18 жовтня 2017 року м. Київ К/800/34340/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Калашнікової О.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року
у справі № 677/1074/16-а
за позовом ОСОБА_4
до Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі
Хмельницької області
про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення,
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На адресу Вищого адміністративного суду України від Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області надійшли письмові заперечення, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Красилівському районі з 18 березня 2011 року та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 90% від заробітної плати.
В зв'язку із збільшенням розміру заробітної плати працюючого державного службовця на посаді з якої вона йшла на пенсію позивач 08 липня 2016 року звернулась до відповідача із заявою про перерахунок вже призначеної пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу».
Згідно довідки Красилівської РДА № 108 від 08 липня 2016 року з 01 грудня 2015 року оклад начальника відділу організації виробництва, переробки та маркетингу сільськогосподарської продукції управління агропромислового розвитку Красилівської РДА складає 1723,00 грн., надбавка за ранг 70 грн., надбавка за вислугу років 717,20 грн., надбавка за високі досягнення 1004,08 грн., премія 575,80 грн.
Однак, листом від 18 липня 2016 №35/16-4 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії та обґрунтовано відмову тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02 березня 2015 року, у зв'язку з неприйняття закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» втратили чинність. У зв'язку з чим з 01 червня 2015 року в порядку та на умовах, визначених вказаним законом пенсії не призначаються та раніше призначені не перераховуються. Законом України «Про державну службу», який набрав чинності з 01 травня 2016 року проведення перерахунку пенсій не передбачено.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернулася до суду з даним позовом.
Розглядаючи адміністративну справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу» являється протиправним та необґрунтованим. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Натомість, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача, на момент звернення ОСОБА_4 із заявою про перерахунок пенсії, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача. Чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015 року, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, тому відсутні підстави для проведення перерахунку призначеної пенсії.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Згідно з частиною другої та п'ятою статті 37 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» від 16 січня 2003 року № 432-IV пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
Така редакція статті 37 Закону України «Про державну службу» існувала після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктами «а» та «б» підпункту 2 пункту 37 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI.
Відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Порядок обчислення заробітної плати при проведенні перерахунку пенсій державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова № 865).
Зокрема, пунктами 4 та 5 Постанови № 865 (в редакції, яка була чинна до 15 грудня 2015 року) було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
З аналізу викладених вище норм вбачається, що законодавством, чинним станом на час призначення пенсії позивачу, було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» пункт 4 Постанови № 865 було виключено. З 23 вересня 2016 року втратила чинність й сама Постанова № 865 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (яка теж не передбачає механізму для перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців).
У зв'язку з набранням з 1 травня 2016 року чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» Закон № 3723-ХІІ втратив чинність (за винятком окремих статей цього Закону). Зокрема втратила чинність згадана вище стаття 37-1 Закону № 3723-ХІІ, яка передбачала підстави для перерахунку пенсії державних службовців. Чинним Законом України «Про державну службу» таких підстав не передбачено. За статтею 90 названого Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У справі, що розглядається, встановлено, що станом на дату звернення позивача із заявою щодо перерахунку її пенсії у сфері правового регулювання пенсійного забезпечення державних службовців відбулися законодавчі зміни, у результаті яких обсяг суб'єктивного права на перерахунок пенсії, як і підстави і порядок його реалізації, зокрема повноваження органів ПФУ щодо такого перерахунку, залишилися не визначеними (не врегульованими).
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, а тому не може вважатися звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що відповідач, відмовляючи у перерахунку призначеної позивачу пенсії, діяв у відповідності до вимог чинного на час виникнення спірних відносин законодавства, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З урахуванням викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку, викладеному в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі №677/1074/16-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді