Справа № 263/12141/17
Провадження №2-а/263/710/2017
19 жовтня 2017 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Папаценко П.І., при секретарі Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя в Донецькій області щодо призначення їй з 21 лютого 2017 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, а саме, у розмірі 80% від суддівської винагороди судді, без врахування періоду роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури Донецької області з 03.08.1981 року по 01.11.2001 року та половини часу навчання на денному відділенні у вищому навчальному юридичному закладі з 01.09.1977 року по 01.07.1981 року. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя в Донецькій області: зарахувати їй до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, період роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури Донецької області з 03.08.1981 року по 01.11.2001 року та половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту з 01.09.1977 року по 01.07.1981 року; провести перерахунок визначеного їй розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80% на 90% заробітної плати (судівської винагороди) з 21 лютого 2017 року; виплатити їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 21.02.2017 року з розрахунку 90% судівської винагороди (заробітної плати), як судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум. На обґрунтування вимог позову посилається на те, що на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 09.02.2017 року №215/0/15-17 про звільнення її, ОСОБА_1, з посади судді апеляційного суду Донецької області у відставку, наказом в.о. голови Апеляційного суду Донецької області №55 к від 17.02.2017 року її відраховано зі штату апеляційного суду Донецької області 17.02.2017 року у відставку згідно поданої нею заяви від 09.09.2016 року про звільнення з посади судді у відставку. 21.02.2017 року вона звернулася із заявою до УПФУ у Центральному районі м.Маріуполя Донецької області (у зв'язку з реорганізацією на теперішній час Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Маріуполі Донецької області) про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та надала для цього необхідний пакет документів, внаслідок чого відповідачем було призначено щомісячне довічне грошове утримання. На письмове звернення від 26.07.2017 року щодо роз'яснення причин, з яких їй нараховане щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати судді та чому не враховано в стаж роботи судді половинна строку навчання на денному відділенні у вищому юридичного навчальному закладі та період роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури. 02.09.2017 року простою поштовою кореспонденцією отримала відповідь з Центрального об'єднаного управління ПФУ України м.Маріуполя Донецької області від 13.08.2017 року №135/С-01-01-01, що довічне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати судді їй нараховане на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року, зокрема ст.137 цього Закону, з урахуванням стажу роботи безпосередньо на посаді судді 14 років 8 місяців 6 днів, при цьому відповідач не зазначив причин не врахування в стаж роботи судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання періоду роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури та половини строку навчання на денному відділенні вищого навчального юридичного закладу. Крім того відповідач не надав на її прохання копію розпорядження про визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці. Дії відповідача щодо визначення стажу роботи судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання не узгоджуються з вимогами: п.25 Розділу XII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII; Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-ХІІ; абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України № 584 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»; абзацу 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»; пункту 11 Перехідних положень Закону України №2453-VI,2010 року. Наявність вказаного стажу роботи судді підтверджується записами у трудовій книжці, розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, рішенням Вищої ради правосуддя. З такими діями відповідача вона не погоджується, вважаю їх протиправними та такими, що істотного порушують її право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% судівської винагороди судді з урахуванням стажу роботи судді 36 років 10 місяців 04 дні.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибули. Від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, наполягала на відмові в їх задоволенні з підстав, викладених у поданих запереченнях на позовні вимоги, відповідно до яких з 21.02.2017 року ОСОБА_1 був проведений перерахунок пенсії з пенсії за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» на пенсію - довічне грошове утримання суддів згідно ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відсоток довічного грошового утримання склав 80%, з урахуванням стажу роботи на посаді судді визначеного за вимогами ст.131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1402.
Враховуючи позицію сторін, дослідивши письмові докази суд прийшов до наступного.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правові відносини.
ОСОБА_1 призначена на посаду судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області Указом президента України від 06.06.2002 року, на якій працювала з 13.06.2002 року по 03.07.2008 року.
Постановою Верховної ради України від 05.06.2008 року ОСОБА_1 була обрана суддею апеляційного суду Донецької області безстроково, на якій працювала з 04.07.2008 року по 17.02.2017 року та була звільнена наказом апеляційного суду №55 від 17.02.2017 року на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 09.02.2017 року №215/0/15-17 у відставку з урахуванням наявного стажу роботи судді 36 років 10 місяців 4 дні.
21.02.2017 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до відповідача про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та надала для цього необхідний пакет документів, внаслідок чого відповідачем було призначено щомісячне довічне грошове утримання. На письмове звернення від 26.07.2017 року щодо роз'яснення причин, з яких їй нараховане щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати судді та чому не враховано в стаж роботи судді половинна строку навчання на денному відділенні у вищому юридичного навчальному закладі та період роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури.
02.09.2017 року ОСОБА_1 отримала відповідь з Центрального об'єднаного управління ПФУ України м.Маріуполя Донецької області від 13.08.2017 року, що довічне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати судді нараховане на підставі ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року, з урахуванням стажу роботи безпосередньо на посаді судді 14 років 8 місяців 6 днів, при цьому відповідач не зазначив причин не врахування в стаж роботи судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання періоду роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури та половини строку навчання на денному відділенні вищого навчального юридичного закладу.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.
У відповідності до положень ч.1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною третьою статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді діяв Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-ХІІ, відповідно до ч.4 ст.43 якого (в редакції, що діяла на день призначення (обрання) мене на посаду судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також робота на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Також, відповідно до абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України № 584 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно абзацу 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Такий порядок вирахування стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, закріплено і у пункті 11 Перехідних положень Закону України №2453-VI,2010 року, які передбачали, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент призначення (обрання) ОСОБА_1 суддею, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці час роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури та половини строку навчання на денному відділенні вищого юридичного навчального закладу.
Вказані висновки узгоджуються із позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06 липня 2016 року №П/800/426/14 які відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. №2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).
22.05.2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким "…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
До спірних правовідносин мають відношення вимоги абзацу третього пункту 34 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 04.06.2016 року: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).»
Таким чином, суд вважає, що до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати період роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури Донецької області з 03.08.1981 року по 01.11.2001 року та половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту з 01.09.1977 року по 01.07.1981 року, що дає право на отримання позивачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя в Донецькій області щодо призначення ОСОБА_1 з 21 лютого 2017 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, а саме, у розмірі 80% від суддівської винагороди судді не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішення суб'єктів владних повноважень ч.3 ст.2 КАС України.
Проаналізувавши встановлені судом обставини справи та норми, що регулюють відповідні правовідносини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження наданими суду письмовими доказами та підлягають задоволенню.
Понесені позивачем судові витрати, щодо сплаченого судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст.2,9,10,11,17, 72,86,94,159,161,160,162,163,167 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя в Донецькій області щодо призначення ОСОБА_1 з 21 лютого 2017 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, а саме, у розмірі 80 % від суддівської винагороди судді, без врахування періоду роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури Донецької області з 03.08.1981 року по 01.11.2001 року та половини часу навчання на денному відділенні у вищому навчальному юридичному закладі з 01.09.1977 року по 01.07.1981 року - неправомірними.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, період роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури Донецької області з 03.08.1981 року по 01.11.2001 року та половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту з 01.09.1977 року по 01.07.1981 року.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя в Донецькій області провести перерахунок визначеного ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80% на 90% заробітної плати (судівської винагороди) з 21 лютого 2017 року.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 21.02.2017 року з розрахунку 90% судівської винагороди (заробітної плати), як судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
Постанову суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Особи, які брали участі у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: П.І.Папаценко