ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 жовтня 2017 року № 826/6187/16
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Київський річковий порт") з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у в Обухівському районі), в якому просить про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2016 року №0000631501/408.
Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення рішення, оскільки останнє було винесено при проведенні камеральної перевірки, однак фактично проведено документальну перевірку; у свою чергу акт перевірки за наслідками незаконної перевірки не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення рішення, крім того перевірку проведену з порушенням строків, передбачених підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову зазначив про відповідність дій з проведення перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам Податкового кодексу України.
З урахуванням положень частини шостої статті 128 КАС України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ДПІ у в Обухівському районі провела камеральну перевірку з питань своєчасності сплати з плати за користування надрами ПАТ "Київський річковий порт", за результатами якої складено відповідний акт від 24 березня 2016 року №186/1501/03150071.
Як вбачається з акту перевірки на підставі п. її. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20. та п. 75.1 ст. 75. п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI головним державним інспектором відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неоподаткованих платежів управління оподаткування юридичних осіб Гордієнком Вадимом Олексійовичем у приміщенні ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області: Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 20. проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати плати за користування надрами визначеного у податковому розрахунку поданий до ДПІ в Обухівському районі за І квартал 2015 року від 06.05.2015 №9086991841 та сплата згідно Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 24.12.2013 №2а-17112/12/2670. від 22.01.2015 №826/3973/14.»
На підставі акта перевірки ДПІ в Обухівському районі прийняла податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2016 року №0000631501/408, про визначення грошового зобов'язання за штрафними санкціями з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення у розмірі 37 563,78 грн.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Таким чином, камеральна перевірка проводиться на підставі даних податкової звітності, відповідно, підстав для перевірки своєчасності сплати податку до бюджету в межах камеральної перевірки контролюючих орган не має правових підстав, оскільки це потребує використання інших даних, ніж зазначені у податковій звітності, та може бути предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Як вбачається із акта перевірки, ДПІ в Обухівському районі проведено перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання з плата за користування надрами, на підставі податкового розрахунку позивача та рішень судів про розстрочення (відстрочення) податкового боргу.
При цьому суд звертає увагу, що нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення перевірки своєчасності сплати грошових зобов'язань у межах камеральної перевірки.
Під час проведення камеральної перевірки питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання не досліджується. Перевірці підлягають виключно дані, зазначені у податкових деклараціях.
У своє чергу своєчасність сплати грошового зобов'язання може бути перевірена проведення документальної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року №К/800/67871/14, від 23 червня 2015 року №К/800/9651/15, від 10 листопада 2015 року №К/800/19897/15, від 02 грудня 2015 року №К/800/14438/14.
Відповідно до п. 3 розділу II «Прикінцевих положень» згадуваного Закону установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
За змістом наведеної норми Закону встановлюється обмеження щодо проведення всіх видів перевірок контролюючими органами суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, у тому числі камеральних перевірок податкової звітності таких суб'єктів господарювання
Таким чином, дії ДПІ в Обухівському районі щодо проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати з плати за користування надрами ПАТ "Київський річковий порт" вчинені не на підставі норм Податкового кодексу України, оскільки відповідачем фактично була проведена документальна перевірка.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник податку на прибуток зобов'язаний сплатити визначену ним суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток відраховується від граничної дати подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 257.1 статті 257 Податкового кодексу України базовий (звітний) податковий період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.
Пункт 257.5 статті 257 Податкового кодексу України визначає, що сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.
При цьому, суд звертає увагу, що будь-які докази несвоєчасної сплати ПАТ "Київський річковий порт" суми грошових зобов'язань, визначених чи розстрочених на підставі судових рішень, у справі відсутні; більше того, акт перевірки не містить посилань на судові рішення та порушення строків сплати визначеного ними грошового зобов'язання.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, про те, що незаконна перевірка не створює правових наслідків.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем граничних строків сплати суми грошового зобов'язання, та враховуючи протиправність камеральної перевірки, суд приходить до висновку що податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі від 24 березня 2016 року №0000631501/408 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість дій по проведенню перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "Київський річковий порт" підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 24 березня 2016 року №0000631501/408.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.)
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур