18 жовтня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1316/17
09 год. 02 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "ЮКОС і К" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фермерське господарство "Юкос і К" (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2017 № НОМЕР_1 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 405107 грн. 63 коп. основного платежу, 214356 грн. 36 коп. штрафних санкцій, 237859 грн. 96 коп. пені, та №0001281305 про визначення грошового зобов'язання з військового збору у сумі 22626 грн. 03 коп. основного платежу, 11313 грн. 29 коп. штрафних санкцій, 8348 грн. 18 коп. пені. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновок фіскальної служби про заниження об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військового збору ґрунтується на заниженні розміру орендної плати в договорах між позивачем та громадянами-власниками земельних ділянок, що не відповідає дійсності. Позивач не заперечує факту незастосування в договорах оренди при обчисленні розміру нормативної грошової оцінки гектара ріллі коефіцієнта 1,756, який у спірному періоді був передбачений постановою КМУ від 31.10.2011 №1185 "Про внесення змін до ОСОБА_3 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №2013. Разом з тим, позивач зазначає, що оскільки предметом договорів є земельні ділянки приватної власності, то дія зазначеної постанови КМУ на ці договори не розповсюджується. Розмір орендної плати встановлюється за угодою сторін договору. Тому висновок органу ДФС щодо заниження орендарем об'єкта оподаткування ПДФО та військовим збором у вигляді орендної плати за земельні ділянки за 2014-2016рр., а саме щодо незастосування при визначенні орендної плати коефіцієнта 1,756, є протиправним та таким, що не ґрунтується на нормах законодавства.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити.
Головне управління ДФС у Херсонській області (відповідач) проти позову заперечує, посилається на те, що за результатами перевірки позивача було якої встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб внаслідок заниження орендної плати у 2014-2015 роках. Відповідно до постанови КМУ від 31.10.2011 №1185 "Про внесення змін до ОСОБА_3 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" внесено зміни до ОСОБА_3 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №2013, та визначено, що покази нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 01.07.1995, застосовуються із коефіцієнтом 1,756. Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру, грошову оцінку земельних ділянок (паїв), переданих фермерському господарству "Юкос і К", враховані вимоги відповідно до п.п.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 №1185 у частині застосування коефіцієнту 1,756. Затверджені копії відповідних відомостей про грошову оцінку, визначену відділом Держгеокадастру, земельних ділянок (паїв), переданих в оренду фермерському господарству "Юкос і К", додані фермерським господарством до акту документальної перевірки. Таким чином, на зроблені фермерським господарством "Юкос і К" запити до відділу Держгеокадастру про грошову оцінку земельних ділянок (паїв), що знаходяться в оренді Фермерського господарства "Юкос і К", відділом Держгеокадастру, було надано відомості про необхідність застосування коефіцієнту 1,756 при визначенні вартості земельної ділянки. Незважаючи на це, при розрахунку податкових зобов'язань з ПДФО та військового збору позивачем в якості об'єкта оподаткування використовувалась орендна плата, яка була розрахована без коефіцієнту 1,756.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Фермерське господарство "Юкос і К" зареєстроване в 2006 році, знаходиться на обліку як платник податків в Новокаховській ОДПІ, здійснює діяльність з вирощування зернових культур, насіння олійних культур.
В квітні-травні 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Фермерського господарства "Юкос і К" з питань дотримання законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 у частині правильності нарахування повноти та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та ЄСВ, висновки перевірки відображені в акті від 24 травня 2017 року № 11 /21 -22-13-03/34174889.
Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення:
- пп. "г" 164.2.17 та пп. 164.2.19 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 та пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.1.1 п.170.1 ст. 170 Податкового кодексу, що призвело до заниження фермерським господарством податку з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді на суму 399346,95 грн. (у т.ч. на 178948,72 грн. занижено податок з доходів фізичних осіб у 2014 р., на 220261,54 грн. у 2015 році та на 136,69 грн. у 2016 році),
- в порушення пп. 168.1.2 та п. 168.1.5 п. 168.1 та пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України підприємством допущено несвоєчасне нарахування та несвоєчасне перерахування сум податку з доходів фізичних осіб в бюджет,
- в порушення пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 та пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 з урахуванням вимог п. 16 (прим. 1) Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX Податкового кодексу України підприємством допущено несвоєчасне нарахування та несвоєчасне перерахування утриманих сум військового збору в бюджет,
- в порушення пп. "г " 164.2.17 та пп. 164.2.19, п. 164.2 п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 та пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України з урахуванням вимог п. 16 (прим. 1) Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX Податкового кодексу України, підприємством занижено нарахування військового збору у перевіряємому періоді на суму 22626,03 грн., у т.ч. на 22614.63 грн. занижено військовий збір у 2015 році та на 11.40 грн. у 2016 році,
- в порушення п. 51.1 ст. 51 та пп. 176.2 ст. 176 ПКУ фермерським господарством "Юкос і К" подано не в повному обсязі, з недостовірними відомостями податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (ф. 1-ДФ).
В акті перевірки зазначено, що порушення господарством пп. «г» 164.2.17, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, сталось внаслідок відшкодування витрат директора господарства по придбанню товарів, які не були віднесені до витрат на виробничі потреби, а використані на власний розсуд, занижено ПДФО на суму 247 грн. 39 коп. (у т.ч. на 44,84 грн. у грудні 2014 року, на 103 грн. 48 коп. у січні 2015 року, на 99 грн. 07 коп. у грудні 2016 року). Це порушення призвело також до заниження суми військового збору на 18 грн.61 коп. В порушення п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ не оподатковано ПДФО доходи в сумі 209 грн., отримані ОСОБА_4 за товаро-матеріальні цінності, що призвело до заниження ПДФО у липні 2016 року на суму 37 грн. 62 коп., заниження суми військового збору на 3 грн. 14 коп. Вказані порушення позивач не заперечує.
Перевіркою також було встановлено, що фермерським господарством були взяті в оренду земельні ділянки (паї) у фізичних осіб для вирощування сільгоспкультур, за що громадянам нараховувалась та виплачувалась орендна плата, розмір орендної плати узгоджений договорами оренди. З виплачених громадянам доходів у вигляді орендної плати фермерським господарством утримувався податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. За 2014 рік податок на доходи фізичних осіб був нарахований за договорами оренді землі у сумі 253000,21 грн. За 2015 рік податок на доходи фізичних осіб був нарахований за договорами ореш землі у грудні місяці у сумі 301027,94 грн. За 2016 рік податок на доходи фізичних осіб був нарахований за договорами оренди землі у грудні місяці у сумі 1822140,28 грн.
Перевіркою було виявлено, що договори оренди, укладені позивачем з власниками ділянок, мали відомості про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розмір орендної плати складав 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за вирахуванням податків, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 3,2.
До кожного договору додавалась інформація відділу Держгеокадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок у вигляді витягу з технічної документації, в якій зазначалась вартість земельної частки (паю), кількість паїв, площа, нормативна грошова оцінка (далі - НГО) сільськогосподарських угідь, а також НГО з урахуванням коефіцієнту індексації відповідно до постанови КМУ від 31.10.11 № 1185 - 1,756 та з урахуванням коефіцієнту індексації 3.2.
Відповідно до Постанови КМУ від 31.10.2011 №1185 "Про внесення зміні ОСОБА_3 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення населених пунктів" внесено зміни до ОСОБА_3 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №2013 та визначено, що показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 01.07.1995, застосовуються із коефіцієнтом 1,756.
Незважаючи на це, при визначенні розміру орендної плати фермерським господарством було виключено з розрахунку нормативної грошової оцінки коефіцієнт 1,756, що фіскальна служба вважає порушенням вимог постанови КМУ від 31.10.2011 № 1185, що призвело до заниження як орендної плати, та відповідно нарахованих та утриманих та перерахованих до бюджету сум ПДФО та військового збору. В додатках до акту перевірки зазначено, що сума заниження ПДФО внаслідок цього порушення склала за 2014 рік 178903 грн. 88 коп., за 2015 рік - 226158 грн. 91 коп., сума заниженого військового збору склала22614 грн. 63 коп. у 2015 році та 11 грн. 40 коп. у 2016 році.
На підставі висновків перевірки було складено податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року №0001261305 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальній сумі 857323,95 грн. та №0001281305 про визначення суми грошового зобов'язання з військового збору у загальній сумі 42287,50 грн.
Фермерським господарством "Юкос і К" було здійснено процедуру оскарження вищезазначених повідомлень-рішень в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України № 18/78/6/99-99-11-02-01-15 від 17 серпня 2017 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 14.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.
Позивач вважає податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку".
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникла між сторонами, суд виходить з наступного
Згідно пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПКУ базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, тобто, будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу (пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПКУ). Також до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом (п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Особливості оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду регламентується пунктом 170.1 статті 170 Кодексу, відповідно до підпункту 170.1.1 якого податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Згідно п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 Кодексу, тобто, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування) у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 Кодексу. Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування.
Матеріали справи свідчать, що фермерським господарством утримувався ПДФО та військовий збір із суми доходів у вигляді орендної плати, яка була передбачена договорами оренди з власниками земельних ділянок, і яка фактично була виплачена власникам земельних ділянок. ГУ ДФС вважає, що сума доходів, які виплачувались громадянам, є заниженою, розраховує орендну плату самостійно в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки відповідно до витягів Держкомзему з урахуванням в тому числі коефіцієнту 1,756, згідно діючих на 2014-2015 рр. положень Постанови КМУ № 1185 від 31.10.2011, якою внесені зміни до п. 5, п. 19-1 ОСОБА_3 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою КМУ № 213 від 23.03.1995.
Відповідно до ст. 163 ПК об'єктом обкладення ПДФО є, зокрема, загальний річний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ПК). В ПКУ йдеться про обов'язковість нарахування (виплати, надання) доходу для того, щоб утримати з нього ПДФО. Але в даному спорі судом встановлено, що ГУ ДФС здійснило донарахування ПДФО з доходу, який не був нарахований та виплачений орендарем. А оскільки не було події нарахування доходу, то й утримувати ПДФО підстав немає. Суд вважає, що для донарахування ПДФО спочатку фіскальний орган повинен довести необхідність обов'язкового застосування орендарем коефіцієнта 1.756.
Розглянувши доводи відповідача щодо обов'язкового застосування коефіцієнту 1,756 на підставі постанови КМУ від 31.10.2011 № 1185, суд встановив їх необґрунтованість. Згідно із загальними положеннями цивільного законодавства про договір договором є вільна домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Укладаючи договір, його сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6, 627 Цивільного кодексу, далі - ЦК). Нормами ст. 13 Закону "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно зі ст.21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до положень ст.ст. 653 ЦК України, ст.30 Закону України "Про оренду землі" ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Як вбачається із постанови КМУ "Про внесення змін до ОСОБА_3 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" від 31.10.2011 № 1185, її дія поширюється лише щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно із п. 1 ОСОБА_3 нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Таким чином, саме зміст правочину, який вчиняється стосовно земельної ділянки, є основою для визначення виду грошової оцінки землі. При цьому законодавець чітко встановив, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується виключно НГО земельних ділянок. Стосовно ж земель приватної власності таку норму не передбачено, як не передбачено і мінімальної суми орендного платежу. Ця обставина дозволяє зробити висновок, що визначення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності може базуватися на інших видах грошової оцінки земельних ділянок, а не тільки на нормативній грошовій оцінці.
Посилання відповідача на п. 1 Указу Президента від 02.02.02 р. за № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» також є необґрунтованим, оскільки цим Указом встановлено, що плата за оренду земельних ділянок сільгосппризначення, земельних часток (паїв) встановлюється в розмірі не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). Про обов'язкове застосування нормативної грошової оцінки для визначення такої вартості в даному Указі не зазначається.
В судовому засіданні представниками відповідача не надано доказів на підтвердження внесення змін у відповідні договори оренди в частині перегляду розміру орендної плати, порядку її справляння, як не встановлено їх і судом в порядку, визначеному ст.11 КАС України.
Орендна плата за ділянки, які знаходяться в приватній власності, не є податком, її розмір не регулюється ПКУ. До переліку загальнодержавних податків в силу п.14.1.136, п. 14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України належить орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Таким чином, при обчисленні орендної плати за земельні ділянки приватної власності будь-які підстави для обов'язкового застосування коефіцієнту, передбаченого Постановою КМУ від 31.10.2011р. № 1185, відсутні.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не є стороною договору оренди, не має компетенції втручатись у відношення сторін такого договору щодо регулювання розміру орендної плати.
Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів правомірності дій в частині донарахування ПДФО та військового збору при виплаті доходу у вигляді орендної плати.
На підставі викладеного, суд, констатуючи правильність висновків фіскальної служби про заниження позивачем ПДФО на суму 285 грн. 01 коп. та заниження військового збору на суму 21 грн. 75 коп., що не оскаржується і позивачем, не може визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2 в якійсь конкретній частині основного платежу, штрафних санкцій, пені, оскільки суд не повинен підміняти державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішень, які визнаються протиправним, інші рішення, які б відповідали закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Приймаючи до уваги викладене, рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, є недійсним в цілому. Суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі. Постанова суду, яка набере законної сили, надасть фіскальному органу можливість визначити в установленому законодавством порядку дійсний розмір заниження грошових зобов'язань, та прийняти нове рішення, яким визначити суму грошового зобов'язання з ПДФО та військового збору у відповідності до вимог чинного законодавства.
Судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Задовольнити позов фермерського господарства "ЮКОС і К".
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 14 червня 2017 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь фермерського господарства "ЮКОС і К" (код 34174889) витрати по сплаті судового збору в сумі 13494 грн. 17 коп. (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні сімнадцять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 жовтня 2017 р.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 8.3.2