Справа № 369/5337/16-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.
Провадження № 22-ц/780/4033/17 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.
Категорія 47 19.10.2017
Іменем України
19 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
головуючого судді - Білоконь О.В.,
суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,
при секретарі Воробей В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, визначення способу участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення графіку побачень, -
встановила:
У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.
В період з 2010 року по лютий 2015 року він проживав з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась донька - ОСОБА_4.
Після припинення спільного проживання сторони не змогли дійти згоди щодо місця проживання їх доньки. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києві від 08 грудня 2015 року визначено місце проживання дитини з матір»ю ОСОБА_2, відібрано дитину від батька та передано матері.
Між сторонами існує спір з приводу порядку участі позивача у вихованні, спілкуванні з дитиною та графіку побачень позивача з донькою.
Позивач просив суд зобов'язати відповідача не чинити перешкоди йому у вихованні та спілкуванні з донькою та визначити наступні способи участі батька у вихованні доньки шляхом встановлення наступного графіку побачень: кожних понеділка, середи та п'ятниці з 9 до 19 год., кожної першої та третьої суботи місяця з 09 до 20 год. наступного дня, а також спільного відпочинку зимою - два тижні, літом - один місяць.
Відповідач ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву про визначення участі батька у вихованні дитини, у якій просила визначити спосіб участі батька у вихованні доньки шляхом побачень кожної третьої суботи місяця з 10 до 15 год. за адресою місяця проживання матері по АДРЕСА_1 та виключно в присутності матері.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення участі батька у вихованні дитини залишено без розгляду.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Зобов»язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у його спілкуванні з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визначено спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні доньки ОСОБА_4 та встановлено такий час спілкування: кожного понеділка, середи та п'ятниці з 9 год. до 19 год., кожної першої та третьої суботи місяця з 09 год. до 20 год. наступного дня, а також спільного відпочинку зимою - два тижні, літом - один місяць.
Не погодившись з рішення суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав його незаконності та необґрунтованості, порушення судом норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що ОСОБА_3 з 24 серпня 2015 року до травня 2016 року переховував дитину від матері, внаслідок чого вона зверталась до поліції та до суду. При цьому відповідач протягом 6 місяців не виконував рішення суду, що набрало законної сили та підлягало негайному виконанню, про відібрання у нього дитини та передачу дитину матері.
Ці протиправні дії відповідача суд не врахував, повністю задовольнивши вимоги позивача та встановивши графік побачень, який не враховує інтереси дитини, її навчання, оскільки за судовим рішенням передбачені побачення дитини з батьком 3 дні на тиждень з 9 до 19 год. із п»яти навчальних днів.
Крім того, зазначила, що відповідач веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями. Вважає, що побачення відповідача з дитиною можливі один раз на місяць у суботу з 10 до 15 години лише у її присутності, оскільки протиправна поведінка ОСОБА_3 викликає у матері обґрунтовані побоювання, що батько не поверне дитину.
ОСОБА_2 просила суд скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та встановити запропонований нею графік побачень батька з дочкою.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону відповідає не в повній мірі.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ч. ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З народження та до 28 лютого 2015 року дитина разом з матір»ю та батьком проживала в будинку АДРЕСА_2.
З 28 лютого по 24 серпня 2015 року дитини проживала разом із матір»ю в будинку АДРЕСА_1.
З 24 серпня 2015 року до травня 2016 року дитина проживала разом із батьком в будинку АДРЕСА_2.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києві від 08 грудня 2015 року, визначено місце проживання дитини з матір»ю ОСОБА_2, відібрано дитину від батька та передано матері. Дане рішення набрало законної сили та підлягало негайному виконанню в частині відібрання дитини від батька та передачі його матері ( а.с.16-29, т.1).
Ці обставини підтверджені матеріалами справи та сторонами не оспорюються.
Відповідно до розпорядження Києво-Святошинськогї районної державної адміністрації Київської області № 457 від 2 липня 2016 року було затверджено рішення комісіі з питань захисту прав дитини, де було встановлено дні та години участі батька ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з дитиною: у вихідні дні : перша, третя субота, та друга, четверта неділя з 9 години до 19 години, на нейтральній території, та в будні дні за домовленістю та в присутності матері ( а.с. 158-159).
Разом з тим мати дитини ОСОБА_2 його не виконувала, у зв»язку з чим батько дитини ОСОБА_5 звертався до правоохоронних органів та служби у справах дітей ( а.с.79-82,84).
Встановивши, що з липня 2016 року мати дитини чинить перешкоди батьку у спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність захисту батьківських прав позивача на вільне спілкування та побачення з дитиною враховуючи, що позивач не позбавлений батьківських прав, відповідно, має право на їх реалізацію.
