18 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9666/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,
з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення від 02 грудня 2016 року про відмову у призначенні державної соціальної допомоги (житлової субсидії) та зобов'язати департамент соціальної політики Луцької міської ради призначити державну соціальну допомогу (житлову субсидію для відшкодування витрат за оплату комунальних послуг) з 01 січня 2017 року.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 02 грудня 2016 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні державної соціальної допомоги (житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг). Зобов'язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради призначити ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 державну соціальну допомогу (житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг) з 01 січня 2017 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що позивач права на призначення субсидії на загальних підставах не має, оскільки орендує нежитлове приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Ранкова,12, в даному приміщенні не зареєстрована. Крім того, згідно з ордером від 20 травня 1996 року позивач заселена в кімнату гуртожитку Гнідавського цукрового заводу площею 10 кв.м., однак за призначенням субсидії звернулася на приміщення 22,32 кв.м., тобто ордер є неналежним доказом у цій справі. Також звертає увагу на те, що субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово- комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в їхній відсутності, проти апеляційної скарги заперечують, просять постанову суду першої інстанції залишити без змін, тому суд відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 жовтня 2016 року позивач звернулася із заявою до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про призначення субсидії.
Рішенням Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 02 грудня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні державної соціальної допомоги (житлової субсидії) для відшкодування витрат за оплату комунальних послуг з тих підстав, що договір оренди житла нежитлового приміщення (а.с. 3).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні субсидії, оскільки відповідно до ордеру від 20 травня 1996 року на житлову площу в гуртожитку № 1, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул.Ранкова,12, (який на день розгляду справи судом є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнаний) ДП «Гнідавський цукровий завод» надав ОСОБА_1 кімнату площею 10 кв.м., а тому оскільки позивач заселена в приміщення на підставі ордеру, в приміщенні знаходиться гуртожиток для працівників ДП «Гнідавський цурковий завод», позивач сплачує комунальні послуги: на утримання будинку, опалення, за воду, електричну енергію у гуртожитку, про орендну плату за житло у нежитловому приміщенні не зазначено у жодному фінансовому, бухгалтерському чи банківському документі, а тому є підстави вважати, що вищевказане приміщення є житловим, у зв'язку з чим позовні вимоги є підставними.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) визначені Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 вищевказаного Положення призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).
Згідно з п.2 Положення право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Відповідно до ст.129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Як вбачається з ордеру від 20 травня 1996 року ДП «Гнідавський цукровий завод» надав ОСОБА_1 житлову площу в гуртожитку № 1, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул.Ранкова,12,- кімнату площею 10 кв.м
Згідно з п.6 Положення субсидія призначається уповноваженому власнику (співвласнику) житла, наймачу державного та громадського житлового фонду, членові житлово-будівельного (житлового) кооперативу, власнику (співвласнику) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації.
Крім того, абз.1 п.6 Положення передбачає, що субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб. В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла, якщо їй нараховується плата за житлово-комунальні послуги, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію.
Також п.14 цього Положення передбачено час, з якого призначається субсидія, зокрема, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону, але не більше ніж на 12 місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 27 жовтня 2016 року звернулася із заявою до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про призначення субсидії, надавши перелік документів, визначений Положенням.
Довідкою про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги від 16 серпня 2016 року визначено умови проживання та житлово-комунальні платежі: службове приміщення, площею 22,32 кв.м., кількість кімнат - 1, вартість плати за житлово-комунальні послуги з урахуванням пільг у межах норм споживання (а.с. 4).
Як вбачається з розрахункових книжок по оплаті за квартиру, комунальні та інші послуги, електроенергію у квитанції зазначено квартплата та зазначено - гуртожиток (а.с.5-8).
Крім того, у банківських квитанціях зазначено, особовий рахунок ОСОБА_1 № 477125, номер комунальної картки 6124997, номер будинку та квартири.
Матеріалами справи також стверджується факт сплати позивачем комунальних послуг, а саме: на утримання будинку, опалення, за воду, електричну енергію у гуртожитку. Про орендну плату за житло у нежитловому приміщенні не зазначено у жодному фінансовому, бухгалтерському чи банківському документі.
Разом з тим, рішенням Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 02 грудня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні державної соціальної допомоги (житлової субсидії) для відшкодування витрат за оплату комунальних послуг.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач у вказаному рішенні як на підставу для відмови у наданні позивачу субсидії для відшкодування витрат за оплату комунальних послуг зазначає: договір оренди житла нежитлового приміщення.
Разом з тим, нормами Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, зокрема, п.5, чітко визначено випадки, коли субсидія не призначається, а саме: будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії (призначенням субсидії без звернення) здійснив купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку, крім житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та медичних послуг, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що така відмова у наданні позивачу субсидії для відшкодування витрат за оплату комунальних послуг з наведеними у оскаржуваному рішенні підставами свідчить про те, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб та поза межами повноважень, які регулюють спірні правовідносини, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 02 грудня 2016 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні державної соціальної допомоги (житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг).
Колегія суддів вважає доводи апелянта в цій частині безпідставними, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання Департаменту соціальної політики Луцької міської ради призначити ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 державну соціальну допомогу (житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг) з 01 січня 2017 року, оскільки у спірних правовідносинах суд не вправі зобов'язувати відповідача призначати позивачу державну соціальну допомогу (житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг), оскільки суд не може своїм рішенням підміняти державний орган, на який законом покладено обов'язок прийняття такого, а тому в задоволенні такої вимоги необхідно відмовити.
Така позиція суду щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13, згідно з якою суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень; із позицією Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях по справах: Класс та інші проти Німеччинивід 6 вересня 1978 року, Фадєєва проти Росії(Заява N 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, Кумпене і Мазере проти Румунії(Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року, Єрузалем проти Австрії, (Заява N 26958/95), Страсбург, від 27 лютого 2001 року,Реквеньї проти Угорщини, (Case of Rekvenyi v. Hungary), (Заява N 25390/94), Страсбург, від 20 травня 1999 року, згідно з якими завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Враховуючи усе вищенаведене, відповідно до вимог ст.11 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою належного захисту прав та інтересів позивача, і оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 02 грудня 2016 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні державної соціальної допомоги (житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг), тому належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, від 27 жовтня 2016 року про призначення житлової субсидії з врахуванням наведених у постанові мотивів.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст. 41, 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області задовольнити частково.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2017 року у справі № 161/8006/17 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 02 грудня 2016 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні державної соціальної допомоги (житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг).
Зобов'язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, про призначення житлової субсидії від 27 жовтня 2016 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4
Повний текст судового рішення виготовлено 19 жовтня 2017 року.