19 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8419/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Богаченка С. І.,
суддів - Рибачука А. І., Старунського Д. М.,
з участю секретаря судового засідання - Болюк Н. В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 813/1319/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
04 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2017 року № НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що оскільки ним самостійно проведено нарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 190090,05 грн та подано до контролюючого органу відповідні розрахунки форми № 1ДФ за звітні періоди, вказане зобов'язання є узгодженим, відтак, відповідачем протиправно включено вказану суму до суми основного платежу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Також, вказує на безпідставне застосування до нього штрафних санкцій, передбачених статтею 127 Податкового кодексу України, оскільки перерахування податку на доходи фізичних осіб, утриманого із нарахованої заробітної плати, здійснювалося у день виплати заробітної плати.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Львівській області подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач всупереч вимогам статті 168 Податкового кодексу України за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року не перерахував податок на доходи фізичних осіб у розмірі 190090, 05 грн, що свідчить про правомірність визначення йому грошового зобов'язання оскарженим податковим повідомленням-рішенням.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржене рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності та достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збору за першу реєстрацію транспортного засобу, встановленого законодавством за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року, за результатами проведення якої складено акт від 13 березня 2017 року № 246/13-01/13-04/32801440.
Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.5, пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 190090,05 грн.
На підставі вказаного вище акта перевірки 24 березня 2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 335258,57 грн, з якої на 190090,05 грн за основним платежем та на 145168,52 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним у зв'язку з помилковим застосуванням відповідачем статті 127 Податкового кодексу України при притягненні платника до відповідальності.
Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до вимог підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Пунктом 126.1 статті 126 цього ж Кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 127.1. статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що положення Податкового кодексу України чітко визначають момент узгодження грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету.
У разі несплати сум узгоджених зобов'язань у строки, встановлені податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податку несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.
Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат" як податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб повинен був сплачувати (перераховувати) податок до бюджету під час виплати заробітної плати працівникам, а у випадку нарахування заробітної плати, але її невиплати, позивач повинен був проводити перерахування податку до бюджету у строки встановлені Податковим кодексом України, для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.
Сплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат" податку з доходів фізичних осіб підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 15 лютого 2017 року № 16 на суму 50000,00 грн, від 16 лютого 2017 року № 25 на суму 50000,00 грн, від 16 лютого 2017 року № 27 на суму 50000,00 грн, від 17 лютого 2017 року № 29 на суму 80000,00 грн.
З огляду на викладене, позивачем було допущено несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету при його фактичному нарахуванні та утриманні під час нарахування доходу працівникам у вигляді заробітної плати, відповідно, до нього підлягали застосуванню штрафні санкції, визначені пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Таким чином, відповідачем безпідставно визначено позивачу оскарженим податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання у розмірі 190090,05 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 145168,52 грн, обчислені згідно з вимогами пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.
За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 813/1319/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повний текст судового рішення виготовлено 20 жовтня 2017 року.