Дата документу Справа №
Єдиний унікальний №336/1507/17 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В.
Провадження № 22-ц/778/2906/17 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«17» жовтня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Подліянової Г.С.,
секретар: Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
В березні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_5 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до наказу №1 від 17 липня 2015 року її було прийнято ФОП ОСОБА_5 на посаду перукаря широкого профілю в салон краси «Софи».
Згідно з наказом №6 від 31 жовтня 2016 року її було звільнено у зв'язку з закінченням трудового договору.
Вважає звільнення незаконним, оскільки про звільнення її було повідомлено через соціальну мережу лише 16 лютого 2017 року, в той час коли з 29 червня 2016 року по 02 листопада 2016 року їй було видано лист про тимчасову непрацездатність у зв'язку з вагітністю та пологами, під час написання нею заяви про декретну відпустку 02 листопада 2016 року відповідачем не зазначалось про звільнення.
Крім того, трудова книжка була їй видана не в день звільнення, а 17 лютого 2017 року, з наказом про звільнення її не ознайомлювали, розрахунок не провели.
На підставі зазначеного просила визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставного її звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України, поновити її на посаді перукаря широкого профілю в салоні краси «Софи» або надати інше місце роботи, зобов'язати відповідача протягом трьох календарних днів з дня набрання законної сили внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_3 про недійсність запису про її звільнення, стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату з період з липня 2016 року по день фактичного розрахунку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк позовної давності.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно розпорядження фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 № 1 від 17 липня 2015 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду перукаря широкого профілю на підставі трудового договору від 17 липня 2015 року, термін дії договору - до 31 жовтня 2016 року
Через закінчення терміну дії договору 31 жовтня 2016 року сторони розірвали укладений трудовий договір на підставі п.2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, про що відповідачем було видане розпорядження № 6 від 31 жовтня 2016 року.
В матеріалах справи міститься листок непрацездатності серія АГШ №264986, виданий 29 червня 2016 року Пологовим будинком №3 м. Запоріжжя, у зв'язку з вагітністю ОСОБА_3
Згідно з ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Таким чином, ОСОБА_3 звільненню не підлягала.
В той же час відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З наданого відповідачем розпорядження ФОП ОСОБА_5 №6 від 31 жовтня 2016 року про звільнення позивача вбачається, що з розпорядженням ОСОБА_3 була ознайомлена в день звільнення - 31 жовтня 2016 року, про що свідчить її розписка (а.с.149).
Окрім того, ОСОБА_3 власноруч посвідчено отримання трудової книжки і розірвання самого трудового договору згідно п.2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.52-53, 150).
З позовною заявою до суду першої інстанції ОСОБА_3 звернулась в березні 2017 року, таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропуск ОСОБА_3 передбаченого ст. 233 КЗпП України строку позовної давності.
Посилання ОСОБА_3 на те, що вона дізналась про звільнення 16 лютого 2017 року не може бути прийнято до уваги з огляду на наступне.
За статтями 11, 27 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_3 не надано відповідних доказів на підтвердження отримання трудової книжки та відповідних записів саме у лютому 2017 року, вказане спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Роздруківка переписки ОСОБА_3 з соціальної мережі www.vk.com не є належним доказом дати повідомлення про звільнення, оскільки ОСОБА_3 не надано доказів належності відповідного облікового запису саме ФОП ОСОБА_5
Клопотання про витребування відповідної інформації в суді першої інстанції та і суді апеляційної інстанції позивачем та її представником не заявлялось.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 318, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: