18 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/6249/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Попка Я.С.,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року у справі за позовом приватного підприємства «Реммеблі» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
01 березня 2017 року приватне підприємство «Реммеблі» (далі - ПП «Реммеблі») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 17 листопада 2016 року
№ НОМЕР_1 про збільшення підприємству грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем у розмірі 1 634 734 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 817 367 грн.;
№ НОМЕР_2, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту підприємства наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 811 930 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року у справі № 803/378/17 позов було задоволено повністю.
У апеляційній скарзі Луцька ОДПІ просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні вимог ПП «Реммеблі» у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Реммеблі» щодо показників задекларованих в поданій звітності з ПДВ за період з 01 червня 2016 року по 31 липня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24 жовтня 2016 року № 5062/14-01/31836555. Вважає вірними висновки, викладені у акті перевірки, про те, що ПП «Реммеблі» у порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) завищило податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «Прометей-Голд» за червень-липень 2016 року на загальну суму 2 446 664 грн., що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 1 634 764 грн. та до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 811 930 грн.
Особи, які беруть участь у справі, на виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Задовольняючи адміністративний позов ПП «Реммеблі», суд першої інстанції виходив із того, що висновки Луцької ОДПІ за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Реммеблі» щодо показників, задекларованих у поданій звітності з ПДВ за період з 01 червня 2016 року по 31 липня 2016 року, викладені у акті №5062/14-01/31836555 від 24 жовтня 2016 року, не відповідають фактичним обставинам справи. Тому податкові повідомлення-рішення від 17 листопада 2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, прийняті на підставі таких висновків, є протиправними і підлягають скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Реммеблі» щодо показників, задекларованих у поданій звітності з ПДВ за період з 1 червня 2016 року по 31 липня 2016 року. За наслідками перевірки складено акт № 5062/14-01/31836555 від 24 жовтня 2016 року, у якому зазначено про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК, в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «Прометей-Голд» на загальну суму 2 446 664 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету, на суму 1634764 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 811 930 грн. Такі висновки лягли в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 17 листопада 2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
На переконання апеляційного суду, суть даного адміністративного спору зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій ПП «Реммеблі» з ТОВ «Прометей-Голд» на підставі договорів купівлі-продажу № 2516/05-1 від 25 травня 2016 року та № 0716/07-2 від 7 липня 2016 року, а отже безпідставність відображення їх результатів у податковому обліку позивача.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст.1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, ст. 2, п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Приписами пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Положеннями п. 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, між ПП «Реммеблі» (Покупець) та ТОВ «Прометей-Голд» (Продавець) було укладено договори купівлі-продажу № 2516/05-1 від 25 травня 2016 року та № 0716/07-2 від 7 липня 2016 року, на підставі яких позивач придбав у червні-липні 2016 року сільськогосподарську продукцію, що зазначається в додатках до цих договорів.
Відповідно до договору купівлі-продажу № 2516/05-1 від 25 травня 2016 року та додатків № 1, № 2 від 25 травня 2016 року, № 3 від 02 червня 2016 року до нього, а також додаткової угоди про внесення змін до цього договору від 26 травня 2016 року ТОВ «Прометей-Голд» у червні 2016 року було здійснено поставку ПП «Реммеблі» ячменю ІІІ класу, ненасіннєвого, для кормових потреб, українського походження, врожаю 2015/2016 року, 100 % насипом на загальну суму 8 409 986 грн., в т.ч. ПДВ - 1 401 664 грн.
На підставі договору купівлі-продажу № 0716/07-2 від 7 липня 2016 року та додатків № 1 від 7 липня 2016 року та № 2 від 26 серпня 2016 року ПП «Реммеблі» придбало у ТОВ «Прометей-Голд» у липні 2016 року ячмінь ІІІ класу, ненасіннєвий, для кормових потреб, українського походження, врожаю 2016 року, 100% насипом на загальну суму 6 270 000 грн., в т.ч. ПДВ - 1045000 грн.
Додатковою угодою від 26 травня 2016 року, а також у п. 1.4 договору купівлі-продажу № 2516/05-1 від 25 травня 2016 року передбачено, що Продавець гарантує, що він придбав товар у виробника сільськогосподарської продукції (у розумінні п. 209.6 ст. 209 ПК).
На підтвердження реальності виконання вказаних господарських операцій ПП «Реммеблі» надало для перевірки:
видаткові накладні № РН-0000380 від 1 червня 2016 року, № РН-0000381 від 2 червня 2016 року, № РН-0000382 від 3 червня 2016 року, № РН-0000416 від 3 червня 2016 року, № РН-0000417 від 4 червня 2016 року, № РН-0000383 від 4 червня 2016 року, № РН-0000418 від 5 червня 2016 року, № РН-0000419 від 6 червня 2016 року, № РН-0000420 від 7 червня 2016 року, № РН-0000421 від 8 червня 2016 року, № РН-0000422 від 9 червня 2016 року, № РН-0000474 від 15 червня 2016 року, № РН-0000477 від 16 червня 2016 року, № РН-0000479 від 27 червня 2016 року, № РН-0000590 від 29 червня 2016 року, № РН-0000605 від 31 червня 2016 року;
податкові накладні № 385 від 1 червня 2016 року, № 386 від 2 червня 2016 року, № 387 від 3 червня 2016 року, № 420 від 3 червня 2016 року, № 421 від 4 червня 2016 року, № 388 від 4 червня 2016 року, № 422 від 5 червня 2016 року, № 423 від 6 червня 2016 року, № 424 від 7 червня 2016 року, № 425 від 8 червня 2016 року, № 426 від 9 червня 2016 року, № 479 від 15 червня 2016 року, № 482 від 16 червня 2016 року, № 484 від 27 червня 2016 року, № 577 від 29 червня 2016 року, № 592 від 31 червня 2016 року;
акти приймання-передачі № 01 від 1 червня 2016 року, № 02 від 2 червня 2016 року, № 03 від 3 червня 2016 року, № 01 від 3 червня 2016 року, № 02 від 4 червня 2016 року, № 04 від 4 червня 2016 року, № 03 від 5 червня 2016 року, № 04 від 6 червня 2016 року, № 05 від 7 червня 2016 року, № 06 від 8 червня 2016 року, № 07 від 9 червня 2016 року, № 08 від 15 червня 2016 року, № 09 від 16 червня 2016 року, № 01 від 27 червня 2016 року за договором купівлі-продажу № 2516/05-1 від 25 травня 2016 року та додатків до нього, а також акти приймання-передачі № 01 від 29 липня 2016 року, № 03 від 31 липня 2016 року за договором купівлі-продажу № 0716/07-2 від 7 липня 05.2016 року та додатків до нього, відповідно до яких місцем приймання-передачі товару є вул. Індустріальна, 3 смт. Гребінки Васильківського району Київської області;
акт приймання-передачі № 02 від 29 липня 2016 року за договором купівлі-продажу № 0716/07-2 від 7 липня 2016 року та додатком № 1 від 7 липня 2016 року місцем приймання-передачі товару є вул. Жовтнева, 40 смт. Казанка Казанківського району Миколаївської області;
копії товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та банківських виписок про проведення розрахунків у безготівковій формі.
Окрім того, у ході судового розгляду судом першої інстанції було встановлено наявність у позивача актів приймання передачі зі зберігання №№ 1-19 за договором купівлі-продажу № 0716/07-2 від 7 липня 2016 року, відповідно до яких ТОВ «Прометей-Голд» на підставі п. 2.6. зазначеного договору повернуло зі зберігання, а ПП «Реммеблі» прийняло відповідну кількість товару.
Як встановлено судом першої інстанції, з метою подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Прометей-Голд» товару ПП «Реммеблі» уклало з ТОВ «Прометей-Трейд» договори комісії № 25/05-1 від 25 травня 2016 року, № 02/06-1 від 2 червня 2016 року та № 03/08-1 від 3 серпня 2016 року, згідно з якими ПП «Реммеблі» (Комітент) доручає, а ТОВ «Прометей-Трейд» (Комісіонер) зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснювати від свого імені та за рахунок Комітента здійснювати реалізацію на експорт з України товару, що належить Комітенту на праві власності.
Додатками № 1, № 2 від 25 травня 2016 року та додатковими угодами від 8 липня 2016 року до договору комісії № 25/05-1 від 25 травня 2016 року, додатком № 1 від 2 червня 2016 року та додатковими угодами від 8 липня 2016 року до договору комісії № 02/06-1 від 2 червня 2016 року, а також додатком № 1, № 2 та додатковою угодою до договору комісії № 03/08-1 від 3 серпня 2016 року було уточнено окремі умови до укладених договорів комісії.
На підтвердження реальності виконання цих договорів позивач надав копії:
звітів № 1 від 4 січня 2017 року, № 1 від 17 січня 2017 року, № 1 від 5 грудня 2016 року, № 1 від 17 січня 2017 року Комісіонера перед Комітентом до договорів комісії та додатків до них (а.с.93, 111, 163, 174, том 1, а.с.62, том 3),
актів приймання-передачі № 1 від 13 серпня 2016 року, №№ 2, 3 від 14 серпня 2016 року, №№ 4, 5 від 15 серпня 2016 року, № 6 від 16 серпня 2016 року, № 7 від 17 серпня 2016 року, № 8 від 18 серпня 2016 року за договором комісії № 03/08-1 від 03 серпня 2016 року,
актів приймання-передачі № 1 від 1 червня 2016 року, № 2 від 2 червня 2016 року, № 3 від 3 червня 2016 року, № 4 від 4 червня 2016 року, № 1 від 27 червня 2016 року за договором комісії № 25/05-1 від 25 травня 2016 року (а.с.92, 100, 105, 123, 162, том 1),
актів приймання-передачі № 1 від 3 червня 2016 року, № 2 від 4 червня 2016 року, № 3 від 5 червня 2016 року, № 4 від 6 червня 2016 року, № 5 від 7 червня 2016 року, № 6 від 8 червня 2016 року, № 7 від 9 червня 2016 року, № 8 від 15 червня 2016 року, № 9 від 16 червня 2016 року, за договором комісії № 02/06-1 від 02 червня 2016 року (а.с.110, 118, 128, 133, 138, 143, 148, 153, 158, том 1)
вантажно-митних декларацій від 8 липня 2016 року № 504050000/2016/301917, від 13 липня 2016 року № 504050000/2016/301949, від 20 липня 2016 року № 504050000/2016/302003, від 31 серпня 2016 року № 504050000/2016/302267 (а.с.94-95, 112-113, 164-165, том 1, а.с.63-73, том 3).
Під час судового розгляду позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, які засвідчують транспортування товару зі складів ТОВ «Прометей-Голд» на перевантажувальний термінал ТОВ СП «НІБУЛОН» (Залізнична станція призначення Миколаїв-Вантажний), м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1 з метою експорту (а.с.177-249, том 1, а.с.1-75, 117-250, том 2, а.с.1-30, том 3).
Таким чином, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що надані ПП «Реммеблі» копії договорів купівлі-продажу та додатків до них, податкових та видаткових накладних, актів приймання-передачі, платіжних доручень, банківських виписок, товарно-транспортних накладних, а також документів, що підтверджують реалізацію цих товарів через договори комісії належним чином підтверджують реальність господарських операцій з придбання ячменю у ТОВ «Прометей-Голд».
Відповідачем не заперечується відповідність наданих позивачем первинних документів за змістом та за формою вимогам, що визначені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наявність на момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних реєстрації позивача та його контрагента юридичними особами та платниками ПДВ.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що припускаючи, що певні товарно-матеріальні цінності могли бути передані іншими контрагентами позивача за спірний період чи придбані у необлікованому порядку, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати.
Одночасно слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків, і за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента, для одержання незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин.
Окремі недоліки в оформленні первинних документів, а також наявність або відсутність окремих документів, на думку апеляційного суду, не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суд апеляційної інстанції враховує на підставі ч. 2 ст. 8 КАС України.
Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
У п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейського суду з прав людини зазначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання про те, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року у справі № 803/378/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Л.П.Іщук
ОСОБА_2
Ухвала у повному обсязі складена 20 жовтня 2017 року.