Матеріали справи містять дані про те, що батько дитини має хороші умови проживання (а.с.11-12,76), стабільний дохід ( а.с.9,77), позитивно характеризується за місцем роботи та проживання ( а.с.10,78).
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_5 має можливість і бажання брати участь у вихованні доньки, тому, виходячи з інтересів дитини суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про необхідність захисту прав позивача як батька шляхом визначення способу його участі вихованні дитини.
Разом з тим колегія суддів вважає, що обраний судом спосіб участі батька у вихованні дитини суперечитиме інтересам дитини, з огляду на таке.
Як видно із матеріалів справи, на час розгляду справи судом першої інстанції дитині ОСОБА_4 виповнилось 6 років та 1 місяць. Оскільки дитина досягла молодшого шкільного віку, встановлений судом графік спілкування не враховує інтереси дитини, її навчання, оскільки передбачає побачення дитини з батьком під час навчального процесу 3 дні на тиждень з 9 до 19 год. із п»яти навчальних днів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 про встановлення графіку побачень з дитиною не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.
Колегія суддів вважає, що організація участі батьків, які проживають окремо від дитини, у вихованні дитини не повинна впливати на організацію та розпорядок повсякденного життя дитини та повинна відповідати іі інтересам.
На думку колегії суддів, запропонований позивачем ОСОБА_5 графік спілкування з дитиною буде негативно впливати на організацію побуту та життя малолітньої ОСОБА_7, оскільки передбачає побачення з батьком під час навчального процесу та тривалу відсутність матері під час канікул.
Враховуючи забезпечення можливості навчального процесу для дитини, необхідність виконання домашніх завдань, що пов»язано з перебуванням дитини вдома за місцем простійного проживання, беручи до уваги відвідування дитиною вокального та хореографічного гуртків в позаурочний час протягом робочого тижня, колегія суддів вважає, що розпорядок життя і навчання дитини виключає можливість побачень з батьком в будні дні.
При цьому рекомендований комісією з питань захисту прав дитини графік спілкування батька з дитиною в будні дні за домовленістю сторін колегія суддів вважає таким, що не відповідає інтересам дитини. Так, із матеріалів справи випливає, що між батьками дитини та їхніми родичами склались вкрай неприязні стосунки, свідченням чого є обвинувачення матері дитини ОСОБА_2 та дідуся дитини ОСОБА_8 у нанесенні тілесних ушкоджень дідусеві дитини ОСОБА_9 та викраденні його майна (а.с. 83, 87-93). Крім того, дитина з серпня 2015 року по травень 2016 року проживала разом з батьком за відсутності згоди матері, і за рішенням суду вирішувалось питання про відібрання дитини і визначення її місця проживання ( а.с.16-29, т.1). З огляду на зазначене, досягнення домовленості між батьками щодо графіку побачень батька з дитиною в будні дні є сумнівним та таким, що спричинятиме перебування дитини у емоційно напруженому стані через конфлікти родичів.
Із заведених міркувань також суд вважає за доцільне організувати побачення батька з дитиною у вихідні дні на нейтральній території. Колегія суддів бере до уваги, що рішення Солом'янського районного суду м. Києві від 08 грудня 2015 року, яке підлягало негайному виконанню в частині відібрання дитини від батька та передачі його матері, було виконано ОСОБА_5 лише 17 травня 2016 року, цьому передувало оголошення його в розшук та складання численних актів державного виконавця про неможливість примусового виконання рішення суду за адресою його місця реєстрації ( а.с. 122-146, т.1).
24 серпня 2015 року до травня 2016 року переховував дитину від матері, внаслідок чого вона зверталась до поліції та до суду. При цьому відповідач протягом 6 місяців не виконував рішення суду, що набрало законної сили та підлягало негайному виконанню, про відібрання у нього дитини та передачу дитину матері.
Судом не встановлено зловживання спиртними напоями, аморальної поведінки батька, що може зашкодити розвиткові дитини. Судом першої інстанції встановлено, що у даній справі як мати так і батько мають однакові соціальні можливості для забезпечення дитини усім необхідним для її розвитку, включаючи матеріальне забезпечення, виховання доньки, піклування про її здоров'я, фізичний та моральний розвиток, обидві сторони відповідально ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, мають позитивні характеристики, належні умови для забезпечення потреб малолітньої дитини.
З огляду на зазначене та з метою дотримання балансу інтересів та прав батьків, колегія суддів не вбачає підстав, щоб зустрічі батька з дитиною відбувались виключено в присутності матері.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2017 року змінити в частині участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4.
Перший та третій абзац рішення викласти в такій редакції:
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визначити спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та встановити наступний час спілкування ОСОБА_3 із дочкою, а саме:
- у вихідні дні: перша, третя субота з 09 години до 19 години на нейтральній території без присутності матері ОСОБА_2.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий
Судді :