19 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/4183/15
Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
доповідача, судді: Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В., Осіпова Ю.В.
за участю секретаря : Осавуляк О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання неправомірними дії, -
В листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до суду з адміністративним позовом та просила визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. щодо застосування наслідків нікчемності договору № 007-14961-160215 від 16 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 у вигляді не включення даних про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ " Дельта Банк " у розмірі 40000 грн. (сорок тисяч гривень) за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за дговором банківського вкладу (депозиту) № 007-14961-160215 від 16 лютого 2015 року «Найкращий від Миколая» у гривнях.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не включення відповідачем до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк" суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та порушує право позивача на отримання гарантованої суми вкладу.
За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 28 грудня 2015 року прийнято постанову про задоволення позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, позивач є вкладником в розумінні п.4 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому у зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ " Дельта Банк " набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
В даному випадку відповідач був зобов'язаний скласти реєстр (перелік) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (включивши туди позивача) та подати його виконавчій дирекції Фонду для затвердження, однак в матеріалах справи відсутні докази виконання зазначеного обов'язку. Така бездіяльність відповідача суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак є протиправною.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ " Дельта Банк " правомірно не включено позивача до переліку Загального реєстру вкладників на відшкодування коштів за рахунок Фонду за вкладом з огляду на нікчемність правочину договору банківського вкладу (депозиту) № 007-14961-160215.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 " Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних".
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 " Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", яку запроваджено з 03.03.2015 по 02.09.2015 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасовоїадміністрації у ПАТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію банку Кадирова В.В. на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.
Договір банківського вкладу № 007-14961-160215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 16.02.2015, укладений ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 підписано сторонами 16.02.2015 року.
Відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору № 007-14961-160215 від 16.02.2015 року банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у Гривні від 16.02.2015 сторони домовились викласти Пункт 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: " 1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються.
У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений."
16.02.2015р. на рахунок позивача поступили кошти в сумі 40000 грн., про що свідчить платіжне доручення № 45954109 від 16.02.2015 року, виписка по рахунку.
Таким чином позивач набула прав вкладника з 16.02.2015 року.
Відповідно до п. 2.10 договору передбачено, що банк до укладання цього договору з Вкладником надав вкладнику інформацію, зазначену в статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо умов гарантування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за цим Вкладом. Сума граничного розміру відшкодування коштів за цим Вкладом, включаючи відсотки, не може бути більшою граничного розміру відшкодування коштів, що становить 200 тис. грн. для одного вкладника в одному банку.
Позивач отримав від Тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" Повідомлення про нікчемність правочину від 23.09.2015 року № 8821/1552, в якому його повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 007-14961-160215 від 16.02.2015 року, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, згідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та наголошено на тому, що відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банку та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.4 вказаного Закону на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, серед іншого, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку; здійснює аналіз фінансового стану банків з метою виявлення ризиків у їхній діяльності та прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам.
Фонд здійснює інші функції в межах своїх повноважень, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку уповноважена особа Фонду формує та надає до Фонду, серед іншого, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, проте протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду зміни та доповнення до переліків.
Частинами 2, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно ч.3 ст.38 вищевказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року №826 затверджено Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, який розроблено відповідно до ч.3 ст.36, п.4 ч.2 ст.37, ст.38, п.4 ч.3 ст.41, ч.6 ст.411 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою виявлення нікчемних правочинів (у тому числі договорів) уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію / ліквідацію в неплатоспроможному банку, якій делеговані відповідні повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та встановлення механізму, послідовності дій і критеріїв обмеження здійснення неплатоспроможним банком банківських операцій (п.1 р.І Порядку).
Пунктом 2 р.І наведеного Порядку передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Відповідно до п.3 р.ІІ наведеного Порядку Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (далі - Комісія).
До прийняття рішення про виявлення факту нікчемності правочину (договору) Уповноважена особа Фонду може приймати рішення щодо тимчасового обмеження здійснення неплатоспроможним банком операцій, що можуть призвести до зменшення активів банку, втрати майна, збільшення збитків банку, збільшення витрат Фонду тощо, обов'язково повідомивши про таке рішення Фонд. Зазначене рішення може прийматися в межах здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації в банку (п.4 р.ІІ Порядку).
Згідно п.5 р.ІІ цього Порядку перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.
У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.
Пунктом 6 р.ІІ вказаного Порядку встановлено, що обов'язково підлягають перевірці правочини (договори), вчинені (укладені) після прийняття постанови Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних та/або запровадження обмежень, які відповідають одному з таких критеріїв:
вчинені (укладені) в порушення обмежень, встановлених Національним банком України;
вчинені (укладені) шляхом перерахування коштів з рахунків юридичних осіб на рахунки фізичних осіб;
вчинені (укладені) на користь третьої особи;
призначенням платежу за якими було надання фінансової допомоги, повернення фінансової допомоги, надання позики, повернення позики, дарування, виконання угоди про поділ майна. Про всі випадки виявлення операцій з таким призначенням платежу Уповноважена особа Фонду повідомляє контролюючі органи не пізніше десяти робочих днів з дня виявлення таких операцій;
вчинені (укладені) без фактичного внесення/отримання готівкових грошових коштів через касу банку;
вчинені (укладені) без очевидної законної мети або за відсутності очевидного економічного сенсу.
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що в період тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду забезпечує перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, шляхом створення комісії для здійснення такої перевірки, яка проводиться у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку та у разі необхідності перевірка має бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку, а за рішенням виконавчої дирекції фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Підставою для визнання договору, укладеного позивачем та банком нікчемним уповноваженою особою Фонду зазначено п.7 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Цим пунктом ст.38 вищезазначеного Закону передбачено визнання договору нікчемним в разі, коли банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Але в чому полягають переваги (пільги) Договору банківського вкладу (депозиту № 007-14961-160215 від 16.02.2015) в Повідомленні від 23.09.2015 № 8821/1552 не зазначено.
Підстава, визначена в п.7 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не обґрунтована уповноваженою особою жодними доказами.
Апеляційний суд не знаходить підстав вважати правочин, укладений ОСОБА_1 та ПАТ Дельта Банк нікчемним, оскільки договір вкладу № 007-14961-160215 від 16.02.2015 року був укладений до винесення Правлінням Національного банку України постанови № 150 від 02.03.2015 року " Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних ", тобто позивач не був обізнаний на момент укладення договору про неплатоспроможність банку, а договір вкладу укладений позивачем з банком за формою є стандартним, який пропонувався до укладення невизначеному колу осіб, умови розміщення такого вкладу були публічно оголошені.
В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 укладено договір № 007-14961-160215 від 16.02.2015 року з метою порушення публічного порядку та незаконного заволодіння державними коштами, тобто не надано суду належних доказів нікчемності такого договору, посилання відповідача на те, що кошти перераховані на вкладний рахунок ОСОБА_1 з вкладного рахунку ОСОБА_4, з метою отримання таких коштів останньою позачергово за рахунок коштів держави в межах суми, передбаченої ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не підкріплені належними доказами існування такого наміру.
Відповідачем не наведено вимог чинного законодавства, які було порушено позивачем у зв'язку із цим, при цьому суд враховує, що відповідно до положень статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що на момент укладення договору вкладу між позивачем та банком, банк не було визнано неплатоспроможним, позивачем дотримано вимоги цивільного законодавства щодо можливості перерахування на вкладний рахунок коштів від інших осіб, та договором № 007-14961-160215 від 16.02.2015 року така можливість не була заборонена, тобто дії позивача були вчинені в межах норм та правил, встановлених законодавством та договором.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання неправомірними дії - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.
Суддя-доповідач: О.О.Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: Ю.В. Осіпов