Справа № 727/9557/17
Провадження № 2-а/727/387/17
20 жовтня 2017 року. Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Чебан В.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов'язання виплатити компенсацію, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про зобов'язання виплатити компенсацію до відповідача ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, посилаючись на те, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.11.2016 року по справі № 727/8766/16-а її позовні вимоги до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії - задоволено, визнано неправомірні дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови в поновленні виплати пенсії та зобов'язано відповідача поновити виплату їй пенсії, починаючи з 07 жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії, відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України було повернуто і постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.11.2016 року набрала законної сили.
Вищевказане судове рішення було виконано відповідачем в повному обсязі лише в червні 2017 року, а саме: поновлено їй виплату раніше призначеної пенсії, відповідно до норм чинного законодавства України, однак не виплачена компенсація у зв'язку з втратою частини доходів за минулий час не отриманих з вини ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Як передбачено ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то вони виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Позивачка зазначає, що у справі «Muller v. Austria», яку Європейська комісія з прав людини розглянула ще у 1975 році, було сформульовано позицію щодо права власності на пенсію. Зокрема, Європейська комісія з прав людини зазначила, що внаслідок сплати обов'язкових внесків до пенсійного фонду може виникати право власності щодо частки на цей фонд.
07 серпня 2017 року представник позивачки звернувся до відповідача з письмовою заявою з проханням виплатити позивачці компенсацію, відповідно до норм чинного законодавства України, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсійних коштів, на які позивачка мала право, однак не отримувала з вини відповідача.
На адресу представника позивачки надійшов лист з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 01.09.2017 року № 14762/07, в якому було проігноровано звернення представника позивачки та не надано жодної інформації стосовно виплати компенсації.
Позивачка зазначає, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
На основі викладеного позивачка просить зобов'язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити їй, ОСОБА_1, компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з жовтня 2009 року по червень 2017 року, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Представником відповідача ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області 19.10.2017 року суду надані письмові заперечення, позовні вимоги вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 20.10.2000 року перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком як багатодітна мати відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
30.04.2005 року позивачка виїхала на постійне місце проживання до США та їй було припинено виплату пенсії в Україні відповідно до ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці, правонаступником якого є ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, було закрито пенсійну справу позивачки ОСОБА_1 у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до США.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.11.2016 року по справі №727/8766/16-а задоволено позов ОСОБА_1, визнано дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 неправомірними та зобов'язано ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області поновити раніше призначену соціальну пенсію ОСОБА_1, починаючи з 07 жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії, відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України було повернуто і постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.11.2016 року набрала законної сили.
На виконання постанови суду ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області поновлено пенсію ОСОБА_1 починаючи з 07.10.2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та винесено розпорядження № 114572 від 14.02.2017 року.
Відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом, на момент виконання рішення суду позивачка не повідомила місце проживання в Україні та не надала заяву про виплату пенсії через банківську установу, тому нарахування здійснювались після отримання заяви позивачки від 28.03.2017 року. Суми коштів нарахованих на виконання рішення суду включено у відомість на виплату пенсії у квітні 2017 року.
07.08.2017 року представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся із заявою до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про виплату компенсації ОСОБА_1 (а.с.6), відповідно до норм чинного законодавства України у зв'язку з порушенням строків виплати пенсійних коштів, на які позивачка мала право, однак не отримувала з вини відповідача ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Листом №14762/02 від 01.09.2017 року відповідач ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило у виплаті компенсації з посиланням, що порушень у строках виплати сум пенсії, нарахованих ОСОБА_1 на виконання рішення суду, немає (а.с.7).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, а саме з 01 січня 2001 року. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
На підставі ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 року було прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.
Згідно абзацу 1 пункту 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Отже, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Позивачка просить стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з огляду на судове рішення, яким було зобов'язано поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 починаючи з жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексацій пенсії, відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак дана сума заборгованості не нараховувалась, а була визначена судом.
Оскільки постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.11.2016 року, яка набрала законної сили 13.01.2017 року, була прийнята відповідачем ОСОБА_3 управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до виконання та повністю виконана у встановлений законом строк і затримки строку виплати пенсії не відбулося, тому відсутні підстави для виплати позивачці ОСОБА_1 компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з жовтня 2009 року по червень 2017 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Дану правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові Пленуму від 30 травня 2008 року №7.
Суд вважає, що позивачка фактично довідалась про можливість захисту свого права в порядку адміністративного судочинства з моменту виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці, ухваленого 30.11.2016 року, оскільки даним рішенням позивачці встановлено право на отримання пенсії, починаючи з 07.10.2009 року. А тому, даний спір, що виник між сторонами, є похідним.
Зазначення термінів несвоєчасної виплати пенсії у прохальній частині позову не є обставинами, з якими необхідно пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду у правовідносинах, що виникли, оскільки позивачка просить виплатити компенсацію, яка є одноразовою виплатою.
У правовій позиції Європейського суду з прав людини у справі «Bellet v. France» зазначено, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що клопотання відповідача про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1, що знаходяться поза межами строку звернення до суду, встановленого ст.99 КАС України, не підлягає до задоволення, оскільки позивачкою не було пропущено вказаний строк.
Відповідно до ст. 66 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачкою предмету спору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов'язання виплатити компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з жовтня 2009 року по червень 2017 року є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Оскільки в задоволенні адміністративних позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст.94 КАС України не підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки і понесені судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п.1, 2, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, ст.ст. 6, 7, 9, 11, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов'язання виплатити ОСОБА_1 компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з жовтня 2009 року по червень 2017 року, відмовити.
Апеляційна скарга може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні постанови в той же строк з дня отримання копії постанови.