17 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9204/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання - Куціль С.І.,
за участі відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 9 серпня 2017 року у справі за її позовом до Управління патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції та інспектора 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 про скасування постанови, -
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції (далі - Управління) та інспектора 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління ОСОБА_1 (далі - Інспектор) у якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №340462 від 07.11.2016 (далі - Постанова).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана Постанова прийнята відповідачем безпідставно та за відсутності у її діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що керуючи транспортним засобом 07.11.2016 вона рухалась у м.Львові по вул.Кульпарківській в напрямку вул.Городоцької жодним чином не змінюючи напрямку руху. При цьому перед її автомобілем рухався патрульний автомобіль Інспектора, який подав червоний світловий та звуковий сигнали з вимогою зупинитись. Після такої зупинки патрульні звинуватили позивача у порушенні правил дорожнього руху, а саме у тому, що та не виконала вимоги дорожнього знаку 4.2 «Рух направо» чим допустила порушення вимог п.4 розділу 33 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 (далі - ПДР) та не мала при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - ОСОБА_3), чим порушила п.2.1 ПДР. При цьому позивач вказує, що наведені доводи є безпідставними оскільки вона не допускала порушень ПДР і у неї є навний дісний ОСОБА_3. Крім цього, звертає увагу і на те, що винесення Постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 9 серпня 2017 року у справі №462/6053/16-а у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, яка посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою її позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві, яким суд не дав належної правової оцінки.
Відповідачі у письмовому запереченні вважають постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Позивач в судове засідання не з'явилась про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Управління в судове засідання не надіслало свого представника, про дату, час і місце розгляду справи було повідомлено належним чином, а тому, апеляційний суд, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.
Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що о 8/10 год 07.11.2016 позивач, керуючи транспортним засобом марки «TOYOTA CAMRY», державний номерний знак ВС 8000 CI, по вул.Кульпарківській, 64/2 у м.Львові не виконала вимоги дорожнього знаку 4.2 «Рух направо» та не мала при собі ОСОБА_3, чим порушила вимоги п.4 розділу 33 та пп.«ґ» п.2.1 розділу 2 ПДР.
На підставі наведеного, Інспектором винесено Постанову, згідно якої ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн (а.с.5).
Позивач по справі не погоджується з винесеною щодо неї Постановою та вказує, що відповідач не мала законних підстав для зупинки її автомобіля та перевірки документів.
Розділом 33 ПДР, зокрема у п.4 закріплено такий наказовий дорожній знак, як знак 4.2 «Рух праворуч».
За змістом пп.«г» п.8.4 розділу 8 ПДР дорожні знаки поділяються на такі групи, як наказові знаки, що показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Відповідно до ч.1 ст.122 порушення вимог дорожніх знаків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
У відповідності до ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №580-VIII) поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив ПДР.
Положеннями ст.53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Підпунктом «ґ» п.2.1 розділу 2 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Приписами пп. «а» п.2.4 розділу 2 ПДР визначено, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Частина 1 ст.126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, вищенаведеними нормами, за власниками транспортних засобів, закріплений обов'язок під час експлуатації такого мати при собі перелічені документи, в тому числі і поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Стаття ж 222 КУпАП зазначає, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема за порушення правил дорожнього руху за частинами 1, 2, 3 ст.122 та ст.126 цього Кодексу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Відповідно до ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Крім цього, цією статей також встановлена можливість уповноваженим органам (посадовим особам) на місці вчинення правопорушення (зокрема, і такого, що інкриміноване позивачу за змістом оскаржуваної Постанови) виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Приписами розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) закріплено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення передбачені частинами 1, 2, 3 ст.122 та ст.126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Покликання позивача на те, що при прийнятті оскаржуваної Постанови, не складався протокол про адміністративне правопорушення, а також, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення відбувся на місці вчинення правопорушення, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки з огляду на перелічені вище вимоги КУпАП протоколи щодо розглядуваної категорії справ про адміністративні правопорушення не складаються, а постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху виносяться на місці вчинення правопорушення.
Згідно з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 ст.40 Закону №580-VIII закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Під час апеляційного розгляду справи у судовому засіданні з пояснень відповідача, а також показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які патрулювали 07.11.2016 разом з Інспектором, яка виносила Постанову встановлено, що ОСОБА_2 прямувала на автомобілі із вул.Робітночої на вул. Кульпарківську та під час руху ввімкнула світловий покажчик повороту ліворуч незважаючи на те, що на цій ділянці дороги, рух відповідно до дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч» дозволено тільки направо. При цьому, свідки та відповідач зазначають, що при зупинці автомобіля позивача та перевірці документів нею на вимогу Інспектора не було надано ОСОБА_3.
Разом з тим, незважаючи на неодноразові запити суду, відповідачами на підтвердження своїх слів та спростування заперечень позивача щодо факту порушення нею правил дорожнього руху, зокрема і ненадання на вимогу Інспектора для перевірки дійсного ОСОБА_3, який як вона зазначає, у неї наявний, не було надано будь-яких інших належних та допустимих доказів, зокрема відеоматеріалів з камер відео реєстратора патрульного автомобіля або нагрудного реєстратора, крім наявної у матеріалах справи Постанови, що свідчили б про вчинене ОСОБА_2 порушення, так як зі слів відповідача та свідків подібні відеоматеріали не зберігаються протягом тривалого часу, а тому у них немає можливості їх представити суду.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище та зважаючи на те, що Управлінням та Інспектором, крім письмових заперечень та пояснень наданих останньою у судовому засіданні, не надано інших доказів, які б підтверджували правомірність винесеної Постанови та спростовували, зокрема такі доводи апелянта, як те, що вона їхала по вул.Кульпарківській в сторону вул.Городоцької та не змінювала напрямку руху, а також неможливість фіксування патрульними вчиненого нею правопорушення, оскільки патрульний автомобіль рухався перед її транспортним засобом, зупинка Інспектором автомобіля позивача не безпосередньо після допущення нею порушення вимоги дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч», а через два перехрестка від вчиненого.
Більше того, у позивачки наявний та представлений суду дійсний ОСОБА_3 (а.с.6-7).
З огляду на це, апеляційний суд вважає, що Постанова є протиправною та необґрунтованою, а рішення суду про безпідставність заявленого позову помилковим, та таким, що прийнято без з'ясування всіх обставин справи.
Відтак, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову, з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Залізничного районного суду м.Львова від 9 серпня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати постанову інспектора 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №340462 від 07 листопада 2016 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7
Повний текст виготовлений 20 жовтня 2017 року.