Дата документу Справа №
Єдиний унікальний номер 331/3279/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Скользнева Н.Г.
Номер провадження 22-ц/778/2793/17 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.
17 жовтня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Подліянової Г.С.,
суддів: Кочеткова І.В.,
Кримської О.М.,
за участю секретаря Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2016 року у справі за поданням державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Ярехи Павла Володимировича про обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документу, -
У квітні 2016 року державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі Жовтневий ВДВС Запорізького МУЮ) Яреха П.В. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документу.
В обґрунтування подання заявник зазначив, що на виконанні у Жовтневому ВДВС Запорізького МУЮ перебуває виконавче провадження № 50556813 з примусового виконання виконавчого листа № 753/151/15-ц від 13.01.2015 року, виданого Дарницьким районним судом м. Київ, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») заборгованості за кредитним договором в розмірі 40588,00 грн.
23.03.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом.
Боржник ОСОБА_3 рішення суду та законні вимоги державного виконавця не виконує, у зв'язку з чим загальна заборгованість не погашена.
У зв'язку з невиконанням боржником виконавчого документа у добровільному порядку, державним виконавцем здійснюються заходи з виявлення майна боржника та його подальшої реалізації, але не має можливості провести виконавчі дії у відповідності до вимог чинного законодавства, з метою виконання рішення суду.
На підставі викладеного заявник просив тимчасово обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2017 року подання державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ Ярехи П.В. задоволено.
Обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА_3 без вилучення паспортного документу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Відповідно ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Порядок розгляду подання встановлений ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, за якою суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Суд негайно розглядає подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Питання щодо змісту та форми подання державного виконавця для звернення до суду в порядку ст. 377-1 ЦПК України нормативно врегульовані у розділі ХІ "Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в"їзду в Україну" Інструкції з організації примусового виконання рішень, що набрала чинності з 17 квітня 2012 року та затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, в якому передбачено, що подання повинно містити, зокрема, підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов"язань.
До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження та копії інших документів (за потреби).
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що розглянуте по суті подання державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Ярехи Павла Володимировича направлено до суду без надання доказів, зокрема, про повідомлення боржника щодо відкриття провадження та ухилення ОСОБА_3 від виконання зобов'язань.
Не зважаючи на недостатність обґрунтованості внесенного подання, суд розглянув його по суті за відсутності державного виконавця, який подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності (а.с. 19). Явку державного виконавця суд обов'язковою не визнав і ухвалу про витребування в порядку ст. 88 Закону України "Про виконавче провадження" для огляду матеріалів виконавчого провадження, не постовлював, обмежившись лише тими матеріалами, що були долучені державним виконавцем до подання.
За змістом ч. 2 ст. 377-1 ЦПК вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього є порушенням встановленого порядку.
Крім того, судом не взято до уваги, що саме державний виконавець зобов'язаний довести суду (з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження) необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
В ухвалі, постановленої за наслідками вирішення подання державного виконавця, не вмотивовано та необґрунтовано висновки в частині ухилення боржника ОСОБА_3 від виконання зобов'язань.
Так, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, яке викладене державним виконавцем, не містить посилань на те, яким чином боржник ухиляється від виконання судового рішення про стягнення заборгованості.
У поданні зазначено, що боржник ОСОБА_3 не виконує законні вимоги державного виконавця, проте взагалі не зазначено, які саме вимоги їй висувались, як вони були доведені до відома боржника.
Жодних відомостей про те, що ОСОБА_3 отримувала вимоги державного виконавця, постанову про відкриття виконавчого провадження та не виконувала їх, тобто ухилялася від явки до ВДВС, від надання відомостей, які мають значення для примусового стягнення, або іншим чином ухилявся від виконання обов'язків за рішенням суду надано не було.
Згідно п. 11 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.
В матеріалах справи немає доказів того, що боржник належним чином повідомлявся про необхідність з'явитися до державного виконавця, проте ухилявся від отримання кореспонденції про його виклик до виконавчої служби, не зявлявся на виклик без поважних причин. Ці дані не наводить держаний виконавець і у поданні.
Статтею 90 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.
Будь-які санкції за невиконання зазначених у ст. 90 Закону України "Про виконавче провадження" вимог державного виконавця при виконанні судового рішення державний виконавець до боржника не застосовував.
Проте зазначені обставини залишились поза увагою і будь-якої оцінки їм при розгляді подання надано не було.
За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
За наслідками апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про часткове підтвердження доводів апеляційної скарги, яка підлягає частковому задоволенню із скасуванням ухвали суду першої інстанції та передачею питання щодо розгляду подання державного виконавця на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду Запорізької області від 25 квітня 2017 року у цій справі скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: