Справа № 372/3796/15-ц Головуючий у І інстанції Проць Т. В.
Провадження № 22-ц/780/3866/17 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.
Категорія 26 19.10.2017
Іменем України
19 жовтня 2017 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Білоконь О.В., Приходька К.П.,
при секретарі Воробей В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2016 року у справі:
- за позовом Публічного акціонерного товариства «Легбанк» до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Магія дерева» про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
- за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Легбанк» про визнання кредитного договору недійсним, -
У серпні 2015 року ПАТ «Легбанк» звернувсядо суду із вказаним вище позовом,який мотивував тим, що 06 березня 2008 року між ПАТ «Легбанк»і ТОВ «Магія дерева» було укладено кредитний договір з послідуючими додатковими угодами, за яким банк надав господарському товариству безготівковий кредит на виробничі потреби в розмірі 4906300 грн. терміном до 01 березня 2015 року зі сплатою щомісячно 28 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20 квітня 2013 року між банком і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки (з послідуючими змінами), за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку банку належну їй земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Григорівської сільскої ради Обухівського району Київської області.
Вказував, що позичальник ТОВ «Магія дерева» не виконав обов'язків за кредитним договором і після закінчення терміну надання кредиту, тобто після 01 березня 2015 року, кошти не повернув, має заборгованість, яка станом на 16 квітня 2015 року становить 7999502,20 грн., що стверджується рішенням господарського суду Київської області від 06 липня 2015 року, яке набрало законної сили і яким стягнуто вказану суму із ТОВ «Магія дерева» на користь банку.
Посилаючись на ст.ст.33,38,39 Закону України «Про іпотеку» та умови договору іпотеки, просив в рахунок погашення боргу ТОВ «Магія дерева» за кредитним договором в розмірі 7999502,20 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Григорівської сільскої ради Обухівського району Київської області, яка належить ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства, судові витрати покласти на відповідача.
У листопаді 2015 року відповідачка ОСОБА_2 подала зустрічний позов, в якому просила визнати недійсним договір кредиту. Вимоги мотивувала тим, що підписання договору про надання споживчого кредиту стало наслідком порушення норм чинного законодавства, зокрема п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання інформації про кредит в повному обсязі, необхідної для свідомого вибору з боку ТОВ «Магія дерева».
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2016 року первісний позов ПАТ «Легбанк» задоволено. В рахунок погашення боргу ТОВ «Магія дерева» перед ПАТ «Легбанк» за кредитним договором в розмірі 7999502,20 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства на території Григорівської сільскої ради Обухівського району Київської області, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства, стягнуто на користь банку судові витрати.
У задоволенні зустрічного позову відповідачки ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог банку в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд не вказав у рішенні початкову ціну продажу предмета іпотеки, що суперечить Закону України «Про іпотеку» та правовим висновкам Верховного Суду України, які є обов'язковими для застосування.
Відповідачка ОСОБА_2 належно повідомлена про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, до суду не з'явилася, причин неявки не сповістила, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ПАТ «Легбанк» проти задоволення апеляційної скарги заперечував посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування, не заперечував проти зазначення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні, про що надав висновок суб'єкта оціночної діяльності.
Представник третьої особи ТОВ «Магія дерева» в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області як незаконне. Надав до суду висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість предмета іпотеки.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується наявними матеріалами справи, до 06 березня 2008 року між ПАТ «Легбанк» і третьою особою ТОВ «Магія дерева» укладено кредитний договір з послідуючими додатковими угодами, згідно якого банк надав господарському товариству безготівковий кредит на виробничі потреби в розмірі 4906300 грн. терміном до 01 березня 2015 року зі сплатою щомісячно 28 % річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20 квітня 2013 року між банком і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки (з послідуючими змінами з урахуванням додаткових угод до кредитного договору), за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку банку належну їй земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Григорівської сільскої ради Обухівського району Київської області. Умови договору іпотеки (п.3.1) містять положення про права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов'язань за кредитним договором, в тому числі за прострочення платежів на погашення кредиту.
Також, судом встановлено, що позичальник ТОВ «Магія дерева» не виконав обов'язків за кредитним договором і після закінчення терміну надання кредиту, тобто після 01 березня 2015 року, кошти не повернув.
У зв'язку із неповерненням позичальником коштів банк звернувся до суду і рішенням господарського суду Київської області від 06 липня 2015 року, яке набрало законної сили, стягнуто із ТОВ «Магія дерева» на користь банку борг за кредитом в розмірі 7999502,20 грн., з яких тіло кредиту - 4906300 грн., проценти - 2079004,10 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 688832,91 грн., пеня за несвоєчасне повернення процентів - 323024,53 грн.
На час розгляду справи судом рішення господарського суду ТОВ «Магія дерева» не виконане, що стверджується довідкою банку та визнано в суді апеляційної інстанції представником ТОВ «Магія дерева».
Наведені обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Задовольняючи первісний позов ПАТ «Легбанк», суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що ТОВ «Магія дерева» не виконав передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню отриманого кредиту, після закінчення строку надання кредиту та після ухвалення господарським судом рішення кошти не повернув, має заборгованість, чим у свою чергу порушує права банку як кредитора, які підлягають до захисту через процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно положень ст.ст. 546,575 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду (ч.3).
Проте, задовольняючи позов і звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, суд допустив порушення норм матеріального права, прийшовши до помилкового висновку про можливість встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому суд залишив поза увагою вимоги ст.39 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду в тому числі має бути зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Аналіз змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, та аналіз норм ст.ст.38,39 Закону України «Про іпотеку», дає підстави для висновку, що у розумінні норми ст.39 вказаного Закону початкова ціна предмету іпотеки для його реалізації має бути вказана у рішенні у грошовому виразі, тобто має бути зазначена конкретна грошова сума. При цьому визначення початкової ціни має відповідати процедурі, передбаченій ч.6 ст.38 цього Закону.
Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд України при розгляді справ № 6-61цс15 від 27 травня 2015 року та № 6-1935цс15 від 7 жовтня 2015 року, вказавши, що початкова ціна предмету іпотеки має бути вказана у грошовому вираженні і визначатися за процедурою згідно ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 цього Кодексу.
Крім того, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд допустив порушення норм матеріального права, поскільки всупереч положенням ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку», не зазначив у рішенні всі складові розміру вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки та складових розміру боргу підлягає зміні.
Положеннями ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається в тому числі початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Враховуючи наведені вимоги закону, а також те, що представник третьої особи ТОВ «Магія дерева» надав апеляційному суду висновок суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «ІНЕО ПЛЮС» (сертифікат № 518/17 від 31 травня 2017 року, виданий Фондом Держмайна України, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ОСОБА_3 НОМЕР_1 від 24 березня 2007 року і посвідчення про підвищення кваліфікації НОМЕР_3 від 01 лютого 2017 року) про оцінку предмета іпотеки, а саме земельної ділянки розміром 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану на території Григорівської сільскої ради Обухівського району Київської області, яка станом на 17 жовтня 2017 року становить 891408 грн., колегія суддів змінює рішення в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки і встановлює початкову ціну реалізації у грошовому вираженні в розмірі 891408 грн.
Колегія суддів приймає до уваги даний висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість земельної ділянки, наданий представником ТОВ «Магія дерева», поскільки представник ПАТ «Легбанк», який надав суду інший висновок із вартістю спірної ділянки 748800 грн., погодився із даним висновком в суді апеляційної інстанції.
Доводи представника третьої особи ТОВ «Магія дерева» про те, що зміна рішення суду першої інстанції шляхом зазначення початкової ціни реалізації у грошовому вираженні є зміною позовних вимог банку надумані та безпідставні. Таке повністю відповідає вимогам банку, які полягають у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, та приписам закону щодо необхідності зазначення у рішенні ціни продажу предмета іпотеки. Ці ж обстаивни є предметом апеляційної скарги ОСОБА_2
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити у рішенні передбачені ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» всі складові розміру вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки відповідно до рішення господарського суду Київської області від 06 липня 2015 року, яким стягнуто із ТОВ «Магія дерева» на користь банку борг за кредитом в розмірі 7999502,20 грн., з яких тіло кредиту - 4906300 грн., проценти - 2079004,10 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 688832,91 грн., пеня за несвоєчасне повернення процентів - 323024,53 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним колегія суддів залишає без змін, поскільки суд відмовляючи у позові вірно виходив з того, що ОСОБА_2 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог що кредитний договір був укладений внаслідок обману.
Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивачка ОСОБА_2 не є стороною договору, який укладено між двома юридичними особами як господарюючими суб'єктами.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2016 року в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки та складових розміру боргу змінити, встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у грошовому вираженні в розмірі 891408 гривень та зазначивши всі складові розміру вимог 7999502 грвень 20 коп., що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, з яких тіло кредиту - 4906300 гривень, проценти - 2079004 гривень 10 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 688832 гривень 91 коп., пеня за несвоєчасне повернення процентів - 323024 гривень 53 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: