КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/6642/17
Провадження № 1-кс/552/2068/17
20.10.2017 року слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 розглянувши клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Полтави з клопотанням про скасування арешту з належного йому автомобіля BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 . Клопотання обґрунтовував тим, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42017170000000045 від 01 лютого 2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. Згідно ухвали слідчого судді від 03 травня 2017 року в межах даного кримінального провадження накладено арешт на автомобіль BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 , технічний паспорт на автомобіль BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 , ключі від автомобіля BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 .
Просив слідчого суддю скасувати арешт, оскільки він є власником даного автомобіля, а до кримінального провадження в рамках якого накладено арешт на автомобіль він не має відношення.
Заявник в судове засідання не з'явився, попередньо надав суду заяву про розгляд клопотання без його участі.
Слідчий ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання.
Слідчий суддя, заслухавши слідчого, розглянувши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Встановлено, що в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області перебувають матеріали кримінального провадження №42017170000000045 від 01 лютого 2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України. Слідчі дії здійснюються щодо ТОВ «Довіра -Кремінь».
В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 03 травня 2017 року накладено арешт на майно, в тому числі на автомобіль BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 , технічний паспорт на автомобіль BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 , ключі від автомобіля BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 . Вказані речі передані на відповідальне зберігання слідчому управлінню фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області.
Слідчим суддею встановлено, що заявник ОСОБА_4 є власником автомобіля BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 , технічного паспорту на автомобіль BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 , ключів від автомобіля BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В ході розгляду даного клопотання слідчий суддя встановив, що з моменту накладення арешту на автомобіль пройшло більше п'яти місяців, розмір шкоди, що можливо завдано злочином не встановлено, підозра не пред'явлена.
В той же час власник автомобіля позбавлений можливості користуватись своєю власністю, таке втручання в права власника автомобіля на даний час не виправдано. Необхідність зберігання даного автомобіля на майданчику тимчасового тримання слідчим необґрунтована.
Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов'язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року [5]. У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також Європейський суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.
Отже, втручання у права ОСОБА_4 якому належить автомобіль на праві власності, шляхом накладення арешту на автомобіль із встановленням заборони відчуження та розпоряджання буде співрозмірним з потребами кримінального провадження на даному етапі.
Враховуючи правову підставу для арешту майна, наявність доказів, що вказують на злочини, передбачені ст.212КК України, з метою запобігання можливості відчуження вказаного транспортного засобу, його знищення чи переховування, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення клопотання та можливості передання автомобіля на відповідальне зберігання власнику.
Відповідно до ст.388 КК України розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Отже, у випадку реалізації автомобіля на який накладено арешт із забороною його відчуження, особа, якій він переданий на відповідальне зберігання може бути притягнута до кримінальної відповідальності.
У зв'язку з цим, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність попередження ОСОБА_4 про таку відповідальність
. На підставі викладеного та керуючись ст.173-174 КПК України слідчий суддя
Клопотання ОСОБА_4 задовольнити частково.
Частково скасувати арешт з автомобіля BMW Х5, державний номерний знак НОМЕР_1 , технічного паспорта та ключів від автомобіля, який був накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 03.05.2017 року та передати вищевказаний автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .
Арешт в частині заборони відчуження та розпорядження даним автомобілем залишити чинним.
Попередити ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за неналежне зберігання автомобіля.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1