Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний №336/851/17 Головуючий у 1 інстанції: Наумов О.О.
Провадження №22-ц/778/3309/17 Суддя-доповідач: Кримська О.М.
17 жовтня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Кримської О.М.,
суддів: Дашковської А.В.,
Подліянової Г.С.,
секретаря Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», третя особа - ОСОБА_4, про стягнення страхового відшкодування та неустойки,
У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, який після уточнення обґрунтовано тим, що на 29.12.2015 року о 12 год. 15 хв. у м. Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Мазда 6» реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого автомобіль останнього отримав значні механічні пошкодження.
Відповідно до спільно складеного водіями на підставі ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), винуватцем настання даної дорожньо-транспортної пригоди є водій ОСОБА_4.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (далі ТДВ «СК «КРЕДО»), поліс АІ/6313137, і обов'язок щодо відшкодування завданої ОСОБА_3 шкоди згідно із ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається на відповідача як страховика, то останньому позивачем було надано відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 вказаного Закону всі необхідні документи для одержання страхового відшкодування.
Проте, листом за вих.№9.37700/71 від 15.02.2016 року страховиком було відмовлено позивачу у здійсненні виплати страхового відшкодування.
У зв'язку із безпідставністю вказаної відмови у виплаті суми страхового відшкодування, з метою захисту свого права на отримання такого відшкодування, позивач змушений був звернутись до суду із позовом, за результатами розгляду якого 07.02.2017 року Апеляційним судом Дніпропетровської області у цивільній справі №204/3413/16-ц, було ухвалено рішення, яким стягнуто з ТДВ «СК «КРЕДО» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 25 000 грн., пеню за несвоєчасну сплату страхового відшкодування у розмірі 2509,59 грн., що в загальному розмірі становить 27509,59 грн..
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2017 року провадження у справі в частині вимог до ТДВ «СК «КРЕДО» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 25 000 грн. та пені за період з 16.02.2016 року по 11.05.2016 року в розмірі 2509,59 грн. закрито.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ТДВ «СК «КРЕДО» на користь ОСОБА_3 пеню за несвоєчасну сплату страхового відшкодування у розмірі 7131,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 4055,42 грн., три відсотка річних у розмірі 883,56 грн., витрати пов'язані з оплатою правової допомоги у розмірі 1100 грн., всього: 13170,48 грн.
Стягнуто з ТДВ «СК «КРЕДО» в доход держави судовий збір у розмірі 1600 грн..
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТДВ «СК «КРЕДО» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Особи, що беруть участь у справі, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштою судової повістки (а.с.174-177,185).
Від ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, справу розглянути без участі позивача та його представника (а.с.178-179).
Інші учасники апеляційного розгляду не з'явилися до апеляційного суду, причини неявки в судове засідання не повідомили, будь - яких письмових клопотань від них не надходило.
З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.
В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 29 грудня 2015 року о 12 год. 15 хв. в м. Дніпропетровську на пр. Карла Маркса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю позивача ОСОБА_3, який керував автомобілем «Тойота», державний номер НОМЕР_2 та третьої особи ОСОБА_4, який керував автомобілем «Мазда», державний номер НОМЕР_1, про що учасниками дорожньо-транспортної пригоди було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.6). Сторонами не заперечується, що на день скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у відповідача ТДВ «СК «КРЕДО».
Листом вих.№9.37700/71 від 15 лютого 2016 року ТДВ «СК «КРЕДО» відмовило позивачу ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди позивач не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с.8).
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року у справі № 204/3413/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ТДВ «СК «КРЕДО», ОСОБА_4 про стягнення заподіяного збитку та страхового відшкодування стягнуто з ТДВ « СК «КРЕДО» на користь позивача суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 25 000 грн., пеню за несвоєчасну сплату страхового відшкодування 2 509,59 грн. (а.с.30-36).
На час вирішення даного спору судове рішення набрало законної сили.
Таким чином, існує преюдиціальне судове рішення, яким встановлено, що ТДВ «СК «КРЕДО» були порушені вимоги законодавства щодо виплати страхового відшкодування, визначено розмір такого відшкодування та встановлений обов'язок щодо його виплати.
Сторонами підтверджено, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року на час розгляду справи не виконано.
Оскільки зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (страховика) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитору (застрахованої особи) від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (застрахованій особі).
У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що положення ст. 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Винятком є відповідальність страховика (ст. 992 ЦК України).
Відповідно до пункту 21 зазначеної постанови при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Статтею 992 ЦК України передбачено, якщо у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.
За таких обставин, оскільки страховою компанією не було здійснено своєчасно виплату страхового відшкодування позивачу, існує преюдиціальне судове рішення, яке набрало законної сили, яким встановлено, що ТДВ «СК «КРЕДО» були порушені вимоги законодавства щодо виплати страхового відшкодування, визначено розмір такого відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, підлягає стягненню пеня за період, неохоплений рішенням апеляційного суду від 07 лютого 2017 року, з 12 травня 2016 року по 20 квітня 2017 року (період зазначений в позові), сума інфляції, три проценти річних, які обраховані із суми страхового відшкодування у розмірі 25 000 грн..
Докази та обставини, на які посилається ТДВ «СК «КРЕДО» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: А.В. Дашковська
Г.С. Подліянова