Справа № 362/5294/16-ц
Провадження № 2/362/2873/16
09 грудня 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Грибанової Ю.Л.,
при секретарі Савицькій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Васильківтранссервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним факт його звільнення з роботи на підставі п. 3 ст. 41 КЗаП України, поновити його на посаді водія автотранспортного засобу 3 класу КП «Васильківтранссервіс»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.10.2016 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду в сумі 3000 гривень.
В обґрунтування вимог позову зазначає, що наказом № 80-к від 17.08.2011 року він був прийнятий та в подальшому працював на посаді водія автотранспортного засобу 3 класу в КП «Васильківтранссервіс. Наказом № 34-к від 05.10.2016 року його було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором або правилами трудового розпорядку.
Однак, як зазначає позивач, з 05.102016 року він перебував на лікарняному, а тому про факт звільнення йому стало відомо лише 11.10.2016 року коли він вийшов на роботу та його не допустили до роботи.
Позивач, посилаючись на те, що він сумлінно виконував свої трудові обов'язки, а наказ про його звільнення в період лікарняного є незаконним та таким, що порушує його право на працю, просив суд поновити його трудові права за рішенням суду.
Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі, з підстав зазначених у позові, та додатково пояснив, що 05.10.2016 року він не працював, а лише перевозив своїх сусідів; всі догани та висловлювання щодо його поведінки є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, починаючи з 05.10.2016 року відкрито лікарняний , він керівництво підприємства не повідомив, а сказав лише бригадиру; лікарняний лист він не надавав в організації, бо нема кому подавати, подав копію до суду, наказ про звільнення, про догану та про притягнення до дисциплінарної відповідальності йому не вручені, з їх змістом позивач належним чином не ознайомлений, а тому вважає що є всі причини для задоволення вимог позову.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав та заперечував щодо їх задоволення, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставно заявленими, пояснивши, що на позивача було накладено три догани за 2016 рік; директор проводив бесіди з ним, щоб зберегти йому робоче місце, але безрезультатно; крім того, було встановлено, що 5-го числа позивач перебував на рейсі без дорожнього листа; робив зупинки по маршруту, контроль проводився 3-го маршруту, а в зв'язку з тим, що він не пройшов контроль, його було звільнено; наказ був пред'явлений інспектором кадрів 5 жовтня, але позивач відмовився його отримати , а трудову книжку отримав сам 10 жовтня, копію лікарняного вони побачили лише в додатках до позовної заяви.
Третя особа: ОСОБА_2 - директор КП «Васильківтранссервіс» вимоги позову не визнав та просив в задоволенні позову відмовити, оскільки позивач постійно порушував процедуру огляду автомобіля та огляду лікарем, що є обов'язковим на їхньому підприємстві; перша догана була за те, що позивач порушив заборону механіка виїжджати в рейс, друга догана була на вимогу жителів району «Піски», 05 жовтня позивач перебував на маршруті без дорожнього листа, про те, що позивач з 05.10.2016 року перебуває на лікарняному йому відомо не було, а тому наказом від 05.10.2016 року на підставі доган його було звільнено; наказ про звільнення ОСОБА_1 отримувати відмовився, а тому його було направлено йому поштою, а трудову книжку та розрахунок він отримав 10.10.2016 року особисто, в зв'язку з цим він вважає, що позивача було звільнено згідно вимог чинного законодавства та без порушень його законних прав.
Допитана в якості свідка ОСОБА_3 суду показала, що вона працює інспектором кадрів КП «Васильківтранссервіс», 05.10.2016 року позивач до відділу кадрів лікарняний не подав та навіть не повідомив про те, що він був у лікаря, 05 жовтня вона бачила позивача о 15 год. 00 хв. на роботі, в той день був на маршруті, не пройшовши медобстеження та огляду механіка, 05.10.2016 рік його звільнено. Наказ про звільнення підписувати позивач відмовився, а 10.10.2016 року забрав у відділі кадрів трудову книжку.
Свідок ОСОБА_4 в суді показав, що він працює механіком «Васильківтранссервіс», 05.10.2016 року ОСОБА_1 виїхав на маршрут без відміченої путівки , він і раніше порушував правила технічного огляду транспортного засобу.
Свідок ОСОБА_5 суду показав, що він працює фельдшером КП «Васильківтранссервіс», 05.10.2016 року позивач не пройшов медичне обстеження, про що було складено протокол.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що він працює помічником директора КП «Васильківтранссервіс», 05.10.2016 року він сів до автомобіля ОСОБА_1, який був на маршруті та перебував на рейсі, не пройшовши обстеження у лікаря та механіка, про це було складено акт про порушення контролю.
Суд, вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов повністю не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
В силу вимог ст. ст. 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлено, що згідно наказу № 80-к від 17.08.2011 року ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортного засобу 3 класу ( автобус) КП «Васильківтранссервіс» ( а.с.5).
Згідно пояснювальної записки помічника керівника КП «Васильківтранссервіс» ОСОБА_6 від 14.03.2016 року, адресованої директору підприємства, встановлено, що 11 березня 2016 року ОСОБА_1 самовільно поїхав по маршруту № 3, а на свій маршрут № 3-А не виїхав (а.с.29).
Даний факт також стверджується ОСОБА_7 комісії про проведення службового розслідування № 1 від 14.03.2016 року ( а.с.28).
Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_8 щодо вищевказаних порушень вбачається, що дійсно того дня він зійшов з маршруту № 3-А та не повідомив про це керівництво .В зв'язку з цим, останній обіцяв більше не порушувати графіку роботи та маршруту (а.с. 30).
В подальшому наказом директора КП «Васильківтранссервіс» № 08-ОД від 14.03.2016 року ОСОБА_1, в зв'язку з порушенням своїх посадових обов'язків, а саме: недотриманням графіків роботи, а також не виконанням вказівки бригадира оголошено догану.
З вищевказаним наказом позивач ознайомлений, що підтверджується його підписом на останньому, однак своїм правом оскарження вищевказаного наказу про оголошення догани позивач не скористався.
В свою чергу, з протоколу засідання трудового колективу КП «Васильківтранссервіс» № 1 від 30.09.2016 року по питанню неналежного виконання водієм ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, а саме: недотримання графіків роботи, що призвело до міжособистісного конфлікту між працівниками, було прийнято рішення про винесення позивачу другої догани, про що винесено наказ № 35-ОД від 30.09.2016 року ( а.с.25, 24).
Зі змісту акту «про відмову надавити письмові пояснення та відмову від підпису» від 30.09.2016 року вбачається, що 30.09.2016 року між водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_7 із-за неналежного виконання своїх посадових обов'язків, а саме: недотриманням графіків роботи виник міжособистісний конфлікт. Водіям було запропоновано надати письмові пояснення в підтвердження своїх слів, але водій ОСОБА_1 від письмового пояснення відмовився. Було видано наказ про притягнення обох водіїв до дисциплінарної відповідальності, проте із ним ознайомлюватись під розпис водій ОСОБА_1 відмовився (а.с.26).
Факт відмови ОСОБА_1 від підпису наказу про догану та протоколу засідання трудового колективу від 30.09.2016 року також підтверджується відмітками інспектора з кадрів КП «Васильківтранссервіс».
Згідно доповідних записок фельдшера КП «Васильківтранссервіс» ОСОБА_5 та механіка ОСОБА_4 від 05.10.2016 року, адресованих директору підприємства ОСОБА_1 05.10.2016 року не з'явився на технічний огляд, виїхав на маршрут без медичного огляду та без путівки ( а.с.33-34).
Даний факт також підтверджується актом КП «Васильківтранссервіс» про перевірку роботи водіїв на маршруті від 05.10.2016 року ( а.с.37).
В зв'язку з цим наказом директора КП «Васильківтранссервіс» № 36-Од від 05.10.2016 року ОСОБА_1 було оголошено наступну догану (а.с.31).
Позивачу було запропоновано надати письмові пояснення стосовно вищевказаних порушень та було надано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, проте він відмовився від пояснень та підпису наказу, що стверджується актом від 05.10.2016 року ( а.с.32).
Того ж дня, на підставі наказу директора КП «Васильківтранссервіс» № 34-К від 05.10.2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортного засобу КП у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ( а.с.22).
Згідно акту КП «Васильківтранссервіс» ОСОБА_1 відмовився від підпису наказу про звільнення його з роботи та забрати трудову книжку ( а.с.23).
В зв'язку з цим повідомленням № 130 від 06.10.2016 року, адресованим позивачу, останнього було повідомлено про необхідність прибути до підприємства за трудовою книжкою або за його згодою її може бути направлено поштою ( а.с.38).
Таким чином, з огляду матеріалів справи встановлено, що на протязі 2016 року відносно водія КП «Васильківтранссервіс» ОСОБА_1 було винесено три догани за порушення своїх трудових обов'язків та правил внутрішнього трудового розпорядку, що останнім не оскаржено та не спростовано.
Крім того, в ході судового розгляду та дослідження доказів, наданих сторонами, було спростовано твердження позивача про те, що 05.10.2016 року він не виходив на роботу, оскільки захворів.
Положеннями ст. 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника ( ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України).
Згідно вимог ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено ст.149 КЗпП України, у відповідності до вимог якої до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до вимог ст. 150 КЗпП України - дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).
З системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відповідачем було частково порушено лише порядок застосування дисциплінарного стягнення, а саме: застосовано 05.10.2016 року до позивача два види стягнення - догана та звільнення.
Однак, враховуючи факт того, що в 2016 року до позивача вже було застосовано дві догани ( 30.09.2016 року та 14.03.2016 року) суд вважає що відповідачем було дотримано вимог ст.ст.147,148, 149 КЗпП України щодо підстав, строків та порядку накладення дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п. 3 ст.40 КЗпП України - трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Згідно п. 22,23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» - у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1) 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
З урахуванням всіх обставин справи, досліджених доказів та встановлених в судовому засіданні фактів суд вважає, що при звільненні ОСОБА_1 з посади водія на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України КП «Васильківтранссервіс» було дотримало всіх вимог та положень чинного трудового законодавства.
Тому позовні вимоги в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають до задоволення .
Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то суд прийшов до такого висновку.
Стаття 237-1 КЗпП України, на яку посилається позивач, дійсно передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки в суді не підтвердилось порушення трудових прав позивача в зв»язку із його звільненням, а значить і заподіяння моральної шкоди, тому позовні вимоги в цій частині теж не підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, Кодексу законів про працю України, керуючись ст. 3, 10, 57, 60, 292, 294 ЦПК України, с у д, -
В задоволенні позову повністю відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Грибанова Ю.Л.