Дата документу Справа №
Єдиний унікальний номер 333/2223/17 Головуючий у 1-й інстанції Круглікова А.В.
Номер провадження 22-ц/778/2731/17 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.
17 жовтня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Подліянової Г.С.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
за участю секретаря Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_3, заінтересовані особи: Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_4 про визнання незаконними дії державного виконавця Комунарського відділу Державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про зобов'язання прийняти до виконання виконавчий документ, -
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, заінтересовані особи: Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі Комунарський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області), ОСОБА_4 про визнання незаконними дії державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про зобов'язання прийняти до виконання виконавчий документ.
В обґрунтування скарги зазначав, що 19.04.2017 року він отримав повідомлення про повернення виконавчого листа № 2-494/09, який видано 20.06.2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 боргу на його користь у розмірі 2003,70 грн., у зв'язку із пропущенням строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заявник вважає, що постанова державного виконавця винесена із порушенням законодавства, оскільки вказаний виконавчий документ ОСОБА_3 пред'являв до виконання кілька разів, які залишені без виконання. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У зв'язку з чим, на думку заявника, він не пропустив строки пред'явлення виконавчого листа, а тому постанова державного виконавця є незаконною та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, просив суд, визнати незаконними дії державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Дідичук Я.В. по поверненню йому дублікату виконавчого листа № 2-494/09 виданого 20.06.2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя та бездіяльність державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Дідичук Я.В. з приводу не відкриття виконавчого провадження за вказаним дублікатом виконавчого листа. Зобов'язати Комунарський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області прийняти до виконання дублікат виконавчого листа.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу якою скаргу задовольнити.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22, ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції 1999 року, виконавчий лист може бути пред'явлений до виконання протягом року, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Згідно ч.ч. 1, 4, 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", чинного з 05.06.2016 року, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Пунктами 5, 7 розділу ХШ Прикінцевих та Перехідних положень вищевказаного Закону передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_3 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що державний виконавець при складанні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання правомірно діяла в межах повноважень та у спосіб, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (з наступними змінами і доповненнями).
Проте з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм процесуального права.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Суд першої інстанції не вмотивував та не обґрунтував свої висновки стосовно відмови у задоволенні скарги.
Судом встановлено, що 05.06.2009 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя винесено заочне рішення по справі № 2-494/09 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації з урахуванням індексу інфляції суми та процентів у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 2003 грн. 70 коп.(а.с.10).
Рішення суду набуло законної сили 16.07.2009 року.
13.06.2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя винесено ухвалу, на підставі якої Головному Управлінню юстиції у Запорізькій області відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції у Запорізькій області видано дублікат виконавчого листа по вказаній справі та на підставі п. 1 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» (редакції від 21.04.1999 року), який діяв на той час, поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання строком на один рік, тобто до 13.06.2014 року.(а.с.11).
Дублікат виконавчого листа було видано 20.06.2013 року. (а.с.4).
01.04.2014 року виконавчий лист було повернуто стягувану на підставі п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (редакції від 21.04.1999 року) (а.с.4).
Відповідно до копії заяви, ОСОБА_3 27.03.2015 року звернувся до Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області із заявою про примусове виконання рішення суду.(а.с.12).
29.12.2015 року по виконавчому провадженню №47055825 державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (редакції від 21.04.1999 року), який діяв на той час, в якій зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлено для виконання в строк до 29.12.2016 року (а.с.13).
24.02.2017 року державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Дідичук Я.В. направлено повідомлення № 8-16.3-43 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції від 05.10.2016 року) у зв'язку із пропущенням встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Проте при розгляді скарги судом не були витребувані для огляду матеріали виконавчого провадження, хоча у разі відсутності в матеріалах справи достатньої інформації щодо обставин виконання судового рішення, витребування матеріалів виконавчого провадження є доцільним.
Крім того, як вбачається зі скарги, заявник в обґрунтування своїх вимог посилається на п. 5 Розділу Х111 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ в якому зазначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи останній раз скаржнику було повернуто виконавчий документ без виконання 29.12.2015 року у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-Х1V та він мав пред'явити його до виконання 29.12.2016 року, але цей Закон втратив чинність 05.10.2016 року із набуттям чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-V111.
Однак суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, взагалі не дав оцінки цим доводам скарги, про них в оскаржуваній ухвалі нічого не йдеться та передчасно відмовив у задоволенні скарги.
Таким чином, оскаржувану ухвалу не можна вважати належно вмотивованою та такою, що постановлена із всебічним з'ясуванням обставин справи і застосуванням норм матеріального та процесуального права, які їм відповідають.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки ухвала постановлена з порушенням норм процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2017 року у цій справі скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: