18 жовтня 2017 року Чернігів Справа № 825/1342/17
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовомОСОБА_1
до1. Чернігівської обласної державної адміністрації, 2. ОСОБА_2 соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації
провизнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
за участю
представників сторін:
від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_3, діє на підставі договору б/н від 25.08.2017
від відповідача1. ОСОБА_4, діє на підставі довіреності №10-05/1380 від 01.04.2015 2. ОСОБА_5, діє на підставі довіреності № 10-17/542 від 17.01.2017
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративний позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання відмови у видачі посвідчення протиправною та зобов'язання прийняти рішення про видачу посвідчення категорії 1 із вкладкою, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона, з метою видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та вкладки до нього, оскільки вкладка остання була втрачена, звернулась з відповідною заявою та пакетом документів до ОСОБА_2 соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації. У свою чергу, листами від 29.06.2017 №08-07/15754 та від 11.08.2017 №08-1578 Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, позивача повідомлено про те, що підстав для внесення пропозицій Чернігівській ОДА щодо видачі їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, із числа потерпілих категорії 4, немає через відсутність законодавчих підстав, оскільки з 2000 року вона не проживає на території зони посиленого контролю. Вказану відмову позивач вважає протиправною та такою, що не відповідає вимогам закону.
Ухвалою суду, за клопотанням Чернігівської обласної державної адміністрації, було залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації.
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.
Представник відповідача - Чернігівської обласної державної адміністрації в судовому засіданні позов не визнала, в його задоволенні просила відмовити в повному обсязі, оскільки організаційну роботу по видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи забезпечує ОСОБА_2 соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації. До Чернігівської обласної державної адміністрації позивач щодо видачі посвідчення не зверталась та не надсилала жодних документів, а тому адміністрація не вчиняла жодних протиправних дій.
Представник відповідача - ОСОБА_2 соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, в судовому засіданні позов не визнала, в його задоволенні просила відмовити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях та додатково зазначила, що ОСОБА_1 було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та вкладку до нього на підставі заяви, копій посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, експертного висновку обласної Чернігівської спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань на ЧАЕС у осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС від 21.03.1994 №155, довідки Чернігівської обласної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) №1 сер. MCE №074450 від 28.02.1995 на термін інвалідності до 01.03.2000. Відповідно витягу із акту огляду МСЕК серії МСЕ-ЧНВ № 475990 від 29.02.2000 на термін інвалідності до 01.03.2003. Після вказаної дати позивачка не зверталась та не надавала документів, які були б підставою для продовження групи інвалідності й видачі їй вкладки до посвідчення категорії 1 на новий термін. Тобто, посвідчення втратило чинність 01.03.2003. Також ОСОБА_1 JI.B. на той час не проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю й не мала права на посвідчення категорії 4, як того вимагає стаття 11 Закону, тобто посвідчення не було замінено.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 мала посвідчення, що підтверджували її статус особи потерпілої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, з 28.03.1995 категорії 4, оскільки проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю та з 04.05.1995 - категорії 1. Посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та вкладку до нього було видано та 13.06.1997 перереєстровано на підставі заяви, копій посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, експертного висновку обласної Чернігівської спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань на ЧАЕС у осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС від 21.03.1994 №155, довідки Чернігівської обласної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) №1 сер. MCE №074450 від 28.02.1995 на термін інвалідності до 01.03.2000. На підставі довідки МСЕК від 29.02.2000 ОСОБА_1 було видано вкладку до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, яка продовжила дію посвідчення на строк інвалідності до 01.03.2003.
ОСОБА_1 проживала у зоні радіоекологічного контролю у смт. Ріпки, Ріпкинського району, Чернігівської області в період з 26.04.1986 по 20.06.1998 та з 12.02.2000 по 09.03.2000, з 16.03.2000 та по даний час позивач зареєстрована у м. Чернігові.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВБ № 032426 від 30.05.2017 позивачці присвоєно ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС безтерміново.
Позивач у 2017 році звернулась з відповідною заявою та пакетом документів до ОСОБА_2 соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації. У свою чергу, листами від 29.06.2017 №08-07/15754 та від 11.08.2017 №08-1578 Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, ОСОБА_1 повідомлено про те, що підстав для внесення пропозицій Чернігівській ОДА щодо видачі їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, із числа потерпілих категорії 4, немає через відсутність законодавчих підстав, оскільки з 2000 року вона не проживає на території зони посиленого контролю.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи суд зазначає наступне.
Визначення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснюється відповідно до статей 9, 11 і 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ(далі - Закон №796).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
Згідно п. 10 Порядку видача відповідних посвідчень провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Відповідно до ст. 14 Закону №796 та п. 10 Порядку посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії видається інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Документом, що підтверджує статус громадян, є посвідчення відповідної категорії.
Відповідно до статті 11, 14 Закону №796 до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи четвертої категорії належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Отже, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року, прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (п.10 Порядку).
На підставі вище зазначеного суд звертає увагу на те, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії та відповідне посвідчення діє на час постійного проживання або роботи чи постійного навчання у зоні посиленого радіологічного контролю.
Разом з тим, на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (від 28.12.2014 року № 76-VІІІ) виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.
Вище зазначений Закон № 76-VІІІ набрав чинності 01.01.2015.
Відповідно до п. 3 Порядку, якщо після чергового переогляду медико-соціальною експертною комісією особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не підтверджено будь-яку групу інвалідності, посвідчення категорії 1 підлягає заміні на посвідчення іншої категорії відповідно до законодавства.
Враховуючи, що ОСОБА_1 після 01.03.2003 року не зверталась та не надавала документів, які були б підставою для продовження групи інвалідності й видачі їй вкладки до посвідчення категорії 1 на новий термін, її посвідчення втратило чинність у 2003 році, оскільки без вкладки вважається не дійсним.
З огляду на матеріали справи, позивач з 16.03.2000 зареєстрована у місті Чернігові, який не віднесено до зон радіоактивного забруднення.
Відповідно до Закону № 796 саме проживання на території зони посиленого радіологічного контролю є обов'язковою умовою для дії посвідчення категорії 4.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для віднесення позивача до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видачі відповідного посвідчення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 року у справі №806/3570/15 та від 21 квітня 2016 року у справі №К/800/688/16.
Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на те, що згідно розпорядження голови обласної державної адміністрації від 25.12.2013 № 538 «Про організацію роботи з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» організаційну роботу по видачі посвідчень забезпечує ОСОБА_2 соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації. Таким чином, саме ОСОБА_2 соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації опрацьовує документи, подані місцевим органам влади для прийняття обласною державною адміністрацією відповідних рішень.
З огляду на матеріали справи та враховуючи пояснення сторін, посилання позивача на наявність відмови Чернігівської обласної державної адміністрації у розгляді подання та прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення, відсутні.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі змісту статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.О. Скалозуб