Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний №334/2435/17 Головуючий у 1 інстанції: Гнатюк О.М.
Провадження № 22-ц/778/3029/17 Суддя-доповідач: Кримська О.М.
18 жовтня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Кримської О.М.,
суддів: Подліянової Г.С.,
Дашковської А.В.,
секретаря Фесенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про зняття арешту з нерухомого майна,
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про зняття арешту з нерухомого майна.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Особи, що беруть участь у справі, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки) (а.с.49-50).
Учасники апеляційного розгляду не з'явилися до апеляційного суду.
Від Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника ( а.с.51).
З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.
В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом із тим, відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 31 жовтня 2012 року зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_3 - за реєстраційним №13185966 на підставі постанови старшого державного виконавця ВДВС Алуштинського МУЮ ОСОБА_4 про арешт нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.10.2012 року. виконавче провадження №34936172 (а.с.9-10, 13).
Постановою державного виконавця ВДВС Алуштинського МУЮ про повернення виконавчого документу стягувачеві №34936172 від 14 березня 2014 року виконавчий лист №1-1005/11 від 12 жовтня 2012 року виданий Алуштинським міським судом АР Крим про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів, був повернутий стягувачу, арешт майна боржника та інші заходи примусового виконання рішення були припинені (а.с.19).
Зі змісту позовної заяви судом першої інстанції правильно встановлено, що позов заявлено з підстав порушення прав позивача щодо арештованого майна. Тобто предметом оскарження по суті є процесуальна дія державної виконавчої служби, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Як роз'яснено у пунктах 1, 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.
У зв'язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.
У разі пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.
Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
Оскільки зі змісту поданої позовної заяви судом першої інстанції було правильно встановлено, що між сторонами немає спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, ОСОБА_3 має право звертатись до суду для вирішення питання, не в позовному порядку, а за правилами розділу VII ЦПК України з дотриманням правил підсудності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність постановленої ним ухвали.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року про відмову у відкритті провадження у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: Г.С. Подліянова
А.В. Дашковська