13 жовтня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ященко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року, -
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривень.
Згідно постанови, ОСОБА_2, станом на 01 січня 2017 року обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу представництва інтересів у судових органах Юридичного департаменту Міністерства інфраструктури України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 даного Закону, пункту 1 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року №2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15 липня 2016 року №958/29088 із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 1 від 18 серпня 2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2016 року № 1153/29283, несвоєчасно без поважних причин подав щорічну декларацію за 2016 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме 09 червня 2017 року, чим вчинив адміністративне
Справа № 33/796/2425/2017
Категорія: ч.1 ст. 172-6 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Щебуняєва Л.Л.
Суддя апеляційної інстанції - Ященко М.А
правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді Бельмас Л.О. подав апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Вважає, що оскаржувана постанова є протиправною і такою, що винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, не ґрунтується на фактичних обставинах справи.
ОСОБА_2 зазначає, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, однаксуддя не звернув уваги на існування пом'якшуючих обставин та не врахував їх при ухваленні постанови, чим порушив вимоги ст. 280 КУпАП.
Також при винесенні постанови, суддя не врахував майнового стану правопорушника, оскільки станом на сьогоднішній день ОСОБА_2 тимчасово не працює, але знаходиться у пошуку роботи, додаткового заробітку не має.
Посилається на те, що суддя, розглядаючи праву про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, залишив поза увагою норми ст. 22 КУпАП, з якої вбачається, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
На думку ОСОБА_2 інкриміноване йому адміністративне правопорушення відноситься до малозначних адміністративних правопорушень, оскільки не посягає на пріоритети і цінності людської спільноти не зачіпає особисті і громадські інтереси.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений своєчасно та належним чином.
З урахуванням змісту ч. 6 ст. 294 КУпАП, згідно якої неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб, вважаю за необхідне розглянути апеляційну скаргу без участі у судовому засіданні особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2
Перевіривши матеріали справи та викладені в апеляційній скарзі доводи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею суду першої інстанції виконанні в повному обсязі.
Частиною 1 статті 172-6 КУпАП встановлено відповідальність за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2, станом на 01 січня 2017 року обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу представництва інтересів у судових органах Юридичного департаменту Міністерства інфраструктури України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 даного Закону, пункту 1 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року №2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15 липня 2016 року №958/29088 із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 1 від 18 серпня 2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2016 року № 1153/29283, несвоєчасно без поважних причин подав щорічну декларацію за 2016 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме 09 червня 2017 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Висновки судді щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та не ставляться під сумнів апелянтом, який свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.
Згідно із наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 09 червня 2017 року, він зазначив, що станом на день надання пояснень Декларація не подана та електронний ключ доступу до системи подання та оприлюднення відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» він отримав 08 червня 2017 року.
Поважних причин, які б об'єктивно унеможливлювали подання ОСОБА_2 щорічної декларації за 2016 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб - сайті Національного агентства в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у вказаний строк судом під час розгляду справи не встановлено, та не надано таких даних і самим ОСОБА_2
Суддею суду першої інстанції враховано обставини та характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, взято до уваги те, що ОСОБА_2 все таки подав декларацію, хоч і з запізненням, що свідчить про його намір виправитися, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, та прийшов до вірного висновку про застосування до нього стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченого санкцією ч.1 ст.172-6 КУпАП, що згідно із ст.23 КУпАП буде достатньою, справедливою та необхідною мірою відповідальності за дане правопорушення.
Підстав для скасування постанови судді та звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі ОСОБА_2, немає.
За таких обставин, вважаю, що постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року є законною, обґрунтованою та винесеною у відповідності до вимог законодавства.
У зв'язку з цим суддя суду апеляційної інстанції оскаржувану постанову залишає без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.А. Ященко