Дата документу Справа №
Є.У. № 336/171/17-ц Головуючий у 1-й інстанції: Суркова В.П.
Провадження № 22-ц/778/2571/17 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
03 жовтня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Трофимової Д.А.,
Суддів: Крилової О.В.,
Онищенка Е.А.,
За участю секретаря: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 12.02.2014 року на пішохідному регульованому переході типу «зебра» під час переходу на зелений сигнал світлофору на нього було скоєно наїзд автомобілем Мерседес-Бенц с-200, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 Даний автомобіль рухався на червоний заборонений сигнал світлофору. Побачивши, що позивач фіксує подію на телефон, водій автомобіля спробував відібрати у нього мобільний телефон, а потім почав погрожувати позивачу та наносити удари по тулубу. Після того, як він повідомив ДАІ про те, що сталося, ОСОБА_4 з місця події втік. За допомогою ДАІ було встановлено, що автомобілем керував відповідач ОСОБА_4, а власником цього транспортного засобу є його мати ОСОБА_5
Внаслідок наїзду позивач отримав травму лівого коліна. У період з 12.02.2014 року по 06.03.2014 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні, а потім ще у відпустці по тимчасовій непрацездатності до 14.03.2014 року. Тривалий час понад один рік він проходив реабілітацію.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди витрати, пов'язані з проведенням УЗД лівого коліна, в розмірі 150 грн., витрати на проїзд у таксі до лікарні в розмірі 250 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди, яку зумовили фізичні та моральні страждання, порушення звичного способу життя, - 20 000 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив із того, що не має доказів на підтвердження того, що саме відповідач своїми неправомірними, винними діями завдав позивачу матеріальну та моральну шкоду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1166 ЦК України передбачає загальні підстави відшкодування шкоди, а саме: наявність шкоди, протиправність поведінки особи, що завдала шкоду, причинний зв'язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою, вина особи, що завдала шкоду.
Таким чином, діюче законодавство обов'язковою умовою відшкодування майнової шкоди визначає наявність вини особи, а доказом існування такої вини є доведеність неправомірності рішення, дії або бездіяльності цієї особи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.02.2014 року ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого РО ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою про заподіяння йому тілесних ушкоджень. На підстав цієї заяви були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201408002000508 від 12.02.2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та проводилось досудове розслідування (а.с. 5, 6).
Постановою старшого слідчого Олександрівського відділення Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 26.07.2016 року вказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, яка отримана позивачем 19.01.2017 року (а.с. 49).
Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що 12.02.2014 року близько 15.50 год. невстановлена особа, знаходячись біля ЗГТ «вул. Грязнова» в м. Запоріжжі, спричинила потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження. В ході слідства по даному кримінальному провадженню встановити ступінь тяжкості отриманих ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не виявилось можливим, а також не виявлено жодних свідків та очевидців, які б свідчили про те, що відносно ОСОБА_3 дійсно було вчинено злочин.
З урахуванням встановлених обставин висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог відповідають положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права спростовані під час апеляційного розгляду справи. Так, у скарзі ОСОБА_3 наголошував на тому, що судом не вжито заходів для виклику та допиту в судовому засіданні відповідача, відхилені його клопотання про витребування доказів, не взято до уваги ті докази, які позивач надавав суду. Проте, як вбачається з матеріалів справи, повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи проводилось відповідно до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотань не знайшли свого підтвердження, оскільки суд правильно розглянув справу в межах заявлених позовних вимог та відмовив у задоволенні клопотань, які не стосуються предмета розгляду. Крім того, всі надані позивачем докази були досліджені судом.
Доводи апеляційної скарги стосовно тривалого розгляду справи в суді не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.
Отже колегія суддів дійшла висновку, що, відмовляючи в задоволенні позову, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2017 року у цій справізалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: