17 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8497/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
представника апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, скасування постанови,-
31 травня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати дії головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області ОСОБА_5 протиправними та такими, що суперечать вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП); скасувати постанову за №72/1009/02-43/216 від 15.03.2016 року по справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі.
Постановою від 25 жовтня 2016 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області поновив позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Також суд визнав протиправними дії головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області ОСОБА_5 при винесенні постанови №72/1009/02-43/216 від 15.03.2016 року по справі про адміністративне правопорушення, скасував постанову №72/1009/02-43/216 від 15.03.2016 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 96 КУпАП та закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
24 липня 2017 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що оскаржена постанова порушує її законні інтереси, прийнята за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
В апеляційній скарзі також зазначає, що позивач пропустив встановлений законодавством десятиденний строк звернення до суду без поважних на те причин, що свідчить про відсутність підстав для поновлення вказаного строку.
Крім того, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 без будь-яких зауважень погодився з приписом та протоколом інспектора ДАБІ, поставивши свій підпис, чим фактично визнав той факт, що саме він проводив та проводить самовільно реконструкцію будинку, а також користується самовільним будівництвом.
З наведених підстав просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким залишити позовну заву ОСОБА_4 без розгляду.
Представники апелянта в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі з наведених у скарзі підстав.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, що в силу приписів ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 09.03.2016 року головний інспектор будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області ОСОБА_5 із залученням головного інспектора будівельного нагляду ОСОБА_6, у присутності забудовника ОСОБА_4 провів позапланову перевірку дотримання ОСОБА_4 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою: вул. Токарська,5/1 в м. Івано-Франківську.
Згідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.03.2016 року ОСОБА_4 здійснив реконструкцію житлового будинку в м. Івано-Франківську на вул. Токарська,5/1 без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт в Управління держархбудінспекції в Івано-Франківській області, чим порушив п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності” (а.с.43).
Цього ж дня інспектор склав припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого зобов'язав ОСОБА_4 виготовити всю необхідну документацію та надати повідомлення про початок виконання будівельних робіт до Управління держархбудінспекції в Івано-Франківській області в термін до 09.03.2017 року (а.с.44).
Однак, не дивлячись на встановлений приписом строк усунення недоліків - 09.03.2017 року, вже 09.03.2016 року інспектор склав протокол про адміністративне правопорушення, а 15.03.2016 року виніс постанову за №72/1009/02-43/216 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 4 250,00 грн. (а.с. 45, 4).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.03.2012 року ОСОБА_4 успадкував після смерті ОСОБА_7 38/300 часток домоволодіння № 5, що знаходиться в м. Івано-Франківську на вул. Токарська, до якого також відноситься самовільна прибудова в літ. ,,А” загальною площею 73,7 кв.м. (в тому числі самовільна житлова площа 27,4 кв.м.) вартістю 358 292 грн. (а.с.5).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ОСОБА_4 не здійснював жодних будівельних робіт, а є спадкоємцем здійсненого будівництва (самовільної прибудови).
Надаючи правову оцінку поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить з наступного.
Пунктом 10 частини 3 статті 49 КАС України визначено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 статті 195 КАС України визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
За змістом статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.
Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Зі змісту регулювання, яке міститься у Кодексі адміністративного судочинства України, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт, має особа, якої він стосується.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанову головного інспектора головного Управління ДАБІ в Івано-Франківській області №72/1009/02-43/216 від 15.03.2016 року вправі оскаржити тільки ОСОБА_4 як особа, виключно якої він стосується.
Оскільки оскаржена позивачем постанова жодним чином не стосується ОСОБА_3, відповідно жодним чином не порушує її прав та законних інтересів, а тому адміністративна процесуальна дієздатність апелянта у відносинах, врегульованих оскарженою постановою у справі про адміністративне правопорушення, законодавчо обмежена.
Аналогічно провадження в адміністративній справі щодо оскарження постанови інспектора ДАБІ жодним чином не стосується ОСОБА_3, а тому рішення у цій адміністративній справі не порушує її прав та законних інтересів.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Зазначене відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2014 року у справі № 21-231а14, які відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів, не вирішуючи питання щодо правомірності рішення суду першої інстанції, вважає необхідним вказати на порушення норм процесуального права з метою недопущення судом першої інстанції в подальшому таких помилок.
Адміністративні суди згідно ст.162 КАС України не наділені повноваженнями щодо закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення, а тому, закриваючи провадження у справі про адміністративні правопорушення, суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетентності, що суперечить вимогам законодавства.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року у справі № 344/7055/16-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
ОСОБА_8
Ухвала в повному обсязі складена 20 жовтня 2017 року.