Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/3336/17 Головуючий у 1-й інстанції: Мальований В.О.
Є.У.№ 319/704/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
19 жовтня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Маловічко С.В.,
Гончар М.С.,
секретар: Путій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року,-
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначав, що у період часу з 14.11.1987 року по 14.08.1988 року він проходив військову службу у Збройних сил СРСР на території Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій. У 1988 році при виконанні службового обов'язку отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, спини, та кінцівок.
За висновком МСЕК від 28.12.2015 року його визнано інвалідом третьої групи безстроково, причина інвалідності - захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби у країнах , де велися бойові дії. В січні 2016 року було визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 35%. У зв'язку з цим він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває глибокі моральні переживання та страждання, психологічний дискомфорт, багато часу та коштів витрачає на лікування.
Вважає, що у зв'язку з отриманням поранень і захворювання та отриманням інвалідності, яка пов'язана з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 50 000 грн.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою.
Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на території Афганістану в період з 14 листопада 1987 року по 14 серпня 1988 року, в період, коли там велись бойові дії, що підтверджується довідкою об'єднаного військового комісаріату Куйбишевського та Розівського районів Запорізької області від 21 жовтня 2015 року № 66 (а.с.11).
Із наданих позивачем копій медичних документів вбачається, що в період проходження військової служби він отримав поранення, які призвели до стійкої втрати працездатності, внаслідок чого з приводу хронічних захворювань він систематично проходить курси лікування в різних медичних закладах (а.с.15,17, 20-26).
13 серпня 2015 року позивачу при первинному огляді була встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої є поранення, контузія та захворювання, пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК до довідки серії АВ № 0543308(а.с.16).
28 грудня 2015 року за результатами повторного огляду МСЕК була встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої є поранення, контузія та захворювання, пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК до довідки серії АВ № 0550931 (а.с.18).
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.
Ураховуючи викладене, суд врахував всі вимоги закону, належним чином дослідив, чи доведено позивачем факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправними діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні. При цьому Міністерство оборони України доводило відсутність своєї вини, на що суд дав належну оцінку їх доводам.
Позивач посилається на завдання йому моральної шкоди через отримання травм, в зв'язку з проходженням військової служби. Зазначає, що від травм у нього розвинулись хвороби та погіршився стан здоров'я, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, працювати, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.
За вимогами ч.3ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно дост.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою, або докази, які б свідчили, що у нього змінився звичний спосіб життя.
Крім того, уст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
Саме цим законом визначені соціальні гарантії військовослужбовців у випадку встановлення інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Такі гарантії реалізуються шляхом виплати грошової допомоги, спір щодо отримання якої між сторонами відсутній.
З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: