Номер провадження 3/754/4402/17
Справа №754/12239/17
20 жовтня 2017 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва ЛІСОВСЬКА О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
зареєстрованого у АДРЕСА_1
ідентифікаційний код НОМЕР_1,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 11.09.2017 року о 01 годині 45 хвилин керував автомобілем НОМЕР_2 по пр.. Маяковського у м. Києві з ознаками наркотичного сп"яніння (зіниці очей не реагують на світло), від огляду в установленому законом порядку відмовився. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення п. 2.5 (а) Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КпАП України.
Справа підлягає закриттю з наступних підстав.
В суді ОСОБА_1 вину свою у скоєному правопорушенні не визнав. Пояснив, що він рухався на автомобілі, його зупинили працівники патрульної поліції, перевірили документи, а потім зазначили, що у них є підозра щодо його стану. Він пояснив, що багато працював, втомився і зараз знову поспішає на роботу, часу на проходження огляду у нього не було. Тоді відносно нього склали протокол і сказали написати, що він відмовляється від проходження огляду через погане самопочуття. Оскільки він не знав, що за це також передбачена відповідальність, він так і зробив. У подальшому він звернувся до лікаря, пройшов огляд і отримав висновок про те, що він тверезий.
Пояснення ОСОБА_1 у суді знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а також були підтверджені належними письмовими матеріалами справи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за ч. 1 ст. 130 КпАП України відносно ОСОБА_1, він керував автомобілем з явними ознаками наркотичного сп"яніння, при цьому були вказані ознаки, але огляд не був проведений.
Так, диспозицією ст. 130 КпАП України передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп"яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп"яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Але відповідно до Висновку щодо результатів медичного огляду від 13.09.2017 року, що була надана правопорушником у суді, ознак сп"яніння у нього не виявлено. Огляд проводився 11.09.2017 року о 04 годині 20 хвилин.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Статтею 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При складанні протоколу та прийнятті постанови повинно бути з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи на підтвердження відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення правопорушника у суді, надані ним письмові докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, оскільки обставини скоєння адміністративного правопорушення, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 11.09.2017 року, не підтверджені у судовому засіданні, а також спростовуються дослідженими судом належними та допустимими доказами.
Згідно із п.1 ст. 247 КпАП України розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене вище, суддя приходить до висновку, що факт порушення п. 2.9 (а) Правил Дорожнього руху водієм автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, що зумовлює закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 247, 283, 284, 290, 291 КпАП України, -
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КпАП України за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом 10 днів з моменту винесення може бути подана апеляція або протест прокурора.
Суддя: