18 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8643/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
30 червня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Луцької міської ради (далі - ОСОБА_4) від 29 червня 2017 року № 26/9 «Про внесення змін до рішення Луцької міської ради від 23 грудня 2015 року № 2/3 «Про затвердження регламенту Луцької міської ради VІІ скликання» (далі - Рішення № 26/9).
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2017 року у справі № 161/9985/17 позов було задоволено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні вимог позивача. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване позивачем рішення відповідає вимогам чинного законодавства як таке, що прийняте Луцькою міською радою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Додатково звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів того, що оскаржуваним Рішенням № 26/9 порушені його суб'єктивні права, свободи та інтереси в публічно-правових відносинах.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта. Просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких мотивів.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що при прийнятті Рішення № 26/9 були допущені грубі процесуальні порушення підготовки, опрацювання, оприлюднення та ознайомлення з його проектом депутатів ОСОБА_4, що є достатньою підставою для висновку про те, що спірне рішення прийнято не у спосіб та в не порядку, який визначений Законом. Тому Рішення № 26/9 слід визнати протиправним та скасувати.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Як безспірно встановлено судом, рішенням ОСОБА_4 від 23 грудня 2015 року № 2/3 було затверджено Регламент Луцької міської ради VII скликання.
Оспорюваним рішенням ОСОБА_4 № 26/9 внесено зміни до рішення від 23 грудня 2015 року № 2/3 «Про затвердження регламенту Луцької міської ради VII скликання».
При зверненні до суду із даним адміністративним позовом ОСОБА_5 обґрунтовував свої вимоги тим, що оспорювань Рішення № 26/9 порушує його права, як депутата ОСОБА_4, оскільки процедура його підготовки та прийняття не відповідає затвердженому ОСОБА_4 регламенту, а саме Рішення № 26/9 суперечить приписам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки передбачає незаконне, на думку позивача, делегування повноважень міського голови та секретаря Ради депутатам ОСОБА_4.
Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право на судовий захист не є абсолютним і виникає у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
При цьому права депутата місцевої ради у раді та її органах регламентовані приписами ст. 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
Відповідно до ч. 1 ст. 19 вказаного Закону депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень.
Кожний депутат місцевої ради у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос. Депутат місцевої ради, який не входить до складу відповідного органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.
Приписами ч. 2 ст. 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» встановлено, що депутат місцевої ради має право:
1) обирати і бути обраним до органів відповідної ради;
2) офіційно представляти виборців у відповідній раді та її органах;
3) пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами;
4) вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті;
5) вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю;
6) вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них;
7) висловлюватися щодо персонального складу утворюваних радою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються радою;
8) порушувати питання про недовіру сільському, селищному, міському голові, розпуск органів, утворених радою, та звільнення посадових осіб місцевого самоврядування;
9) брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засіданні;
10) вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних раді, а також з питань, що віднесені до компетенції ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території;
11) порушувати в раді та її органах питання про необхідність перевірки роботи підзвітних та підконтрольних раді органів, підприємств, установ, організацій;
12) виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів голосування, давати довідки;
13) ознайомлюватися з текстами виступів у стенограмах чи протоколах засідань ради та її органів до їх опублікування;
14) оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень, заяв, пропозицій громадян або їх об'єднань, якщо вони мають суспільне значення;
15) об'єднуватися з іншими депутатами місцевої ради в депутатські групи, фракції, які діють відповідно до регламенту ради.
Згідно із ч. 3 ст. 19 того ж Закону депутат місцевої ради може передати головуючому тексти свого невиголошеного виступу, пропозицій і зауважень з обговорюваного питання для включення до протоколу засідання ради або її органу, в якому він бере участь.
Порядок реалізації зазначених прав депутатів місцевих рад визначається цим Законом, іншими законами України, які регулюють діяльність місцевих рад та їх органів, а також регламентом відповідної ради (ч. 4 ст. 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).
Разом із тим, згідно із положеннями ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
При цьому відповідно до витягу з протоколу пленарного засідання ОСОБА_4 від 29 червня 2017 року, на якому розглядалося питання про внесення змін до рішення ОСОБА_4 від 23 грудня 2015 року № 2/3 «Про затвердження Регламенту Луцької міської ради VII скликання», позивач ОСОБА_3 був присутній на вказаному засіданні ОСОБА_4 та брав участь у обговоренні зазначеного питання, а отже мав можливість вносити на розгляд ОСОБА_4 свої пропозиції та зауваження щодо процедури розгляду та прийняття оспорюваного рішення, а також вільно виявити своє волевиявлення шляхом голосування.
За прийняття оспорюваного Рішення № 26/9 в цілому із запропонованими під час обговорення змінами проголосувало 23 депутати, проти - 5, утрималося - 0.
Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ОСОБА_3 наполягав на нерозгляді вказаного питання ОСОБА_4 через будь-які порушення процедури його підготовки чи не мав можливості у інший спосіб висловити свою позицію з вини відповідача, а сама лише незгода з прийнятим Рішенням № 26/9 не свідчить про порушення його прав, як депутата місцевої ради. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_3 не позбавлений права ініціювати питання перегляду депутатами прийнятого Рішення № 26/9 на пленарному засіданні ОСОБА_4.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що оспорюваним Рішенням № 26/9 не було порушено прав позивача ОСОБА_3, як депутата ОСОБА_4, а отже його позовні вимоги є безпідставними і помилково задоволені судом першої інстанції.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Луцької міської ради задовольнити.
Скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2017 року у справі № 161/9958/17 та прийняти нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Л.П.Іщук
ОСОБА_4
Постанова у повному обсязі складена 20 жовтня 2017 року.