19 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/7260/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірам» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за апеляційною скаргою Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року,
15 травня 2017 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірам» (далі - ТзОВ «Мірам») про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 45481,07 грн та пеню в сумі 291,04 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Із цією постановою не погодилося Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову - про задоволення позову. В обґрунтування вимог апелянт зазначив, що норма ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язує роботодавця самостійно здійснювати працевлаштування людей з обмеженими фізичними можливостями.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 03.02.2017 року ТзОВ «Мірам» подало до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, порядок подачі якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу 280 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складала 10 осіб, при нормативі 11 осіб.
Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів були нараховані адміністративно-господарські санкції в сумі 45481,07 грн та пеня в сумі 291,04 грн, а всього 45772,11 грн., у зв'язку з тим, що підприємством не було виконано нормативи щодо кількості працевлаштування інвалідів у 2016 році у кількості, визначеній чинним законодавством, що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ «Мірам» виконало всі вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до ст. 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Як вірно враховано судом першої інстанції, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.
Встановлено, що ТзОВ «Мірам» щомісячно протягом 2016 року подавав до Тисменицького районного центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії), що підтверджується звітністю форми № 3-ПН від 21.01.2016, від 01.02.2016, від 01.03.2016, від 04.04.2016, від 04.05.2016, від 01.06.2016, від 01.07.2016, від 01.08.2016, від 01.09.2016, від 04.10.2016, від 01.11.2016, від 01.12.2016 (а.с.22-32).
Однак, робочі місця для працевлаштування інвалідів у ТзОВ «Мірам» залишалися вакантними у зв'язку з не направленням для працевлаштування інвалідів уповноваженими органами.
В матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що відповідач створював перешкоди для працевлаштування інвалідів чи вчиняв інші дії або бездіяльність, які б вказували на суб'єктивне невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Зі змісту статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості, відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Відтак, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, на підприємство не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Щодо покликань апелянта на обов'язок роботодавця самостійно здійснювати працевлаштування людей з обмеженими фізичними можливостями, то такі є безпідставними, оскільки відповідач вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, у діях відповідача відсутня вина у непрацевлаштуванні інвалідів, наявність якої є обов'язковою умовою застосування штрафних санкцій.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 809/744/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
ОСОБА_1
Повний текст виготовлено 19 жовтня 2017 року.