Справа № 368/1287/17
Провадження № 2/368/568/17
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"19" жовтня 2017 р. м. Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
Головуючого - судді Закаблук О.В.
При секретарі - Широкоступ К.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, суд, -
21.09.2017 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, в якій позивачка просила суд винести рішення, яким:
- визнати за нею, - ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку (загальна площа приміщень 89,9 кв. м., житлова площа 56,4 кв. м., допоміжна площа 33,5 кв. м.) з надвірними спорудами та будівлями (прибудова під літ. аі, прибудова під літ. а2, сарай під літ. Б, погріб з шийкою під. Б, убиральня під літ. 61, літня кухня під літ. В, погріб з шийкою під літ. Г, убиральня під літ. Д, літній душ під літ. Ж, навіс під літ. З, яма вигрібна під літ. К, ворота під літ. h1, огорожа під літ. h2, ворота під літ. hЗ, огорожа під літ. h4. колодязь питний під літ. L, ганок №1, ганок №2, вимощення під літ. t), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
21.09.2017 року автоматизованою системою документообігу суду для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.
02.10.2017 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання на 19.10.2017 року.
В судове засідання, яке відбулося 19.10.2017 року, позивачка ОСОБА_1 не з»явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява, в якій позивачка просила суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судове засідання, яке відбулося 19.10.2017 року, відповідач ОСОБА_2 не з»явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява, в якій відповідачка просила суд слухати справу без її участі, позов визнає, процесуальні наслідки визнання позову їй зрозумілі.
В судове засідання, яке відбулося 19.10.2017 року, відповідач ОСОБА_3 не з»явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява відповідача, в якій він просить суд слухати справу без його участі, позов визнає, процесуальні наслідки визнання позову йому зрозумілі.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та позовні вимоги задовольнити, шляхом винесення заочного рішення, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Що стосується винесення заочного рішення, то, відповідно, враховуючи вищевикладені обставини судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі Глави 8 ЦПК - «Заочний розгляд справи».
Так, в ст.. 224 ЦПК України зазначено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 225 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Згідно ч. 2 ст. 225 ЦПК України розгляд справи та ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановлених цією главою.
Згідно ст.. 226 ЦПК України за формою та змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим ст. ст. 213, 215 ЦПК України і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Підсудність.
Згідно ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред»являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно, предметом позову в даному випадку є, зокрема, нерухоме майно, - частина будинковолодіння, яке розташоване в м. Кагарлик Київської області, відповідно, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце виключна підсудність.
Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.
06.06.1968 року між позивачка по справі, - ОСОБА_1, та ОСОБА_6 одружилися.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2, яке видане 6 червня 1968 року Горохуватською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в якомсу зазначено, що ОСОБА_6, 1942 року народження, уродженець с. ЧСтави Кагарлицького райну Київської області та ОСОБА_4, 1948 року наодження, уродженка с. Горохукватка Каарлицького району Київської області, одружилися 06.06.1968 року, про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження 06 червня 1968 року зроблено відповідний за пис за № 9.
Після реєстрації одруження присвоєно прізвища:
Чоловікові - ОСОБА_6.
Дружині - ОСОБА_1.
Від спільного шлюбу Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають повнолітніх дітей, а саме:
- дочка ОСОБА_2, - відповідачка по справі;
- ОСОБА_3, - відповідач по справі.
Під час перебуванням в спільному шлюбі Позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 31.05.1976 р. спільно, тобто, за спільні кошти та за рахунок спільних зусиль було набуто житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно ст. 22 КпШС України (який діяв на момент набуття спільного майна) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Згідно ст. 28 КпШС України якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення:
- про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні;
- про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.
При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні цодружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм діючого законодавства України та роз'яснень Пленуму Верховного суду України, житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1, що був спільно набутий Позивачем та ОСОБА_6 є їх спільною власністю подружжя, частки кожного в якому є рівними, відповідно, даний житловий будинок був спільною сумісною власністю позивачки ОСОБА_1 та на даний час покійного ОСОБА_6.
Згідно ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Виходячи з вищезазначених норм Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України позивачка ОСОБА_1 має право на поділ майна, що належало їй та померлому ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, а саме, - житлового будинку, що розташований АДРЕСА_1.
Факт належності житлового будинку, що розташований АДРЕСА_1 позивачці ОСОБА_1 та ОСОБА_6 як спільного майна подружжя встановлено рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 21.08.2017 р.
Зокрема, суд в мотивувальній частині вищевказаного рішення встановив, що спірний будинок є майном, нажитим подружжям, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_6.
Вищевказане рішення набрало законної сили 11.09.2017 року.
Згідно мотивувальної частини вищевказаного рішення спірний житловий будинок є майном, нажитим подружжям, а саме, - спадкодавцем ОСОБА_6 і ОСОБА_8 і є їх спільною сумісною власністю відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України, який придбаний вищевказаним подружжям по договору купівлі - продажу № 1221 від 31.05.1976 року.
Відповідно до ст. 82 ч. 1 КпШС України частки подружжя у спірному майні, а саме ? і ?, що необхідно для визначення спадкового майна.
Тому суд визнає рівними частки спадкодавця ОСОБА_6 і ОСОБА_1 у спірному майні, а саме 1/2 і 1/2.
Обставини справи, які встановлені у вищевказаному рішенні, зокрема, режим спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на житловий будинок, який є предметом спору, належність 1/2 частки майна, - житлового будинку, який розміщено по АДРЕСА_1 ОСОБА_1, судом в даній справі сприймаються як преюдеційні, тобто, такі, які не потребують доказування, на підставі ч. 3 ст. 61 СК України.
Так, згідно, ч. 3 ст. 61 СК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 яке видане 20 жовтня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, в якому вказано, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років, про що 20 жовтня 2015 року складено актовий запис за № 161.
Місце смерті - місто Кагалик Київської області.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_6 його спадкоємці, - дружина ОСОБА_1, та діти, - ОСОБА_2, ОСОБА_3 не змогли в установленому законом порядку отримати свідоцтва про спадкування на спадкове майно у вигляді житлового будинку з огляду на ту обставину, що було втрачено правоустановллючий документ на нерухоме майно.
У зв»язку з вищевикладеним діти спадкодавця, - ОСОБА_6, звернулися до Кагарлицького районного суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, в результаті чого 21.08.2017 року Кагарлицьким районним судом винесено рішення, згідно з яким було визнано за дітьми спадкодавця по 1/4 частини права власності на спірний житловий будинок, на решту ж частки, яка становить 1\2 частину права власності на житловий будинок, та на яку має право ОСОБА_1, права власності не визнано.
Однак, за умов відсутності правовстановлюючого документа та реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_6, Позивач не може у встановленому порядку оформити через нотаріальну контору свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, як спільного майна подружжя.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не виплаває із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Відповідно до ст. 4 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень » обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, а саме право власності на нерухоме майно.
Згідно ч. 7 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону N 5037-VI від 04.07.2012 року), державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, станом на даний час, зареєструвати в установленому законом порядку право власності покійного ОСОБА_6 на будинок неможливо, в зв'язку із смсртю особи, якій фактично належало нерухоме майно, так як згідно частини 4 ст. 25 ЦПК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент смерті, тому спадкодавець, відповідно, не може самостійно зареєструвати своє право власності на нерухоме майно чи уповноважити другу особу здійснити вказану вище дію.
Згідно п. 4.15. «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в разі смерті фізичної особи, підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду стосовно речових прав не нерухоме майно, що набрало законної сили.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 22, 28 КпШС України, ст. ст. 60, 61, 68, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 328, 368, 372 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, ст.ст. 3, 11, 15, 104, 105, 215, 218 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою село Горохуватка Кагарлицького району Київської області, громадянкою України, паспорт громадянки України НОМЕР_4, виданий 4 січня 2000 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину житлового будинку (загальна площа приміщень 89,9 кв. м., житлова площа 56,4 кв. м., допоміжна площа 33,5 кв. м.) з надвірними спорудами та будівлями (прибудова під літ. аі, прибудова під літ. а2, сарай під літ. Б, погріб з шийкою під. Б, убиральня під літ. 61, літня кухня під літ. В, погріб з шийкою під літ. Г, убиральня під літ. Д, літній душ під літ. Ж, навіс під літ. З, яма вигрібна під літ. К, ворота під літ. h1, огорожа під літ. h2, ворота під літ. h3, огорожа під літ. h4. колодязь питний під літ. L, ганок №1, ганок №2, вимощення під літ. t), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 29 червня 2017 року, інвентаризаційна справа № 1319.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
ССуддя:О.В. Закаблук