Дата документу Справа №
Єдиний унікальний номер 2-332/2004 Головуючий у 1 інстанції Матяш О.В.
Номер провадження 22-ц/778/2443/17 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.
18 жовтня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Подліянової Г.С.,
суддів: Гончар М.С.,
Кримської О.М.,
за участю секретаря Фесенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною,
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2004 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, який не брав участь у справі, але вважав, що зазначеним рішенням суд вирішив питання про його права та обов'язки 03 травня 2017 року вдруге подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи у відповідності до вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ( судової повістки) ( а.с.178, а.с. 190) до апеляційного суду неодноразово не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, будь яких письмових клопотань від нього не надходило.
З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст. ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності ОСОБА_4, який не прибув в судове засідання.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначає, що він є заінтересованою особою, а саме, спадкоємцем за законом, як син, онук та рідний брат померлих співвласників квартири, а тому вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушуються його права, як спадкоємця за законом.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та його представник підтримав доводи апеляційної скарги пояснив, що під час розгляду вказаної справи він відбував покарання в місцях позбавлення волі з 04 січня 1999 року по 23 січня 2007 року, а після звільнення поїхав до Ізраїлю, повернувшись він знайшов документи на спірну квартиру і зацікавився хто є власниками цієї квартири. Отримавши копію оскаржуваного рішення суду у жовтні 2015 року він звернув увагу на те, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення відповідач ОСОБА_5, який є його рідним братом помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Тель-Авів (Ізраїль), інші співвласники квартири його дідусь ОСОБА_6 та його бабуся ОСОБА_7 померли раніше ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно. У квартирі залишався проживати батько апелянта ОСОБА_8, який фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_6, та після смерті ОСОБА_7
Батько - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважає, що в установленому порядку він прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_8, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2017 року йому визначений додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не можливо встановити належність квартири ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 Отже, на даний час він в установленому порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8, який у свою чергу, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки на момент смерті останніх мешкав разом з ними та після смерті фактично володів та здійснював управління спадковим майном. Таким чином він є спадкоємцем за законом після смерті свого батька ОСОБА_8, оскаржуване рішення порушує його спадкові права і підлягає скасуванню.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення заявника апеляційної скарги ОСОБА_3, його представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 292 ЦПК України право на апеляційне оскарження судових рішень мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
З матеріалів частково відновленої цивільної справи вбачається, що оскаржуваним рішенням суду визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з іншої сторони та визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 (а.с. 1).
З долучених до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 є онуком ОСОБА_6, ОСОБА_7, рідним братом ОСОБА_5 та сином ОСОБА_8
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10), ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13), ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 131).
Спадкування за законом після їх смерті врегульовані приписами ЦК України (1963 року), а після смерті ОСОБА_8 приписами ЦК України 2003 року.
У відповідності до приписів ст. 527 ЦК України (1963 року) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Частиною 1 ст. 529 ЦК України (1963 року) визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (ст. 530 ЦК України (1963 року).
До кола спадкоємців першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 належала його дружина ОСОБА_7 та його син ОСОБА_8 Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 до спадкоємців першої черги відносився її син ОСОБА_8, який доводиться заявнику апеляційної скарги ОСОБА_3 - батьком.
Відповідно до ст. 548 ЦК України (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Згідно із ст. 549 ЦК України (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-59 ЦПК України.
Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Отже, доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, що вміщують інформацію про обставини, необхідні для правильного вирішення справи.
Для перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, судом апеляційної інстанції було витребувано цивільну справу № 334/3388/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
З матеріалів зазначеної справи встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на три місяці з дня набрання рішення законної сили.
Цим рішенням також встановлено, що батько ОСОБА_3 - ОСОБА_8 постійно проживав у спірній квартирі на момент смерті співвласників квартири його батьків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та сина ОСОБА_5, та фактично прийняв спадщину після їх смерті, а ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_8, у зв'язку з чим йому було визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті останнього терміном в три місяці.
02 лютого 2017 року зазначене заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2017 року вступило в законну силу.
Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає. Суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які повинні бути залучені до участі у справі, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 697 від 01.04.1996 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5
При цьому позов ОСОБА_4 заявлено лише до одного співвласника кватири ОСОБА_5, а в резолютивній частині судом вирішено визнати договір купівлі продажу квартири дійсним із зазначенням трьох співвласників квартири ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5
Оскаржуване судове рішення ухвалено 04 червня 2004 року. Натомість, відповідач ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчить свідоцтво про смерть ( а.с. 13), інші співвласники квартири ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_1, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_2 ( а.с. 11), тобто відповідач та інші співвласники квартири померли ще до подання позову до суду та на час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
За змістом ст. 25 ЦК України здатність фізичної особи мати цивільні права та обов'язки є правоздатністю.
Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється з її смертю.
Отже, діючим законодавством не передбачено можливості врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду померла.
Таким чином, на час звернення позивача ОСОБА_4 до суду з позовом до ОСОБА_5, останній вже помер, та з моменту своєї смерті втратив здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), а тому він не міг бути особою, яка приймає участь у справі.
Правонаступником прав та обов'язків відповідача у справі ОСОБА_5 був батько особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_8
Натомість, суд першої інстанції, розглядаючи справу, не встановив коло осіб, які мають право на спірну квартиру, розглянув справу до померлої особи, без участі правонаступника ОСОБА_5 - ОСОБА_8., який не був залучений до участі у справі, що позбавило його можливості скористатися процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 27, 31 ЦПК України, що в свою чергу, не сприяло всебічному і повному з'ясуванню дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін та ухваленню законного і обґрунтованого рішення.
За встановлених обставин колегія суддів вважає, що вирішенням спору безпосередньо зачіпаються права та законні інтереси ОСОБА_3, оскільки вищезазначеним судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що батько ОСОБА_3 - ОСОБА_8 фактично прийняв спадщину, після смерті своїх батьків та сина, які були співвласниками спірної квартири, а ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_11, та йому було визначено додатковий строк для прийняття спадщини, після смерті останнього терміном в три місяці.
Крім того, колегія зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення у справі, суд першої інстанції, посилався на вимоги ст. 220 ЦК України та на ч. 3 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року).
Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 45, ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Водночас, статтею 227 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Позивач просив визнати дійсним спірний договір купівлі-продажу квартири, який підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню з тих підстав, що між сторонами відбулося повне виконання умов договору.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції викладеного не врахував, не перевірив чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, причини, з яких договір не був нотаріально посвідчений та чи доведено факт ухилення від нотаріального оформлення, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про визнання дійсним спірного договору, який взагалі відсутній в матеріалах цивільної справи.
Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував, що обставини на підтвердження позову позивачем доведені не були, позовні вимоги заявлені до померлої особи, не залучені правонаступники померлих осіб, висновки суду не ґрунтуються на законі, суд дійшов їх внаслідок порушення вказаних норм процесуального права (ст.ст. 212 - 215 ЦПК України), рішенням порушуються права ОСОБА_3, який є правонаступником прав та обов'язків ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, який в свою чергу був правонаступником прав та обов'язків співвласників спірної квартири, який не був судом залучений у справі, тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 292, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2004 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4, з однієї сторони та ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_12, з іншої сторони та визнання права власності на квартиру за ОСОБА_4 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: