визнаючи поширену статтю оціночним судженням, суд виходить з того, що в сюжеті відсутні ствердження в категоричній формі про вчинення протиправних дій відповідачами, а лише розповідається про осіб, які займаються підприємницькою діяльністю.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав про визнання поширеної інформації в рамках статті у мережі Інтернет на веб-сайті http://antikor.com.ua за посиланням http:ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено , наявність статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» мережі такою, що порушує особисті немайнові права позивача, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, порушує ділову репутацію позивача.
Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є такими, що не обґрунтовані на законі, не доведені матеріалами справі та такими, що не підлягають задоволенню, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 200, 277 ЦК України; ст. 30 Закону України «Про інформацію», роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст. 10, 11, 30, 57-61, 88, ч. 4 ст. 169, 179, 209, 212-215, 218, 223, 224-228, 360-7 ЦПК України, -
У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та визнання відомостей недостовірними відмовити.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: