печерський районний суд міста києва
Справа № 757/59447/17-к
17 жовтня 2017 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу,
Адвокат ОСОБА_6 здійснюючи захист інтересів підозрюваного ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням, яке захисник ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_4 підтримали під час його розгляду, та просять змінити запобіжний захід щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 42017100000000846 ОСОБА_4 , з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати місце свого проживання: АДРЕСА_1 , у нічний час, з 21.00 год., вечора по 08.00 год., ранку наступного дня. Клопотання обґрунтовано наступним. Прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017100000000846 за підозрою ОСОБА_4 та інших у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365, ч.2 ст. 186 КК України.
07.09.2017 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва обрано щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.11.2017р.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України: « Підозрюваний..., до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу...».
Необхідність зміни підозрюваному запобіжного заходу обґрунтовується наступним: 1) значним об'ємом позитивно- характеризуючих обставин особу підозрюваного; 2) мінімізацією ризиків передбачених ст. 177 КПК України; 3) наявністю підстав (умов) для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Так, як встановлено під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу, ОСОБА_4 , не судимий, не притягався до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Має середню-спеціальну освіту. Здобув спеціальність повара кондитера. Закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Житомирський професійний технологічний ліцей» 30.06.2011. Проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України спецпризначення «БАРС», де проходив службу з 2012 по 2013 рік. Після чого отримав запрошення, продовжити службу в МВС України.
ОСОБА_4 , має на утриманні дружину ОСОБА_7 (перебуває у цивільному шлюбі) та її малолітню доньку ОСОБА_8 , 2013 р.н. ОСОБА_4 планував одружитись у вересні місяці 2017 р. Про дану подію повідомив своїх батьків, які підтримали сина, та розпочали приготування до весілля. Окрім того, ОСОБА_4 допомагає своїм батькам, як матеріально так і веденням домогосподарства, оскільки матір - ОСОБА_9 , має 3 групу інвалідності, працювати не може, та потребує постійного лікування. Батько тимчасово не працює.
Цивільна дружина підозрюваного - ОСОБА_7 , має ряд хвороб, внаслідок тривалого лікування, вимушена залишити роботу. На даний час остання не працює. ОСОБА_4 , матеріально забезпечував як цивільну дружину так і її дитину, яку прийняв, як власну, рідну і ставився до неї, як батько. Виховував та матеріально піклувався.
На час вчинення інкримінованих йому правопорушень та до затримання, мав постійне місце проживання, а саме проживає разом із своєю сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 . Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де на даний час проживають його батьки, та має право проживати ОСОБА_4 . За місцем проживання, та за місцем реєстрації, серед близьких, знайомих, друзів має добру репутацію, позитивно характеризується є порядним, спокійним, ввічливим, стриманим та товариським, завжди готовий прийти на допомогу. Підозрюваний має міцні соціальні зв'язки. Має родину (батьків, цивільну дружину, дитину), а також велике коло знайомих та друзів, яким не байдужа доля ОСОБА_4 .
Останній не має шкідливих звичок, має ряд хронічних хвороб. В 2009 році ЗЧМТ та струс головного мозку, наслідки якої простежуються і на даний час, зі слів підозрюваного, у останнього спостерігаються часті головні болі та запаморочення, порушення ритму сну, звідси загальна слабкість і недомагання.
Стороною обвинувачення заявлені у провадженні ризики передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були покладені в основу ухвали про обрання тримання під вартою, значимість яких для кримінального провадження на думку сторони захисту є занадто перебільшена і, на теперішній час, значно мінімізована.
Так, твердження про те, що ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, виходячи виключно із тяжкості інкримінованих йому діянь, а також, можливої міри покарання, на думку сторони захисту, носить абстрактний та виключно декларативний характер. В матеріалах провадження відсутні докази, в підтвердження наявності мети, наміру у ОСОБА_4 переховуватися чи то вживав заходів конспірації, конкретних фактів, які б свідчили, що він це робив раніше (був в розшуку, обирався раніше запобіжний захід тощо) не має.
Сторона захисту звертає увагу на те, що ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що: «сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою. Так само продовження строків тримання під вартою не може бути наслідком очікування покарання у виді позбавлення волі» (п. 102 рішення ЄСПЛ у справі «Панченко проти Росії», п. 81 рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»; п. 51 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», п. 36 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України»),
Так само, не може слугувати такою єдиною підставою і обґрунтована підозра (обвинувачення), зокрема: «Суд вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою... Однак, з плином часу ці підстави ставали усе менш обґрунтованими», (п. 114 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі», п. 34, 35 рішення ССПЛ у справі «Москаленко проти України»),
Тобто, посилань на особливу тяжкість злочинів та загрози покарання по ним є недостатньо при продовженнях строку тримання, зокрема, і в розрізі вирішення питання про зміну запобіжного заходу на більш м'який, що знайшло своє відображення в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2017 року, як не доведений ризик.
При ньому, останній не судимий, має міцні соціальні зв'язки, родину, дружину, дитину, батьків, місце проживання та місце реєстрації.
Разом з тим, дана аргументація є абстрактною та суб'єктивною в частині доведеності існування даного ризику. Зокрема, досудове розслідування у даному провадженні ведеться із 06.07.2017 р., тобто понад 2 місяці, при цьому не зрозуміло, що заважало органу досудового слідства протягом цього часу виявити та зібрати всі необхідні докази. Крім того, як за місцем проживання так і за місцем роботи проводилися обшуки, всі речові докази - вилучені, вони знаходяться у органа досудового розслідування в прокуратурі. Залишається риторичним питання - яким чином ОСОБА_4 зможе, чи знищити чи спотворити дані речі. Даний ризик, не кажучи про його існування, прокурором не доведений.
Доказом цього, на думку прокурора є виключно одна обставина, що ОСОБА_4 , є поліцейським кавалерійської роти УПП у м. Києві ДПП НП України, а таким чином може впливати на свідків та потерпілих. При цьому не деталізуючи способи і методи такого впливу. Так, сам прокурор прокуратури м. Києва подав клопотання до Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2017, про відсторонення останнього від посади. Про що, суд виніс вмотивовану ухвалу, відсторонивши ОСОБА_4 від займаної посади. А в ході обшуків, було вилучено службове посвідчення, перепустки, жетони та інші документи, пов'язані з роботою ОСОБА_4 .
Свідків (Очевидців) в даному провадженні не має. Принаймні, прокурор їх не називає (ПІБ), потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які допитані на протокол допиту за фактом вчинених відносно них кримінальних правопорушень, які не внесені в ЄРДР. Від них навіть заяв не має. В ЄРДР № 4217100000000846 від 06.07.2017, вказані інші потерпілі, які відношення до ОСОБА_4 ніякого не мають, і дані кримінальні правопорушення останньому не інкримінуються.
Інших доказів (заяв, протоколів допиту, скарг) незаконного впливу на свідків чи можливості його чинити в майбутньому, не наведено, зокрема ні конкретно учасників (П.І.Б.) на яких впливатиме, ні яким чином це робитиме ОСОБА_4 (тиск, погрози, підкуп, зваблення, тощо) не має.
При цьому, згідно п. 37 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України», щодо існування чи продовження існування ризику того, що особа примушуватиме свідків давати неправдиві показання: «Суд зазначає, що у своїх рішеннях про тримання заявника під вартою чи продовження тримання під вартою, органи державної влади не вказали жодних конкретних причин. на підставі яких вони дійшли такого висновку». Таким чином, указані вище ризик, не кажучи про свою доведеність та існування, є значно перебільшеними.
Підозрюваний обмежений в доступі до місця робити, в зв'язку із його відстороненням від займаної посади, що унеможливить вчинення ним вказаних дій, також через режимність (обмеженість у вільному відвідуванні) установи та оснащення робочого місця камерами відеоспостереження. А відтак, даний ризик, прокурором взагалі не доведений, вказаний радше для кількості ніж для для сенсового наповнення арсеналу своїх доводів.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України: «Трімання під вартою є винятковим запобіжиим заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу».
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п. 137 рішення ЄСПЛ у справі «Невмержицький проти України», п. 80 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»),
З клопотання, як і з виступу прокурора, незрозуміло, чому до ОСОБА_4 неможливо застосувати більш м'які запобіжні заходи,зокрема такі як застава, домашній арешт, особисте зобов'язання та порука. При цьому це обов'язок прокурора навести в клопотанні, чому кожен з них не може бути застосований в даному конкретному випадку, із посиланням на докази матеріального світу (ч.3 ст.176 КПК України). Дане питання залишилося поза площиною процесуального вирішення та його обґрунтування.
Дані обставини, на тлі вищенаведених аргументів стороною захисту, заслуговують на увагу слідчого судді під час вирішення питання можливості зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 . Попередня аргументація як сторони обвинувачення, так і суду щодо неможливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, як і у випадку із обґрунтуванням існування ризиків, яка зводилася виключно до тяжкості інкримінованих останньому злочинів, та загрози покарання по ньому, на сьогоднішній день втратила свою первинну виключність та актуальність.
Слідчим суддею застосовано до підозрюваного, в якості альтернативи триманню під вартою, запобіжний захід у вигляді застави - 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно, становить 256 000,00 грн.
Виходячи із змісту ухвали слідчого судді від 07.09.17р., підставами для визначення указаного розміру застави, знову ж таки, слугувало інкримінування ОСОБА_4 тяжкого злочину, загроза покарання за ним, обставини злочину, майновий та сімейний стан останнього та дані про його особу. При цьому сторона захисту вважає, що розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, ухвалений слідчим суддею, є заздалегідь непомірно великою та не обґрунтованою (що робить апріорі неможливим досягнення цілі даного запобіжного заходу), так як не доведено виключні випадки призначення застави у розмірі, який перевищує встановлений законом вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, та не враховано особу підозрюваного, його сімейні зв'язки, наявність утриманців, майновий стан (відсутність нерухомого та рухомого майна, інших видів нетрудових доходів, рівень заробітної плати звичайного патрульного поліцейського).
Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України: «У виключних випадках, якщо слідчий суддя, ... встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється ...у вчиненні ... особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує ... триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно».
Проте, слідчий суддя, не навів ті виключні випадки призначення застави у розмірі, який перевищує встановлений законом, а наведені в ухвалі фактори не можуть вважатися виключними випадками, виходячи з наступного.
Так, по-перше, тяжкість злочину не може вважатися виключним випадком, так як саме вона безпосередньо впливає на визначення застави в межах передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України.
По-друге, не можна віднести до виключних випадків загрозу покарання за указаним злочином, так як, навіть, абстрагуючись від доведеності даного факту, не зрозуміло як розмір застави може зменшити чи збільшити відповідну загрозу. Тобто, на думку слідчого судді при збільшені розміру застави, рівень загрози зменшиться чи мінімізується. Питання в даному випадку риторичне.
По-третє. Щодо обставин злочину. Слідчим суддею, не деталізовано, які саме обставини та яким чином вони впливають на розмір застави.
Тобто, твердження є декларативним та виключно абстрактним.
По-четверте. Також не зрозуміло, чому судом не враховано майновий, сімейний стан підозрюваного та дані про його особу, які прямо впливають на визначення адекватного розміру застави. Навпаки, в судовому засіданні установлено позитивні відомості щодо підозрюваного, відсутність судимостей, матеріальний стан (існування лише за рахунок трудових доходів), наявність соціальних зв'язків. Разом з тим, основною умовою визначення розміру застави є встановлення судом факту його можливої непомірності для особи. В нашому ж випадку, під час судового засідання, досліджувався майновий стан останнього, але в супереч цьому, слідчим суддею не взято до уваги ці фактори, що визначають конкретний розмір застави, та робить його, апріорі, не помірним для підозрюваного.
Тобто, сама по собі тяжкість злочину та загроза порання за ним не можуть слугувати виключними випадками для визначення розміру застави, який перевищує встановлені межі.
На думку сторони захисту, враховуючи особу підозрюваного, позитивні характеристики, наявність утриманців, мінімізацією ризиків передбачених ст. 1 77 КПК України, запобігти їх збільшенню та виникненню нових на теперішній час можливо і при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі.
Так, стороною захисту додано до даного клопотання значний обсяг позитивно- характеризуючих особу ОСОБА_4 доказів, котрі, в т.ч., доводять наявність утриманців, наявність у підозрюваного хронічних хвороб, наявність легального джерела доходів, місця проживання тощо.
Тому, сторона захисту вважає такий запобіжний захід як домашній арешт, цілком зможе забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього судом обов'язків, враховуючи наявність місця проживання в будинку своїх батьків та міцних соціальних зв'язків.
При цьому, тримання під вартою як найсуворіший запобіжний захід, позбавляє можливості останнього заробляти собі на життя та утримувати свою родину, а також, підтримувати своє здоров'я, і є занадто суворим для ОСОБА_4 , враховуючи його особу.
Застосування до підозрюваного інших запобіжних заходів не пов'язаних з позбавленням волі, зокрема домашнього арешту, дозволить останньому продовжити забезпечувати свою родину, допомагати батькам, а також забезпечить належне виконання ним обов'язків передбачених ст. 194 КПК України і мінімізує виникнення ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Прокурор ОСОБА_13 заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи на те, що запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 відповідає особі підозрюваного тяжкості інкримінованого йому діяння, та такий, що забезпечить проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні уникаючи ризиків які останній зможе здійснити будучи під іншим запобіжним заходом.
Вислухавши сторін кримінального провадження, вивчивши додані до клопотання матеріали, слід дійти наступного висновку.
В даному випадку слід врахувати те, що застосований до підозрюваного ОСОБА_4 розмір застави як альтернативний запобіжний захід виявився непомірним для його сплати, про що свідчать надані стороною захисту матеріали. Так, підозрюваний ОСОБА_4 окрім заробітної плати іншого доходу не має, об'єктів нерухомості належних йому на праві власності не встановлено.
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішення, сама по собі тяжкість інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу без врахування інших обставин.
Так, слід врахувати стадію досудового розслідування, обставини які викладені у повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, їх наслідки, непомірність визначеного розміру альтернативного заходу у вигляді застави, тяжкість покарання яка загрожує у разі визнання ОСОБА_4 винуватим, міцність соціальних зв'язків, зокрема наявність батьків, постійного місця проживання, жінки з якою він мав та має намір одружитись, достатня кількість позитивних відгуків про нього, наявність перенесених хвороб.
Слід в даному випадку врахувати те, що досудове розслідування проводиться більше місяця, та в цей час орган досудового розслідування мав можливість здійснити такі слідчі дії, які є вкрай необхідними.
З урахуванням зазначеного слід дійти висновку про те, що на даний час існує необхідність у зміні запобіжного заходу на інший не пов'язаний з триманням під вартою, але який зможе забезпечити неможливість здійснення підозрюваною дій визначених ст. 177 КПК України. В даному випадку слід визнати можливим застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби з покладенням обов'язків, визначених ч5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,8,178,181,194,201,309 КПК України, слідчий суддя -
Змінити застосований до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком на один місяць , заборонивши залишати житло в період з 19.00год. вечора до 08.00год. ранку.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки: прибувати на виклик до органу досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю; не відлучатись з м. Житомир без дозволу слідчого, прокурора або суду; утриматись від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_14 , та іншими визначеними прокурором, а також потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Термін дії домашнього арешту та обов'язків, покладених судом, визначити до 16 листопада 2017р., включно.
У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає виконанню після її проголошення.
Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 , звільнивши його з під варти в залі суду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1