Унікальний № 755/4228/17 Головуючий в 1 інстанції - Катющенко В.П.
Апеляційне провадження №22-ц/796/10043/2017 Доповідач - Желепа О.В.
17 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Рубан С.М., Іванченка М.М.
при секретарі Задерей І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Позивач, ПАТ КБ «ПриватБанк», звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 16 514,52 гривень за кредитним договором № б/н від 20 лютого 2013 року, яка складається з : 1 570,59 гривень - заборгованість за кредитом, 10 981,33 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 700,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень - штраф (фіксована частина), 762,60 гривень - штраф (процентна складова); судові витрати у розмірі 1 600,00 гривень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20 лютого 2013 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.07.2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В скарзі вказував на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Зазначив, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 10 ЦПК України не витребував від позивача додаткових доказів на підтвердження своїх вимог та не попередив про наслідки неподання вказаних доказів. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову безпідставно посилався на правові позиції ВСУ викладені в постановах № 6-16цс15 від 11.03.2015 р. та №6-698цс15, №6-757цс15 та №6-240цс15 так як у даній справі доведенню підлягає наявність між сторонами кредитних правовідносин та виконання сторонами зобов'язань за договором.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримала.
Відповідач до апеляційного суду не з'явився, повторно. Про розгляд справи двічі повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, проте поштову кореспонденцію не отримував.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факт укладення кредитного договору з відповідачем.
Колегія суддів з таким висновком погодитись не може так як суд не повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про не укладення між сторонами договору.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,
за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що 20.02.2013 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідно до умов якої оформив платіжну картку кредитка «Універсальна» та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 1000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню кредиту сплати процентів в обумовлені у Анкеті - Заяві та Умовах і Правилах про надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, строки, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах кредитування із використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду». Погашення заборгованості здійснюється щомісяця до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (а.с. 4-5).
10.06.2004 року відповідач переоформив кредитну карту «Універсальна» на «Універсальна Gold» .
Також апеляційним судом було встановлено, що кредитний ліміт по картці відповідачу збільшувався, про що останній повідомлявся шляхом СМС повідомлень.
Як убачається із матеріалів справи, позивачем долучені до позовної заяви письмові Умови та Правила надання банківських послуг, які діяли на момент підписання відповідачем анкети заяви, де визначено, за яких умов та за якими правилами банк відкриває позичальнику банківську картку чи надає інші банківські послуги (а.с. 6-29 ).
Анкета - Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 а також «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, є договором між відповідачем і Банком, про що свідчить підпис ОСОБА_1 у заяві.
До апеляційної скарги позивачем також долучена виписка по рахунку відповідача, з якої вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, здійснюючи нею оплату товарів та послуг, здійснював погашення боргу та інші операції.
Апеляційний суд вважав можливим прийняти даний доказ на стадії апеляційного розгляду з огляду на те, що відповідач в районному суді жодним чином не заперечував, факт отримання ним в борг коштів, та факт укладення договору.
Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Подавши заяву від 20.02.2013 року, відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, і що разом із заявою це свідчить про укладення ним договору про надання банківських послуг, та підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» ПриватБанку (а.с.4-5).
Вказані дії не суперечать положенням вищезазначених норм матеріального права, суду не надано доказів, що відповідач не був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг та з тарифами, що надані суду першої інстанції умови та правила не є тими, з якими був ознайомлений відповідач під час укладення кредитного договору, а відтак висновок суду першої інстанції про недоведеність укладення між сторонами кредитного договору не ґрунтується на нормах матеріального права та наявних матеріалах справи доказах.
Посилання суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду України у справі 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки фактичні обставини, які були предметом розгляду Верховного Суду України, та даної справи є різними. Крім того, Верховним Судом України у зазначеній справі був зроблений правовий висновок стосовно договору про збільшення строку позовної давності, та не містить висновку стосовно неможливості укладення кредитного договору у порядку ст. 634 ЦК України.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання, припинив вносити щомісячні платежі з 2014 року, у зв'язку із чим виникла заборгованість.
Пунктом 2.1.1.7.6. умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по любому із грошових зобов'язань, які передбачені договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500грн. та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.
Аналогічні умови зазначені у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що відповідач допустив заборгованість по погашенню кредиту, сплаті процентів та комісій більше, ніж на 30 днів, банк має правові підстави для вимог про стягнення з відповідача передбаченого умовами договору штрафу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами не був укладений договір.
Відповідно до розрахунку заборгованості, зробленого позивачем, заборгованість відповідача станом на 28.02.2017 року становить суму - 16 514,52 гривень за кредитним договором № б/н від 20 лютого 2013 року, яка складається з : 1 570,59 гривень - заборгованість за кредитом, 10 981,33 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 700,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень - штраф (фіксована частина), 762,60 гривень - штраф (процентна складова); судові витрати у розмірі 1 600,00 гривень.
Відповідач на спростування вказаного розрахунку доводів не навів та доказів до апеляційного суду не подавав.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача заборгованості в розмірі, вказаному в розрахунку. Також, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в сумі 3360 грн. 00 коп.(з яких 1600 грн. судовий збір сплачений при подачі позову та 1760 грн. 00 коп. судовий збір сплачений до апеляційного суду.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове.
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 лютого 2013 року в розмірі 16 514 грн. 52 коп., з яких 1570 грн. 59 коп. тіло кредиту, 10981 грн. 33 коп. проценти за користування кредитом, 2700 грн. 00 коп. пеня та комісія, 500 грн. 00 коп. штраф відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг., 762грн. 60 коп. штраф (процентна складова).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 3360 грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: