Справа № 466/3813/16 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 22-ц/783/1545/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:59
11 жовтня 2017 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Брикайло М.В.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника
відповідача - ОСОБА_3, третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, відділу приватизації Шевченківського району м. Львова, треті особи: ОСОБА_4, комунальна установа «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», про усунення перешкод в користуванні власністю, визнання незаконними та скасування наказу, свідоцтва про право власності, повернення підвального приміщення в попередній стан,
У квітні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом (а.с.3-4 т.1), остаточно уточненим заявою від 19.07.2016 року (а.с.53-54 т.1), в якому просив: усунути перешкоди в користуванні належним йому на праві власності підвальним приміщенням площею 12,8 кв.м., позначеним на поверховому плані під індексом УІІІ; визнати незаконним та скасувати наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради №2700-Ж-Ш від 30.12.2009 року, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати це свідоцтво про право власності на квартиру та повернути підвальне приміщення в попередній стан.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2012 року, до якої належить підвальне приміщення площею 12.8 кв.м., проте, частина цього підвального приміщення площею 9,8 кв.м. була незаконно приєднана відповідачеві ОСОБА_6, а в подальшому, на підставі оспорюваного наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 30.12.2009 року незаконно увійшла до загальної площі квартири відповідача, переобладнаної під нежитлову, яка збільшилась за рахунок площі цього підвального приміщення з 65 кв.м. до 76,8 кв.м.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова 28.12.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_5, просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд не дав належної правової оцінки дослідженим у судовому засіданні доказам, не врахував встановлених рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.04.2013 року обставин, а саме: що належний йому підвал площею 12,8 кв.м. знаходиться у підвальному приміщенні під індексом УІІІ, загальною площею 54 кв.м., у куті будинку, під квартирою відповідача, що підтверджується також технічним паспортом на його квартиру та виданим у 1994 році попередньому власнику технічним паспортом на цю квартиру. Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд фактично позбавив його права власності на належне йому підвальне приміщення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача та третьої особи ОСОБА_4 в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2012 року, до якої належить комора в підвалі площею 12,8 кв.м. (а.с.9-11 т.1).
Згідно з виданим на квартиру позивача технічним паспортом (а.с.5 т.1), належна йому комора в підвалі площею 12,8 кв.м. позначена на плані квартири під індексом УІІІ.
Згідно з поверховим планом будинку (а.с.8 т.1), площа підвального приміщення під індексом УІІІ, яке знаходиться у куті будинку, становила 54 кв.м.
Відповідач ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2007 року (а.с.72, 80 т.1).
На момент купівлі квартира відповідача складалась з двох кімнат та кухні, загальною площею 65 кв.м. До квартири належала комора в підвалі площею 9,8 кв.м. (а.с.80, 138 т.1).
Відповідно до довідки ЛКП «Добробут-401» від 25.01.2008 року (а.с.64 т.1), виданої за наслідками проведеної інвентаризації підвальних приміщень, за квартирою відповідача ОСОБА_6 закріплено підвал під індексом УІІІ площею 9,8 кв.м. (1,8х5,4).
В цій же довідці зазначено, що всі мешканці будинку підвалами забезпечені.
Наказом департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №610 від 14.10.2007 року (а.с.61 т.1), відповідачеві ОСОБА_6 надано дозвіл на використання належної йому на праві власності квартири як нежитлової.
Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №269 від 22.02.2008 року (а.с.63 т.1) відповідачеві ОСОБА_6 надано дозвіл на влаштування дверного прорізу на місці віконного, переобладнання приміщення під магазин згідно з поданим ескізним проектом та встановлення газового котла.
11.06.2008 року Інспекцією Держархбудконтролю у Львівській області відповідачеві ОСОБА_6 було надано дозвіл за №373/08 на реконструкцію приміщення квартири АДРЕСА_1 під магазин з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору (а.с.106 т.1).
Відповідно до технічної документації на нежитлове приміщення квартири відповідача, оформленої 14.08.2008 року, належне відповідачеві підвальне приміщення площею 9,8 кв.м. позначене на поверховому плані під індексом УІІІ-«а» і знаходиться під цією квартирою (а.с.65-70 т.1).
Відповідно до робочого проекту реконструкції квартири відповідача під магазин (а.с.117-120 т.1), площа підвального приміщення не змінилась. Загальна площа об'єкту після реконструкції - 76,8 кв.м.
Наказом Інспекції Держархбудконтролю №431/Е від 04.06.2009 року було створено комісію для прийняття в експлуатацію приміщення квартири №2 після реконструкції під магазин (а.с.107 т.1).
Акт готовності об'єкта до експлуатації було підписано 10.06.2009 року. Жодних відхилень від проекту не виявлено, що було відображено у свідоцтві №13000405 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (а.с.108-114 т.1).
Наказом управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 2700-Ж-Ш від 30.12.2009 року оформлено право власності відповідача ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, яка використовується як нежитлова, загальною площею 76,8 кв.м. (а.с.73 т.1)
На підставі цього наказу відповідачеві видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка використовується як нежитлова, загальною площею 76,8 кв.м. (а.с.59, 74 т.1).
Отже, якщо брати до уваги технічну документацію (технічні паспорти) на квартири, то належна до квартири позивача комора в підвалі площею 12,8 кв.м та належна до квартири відповідача комора в підвалі площею 9,8 кв.м. розташовані у підвальному приміщенні під індексом УІІІ (у куті будинку), загальна площа якого відповідно до поверхового плану будинку (а.с.8 т.1) становила 54,00 кв.м.
Відповідно до поверхового плану будинку із зафіксованими у ньому біжучими змінами (а.с.136 т.1), підвальне приміщення під індексом УІІІ було поділене на приміщення площею 9,8 кв.м, яке належить відповідачеві і позначене під індексом УІІІ-«а», приміщення площею 12,7 кв.м. під індексом УІІІ і приміщення, яке залишилось, відповідно, площею 31,5 кв.м.
Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що належна позивачеві комора в підвалі площею 12,8 кв.м. знаходилась саме на місці розташування спірного підвального приміщення відповідача площею 9,8 кв.м.
До того ж, первинно, після набуття права власності на квартиру, позивач ОСОБА_5 користувався коморою в підвалі площею 12,8 кв.м., розташованою на площі підвального приміщення під індексом УІ загальною площею 34,60 кв.м., яке знаходиться теж у куті будинку під його квартирою, що підтверджується поверховим планом будинку (а.с.8, 136 т.1), актами ЛКП (а.с.12, 60, 133, 167 т.1), заявою інших співвласників будинку (а.с.115 т.1), у зв'язку з чим він звертався до Шевченківського районного суду м.Львова (Справа №1328/9857/12) з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ЛКП «Янів-405» про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням під індексом УІ площею 12,8 кв.м. в будинку АДРЕСА_1
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.04.2013 року ОСОБА_5 було відмовлено у задоволенні вказаного вище позову з тієї підстави, що рішення про надання підвальних приміщень в будинку належить до компетенції органу місцевого самоврядування з урахуванням прав власників квартир.
Посилання сторони позивача на те, що судом першої інстанції не враховано встановлених рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.04.2013 року фактів, чим порушено вимоги ст.61 ЦПК України, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції у своєму рішенні та суд апеляційної інстанції в ухвалі про залишення цього рішення без змін, лише посилались на те, що згідно технічного паспорту на квартиру позивача належна йому комора в підвалі площею 12,8 кв.м. знаходиться у підвальному приміщенні під індексом УІІІ загальною площею 54,00 кв.м., проте, цими судовими рішеннями не встановлено і не підтверджено той факт, що належна позивачеві комора в підвалі площею 12,8 кв.м. знаходилась чи знаходиться саме на місці розташування спірного підвального приміщення відповідача площею 9,8 кв.м.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що оскаржуваним рішенням суду його позбавлено права власності на належне до квартири підвальне приміщення, оскільки не встановлено, що інші мешканці будинку, окрім відповідача, які зайняли підвальне приміщення під індексом УІІІ загальною площею 54,00 кв.м., поділивши його на частини, використовують це підвальне приміщення правомірно.
Так, зокрема, відповідно до наданої позивачем архівної копії підвалу (а.с.145-146 т.1), приміщення площею 12,7 кв.м., розміщене на площі підвалу під індексом УІІІ, позначене за квартирою №18, в той час, як за цією ж квартирою №18 також позначене приміщення в підвалі під індексом УІ загальною площею 34,60 кв.м.
Згідно з наданим апеляційному суду актом ЛКП «Янів-405» від 22.05.2017 року (а.с.235 т.1), підвальне приміщення під індексом УІІІ, окрім відповідача ОСОБА_6, займають ще й мешканці квартири №17 (площею 12,7 кв.м.) та квартири №8 (площею 10,7 кв.м.), приміщення коридору площею 3,2 кв.м. - вільне.
Таким чином, внаслідок самовільних перепланувань (поділу) підвальних приміщень вказаного будинку, самовільного зайняття підвальних приміщень, відсутності належного контролю зі сторони ЛКП за станом підвальних приміщень та їх експлуатацією власниками квартир відповідно до правовстановлюючих документів та технічної документації на квартири, на що було відреаговано постановленням судом окремої ухвали від 12.04.2013 року за наслідками розгляду Шевченківським районним судом м.Львова цивільної справи №1328/9857/12 (а.с.45 т.1), власники квартир в даному будинку, в тому числі й позивач ОСОБА_5, не можуть безспірно встановити, де знаходиться належна їм комора в підвалі, визначеної у правовстановлюючих документах площі.
Проте, як вже було зазначено вище, з урахуванням досліджених доказів у справі, позивачем не доведено, що належна йому комора в підвалі площею 12,8 кв.м. знаходилась чи знаходиться саме на місці розташування спірного підвального приміщення відповідача площею 9,8 кв.м., а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позивачем вимог.
Посилання сторони позивача на те, що згідно з вказаним вище актом ЛКП «Янів-405» від 22.05.2017 року відповідач ОСОБА_6 самовільно зайняв замість 9,8 кв.м. підвал площею 25,0 кв.м., колегією суддів не враховується, оскільки за змістом позовних вимог позивача, ця обставина не стосується предмету доказування у даній справі.
Таким чином, суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Копняк С.М.
Ніткевич А.В.