03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
11 жовтня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,
при секретарі: Станішевській Б.В.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
відповідачки - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація Служба у справах дітей про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та визначення днів для побачення, визначення способів участі у вихованні дитини та способу побачення з неповнолітньою дитиною, -
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація Служба у справах дітей про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та визначення днів для побачення, визначення способів участі у вихованні дитини та способу побачення з неповнолітньою дитиною.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що він є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яка проживає разом з матір'ю - відповідачкою у справі, з якою він в зареєстрованому шлюбі не перебував, але проживали разом у цивільному шлюбі до 2013 року.
Справа № 753/1683/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8925/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Кириченко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.
3 листопада 2015 року він надав дозвіл на тимчасову поїздку за кордон (з України до Сполучених Штатів Америки), з метою відпочинку, у період з 15 листопада 2015 року по 15 квітня 2016 року, його неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 у супроводі ї матері - ОСОБА_2. Станом, на грудень місяць 2016 року йому нічого не відомо про місцезнаходження його малолітньої доньки. Цивільна дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в установлений строк, передбачений нотаріально посвідченою заявою, дитину до України не повернула.
В період з 16 квітня 2015 року він неодноразово звертався до цивільної дружини ОСОБА_2 з проханням побачитись зі своєю донькою, поговорити з нею по телефону, скайпу, проте остання не повідомляла про місцезнаходження спільної дитини, забороняла дитині спілкуватися з ріднім батьком, не повідомляючи мотивів своїх дій.
Створення перешкод відповідачкою в спілкуванні батька зі своєю донькою ОСОБА_5 порушує не тільки його права як батька, а в першу чергу порушує права та суперечить інтересами дитини, у зв"язку з зазначеними обставинами і був поданий позов до суду.
Жодних обставин, які б давали підстави вважати, що спілкування батька з дитини завдасть останній шкоди немає.
Посилаючись на зазначені обставини, просив зобов»язати ОСОБА_2 усунути перешкоди щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначити способи участі у вихованні доньки ОСОБА_5 шляхом безперешкодного спілкування батька з малолітньою дитиною за допомогою засобів телефонного зв»язку з урахуванням розпорядку дня доньки; безперешкодного спілкування через програму «Скайп» (інтрнет-телефонія) кожної суботи та неділі з 19.00 год. до 21.00 год за українським часом, а також в день народження дитини та батька, на Різдво, Великдень, Пасхи, Тройці, Дня Перемоги; - особистого спілкування батька з дитиною кожного приїзду матері з дитиною до України та кожного приїзду батька до України з періодичністю приїздів - не менше ніж тричі на рік.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання представник Служби у справах дітей Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.92), причину своєї неявки суду не повідомили, у зв»язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст..141 СК України мати, батько мають рівні права та обов»язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов»язків щодо дитини.
Відповідно до ст..153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов»язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст..159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини ( періодичні та систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров»я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Установлено, що у позивача ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року донька ОСОБА_5.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували.
З 2013 року батьки малолітньої дитини разом не проживають.
31 липня 2013 року позивач ОСОБА_4 надав нотаріально посвідчену заяву, в якій не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 ( а.с.99). Зазначена заява була скасована ОСОБА_4 лише 8 травня 2017 року ( а.с.158).
З 2 вересня 2014 року ОСОБА_5 відвідує школу Хікорі Вудс Елементарі і станом на 14 жовтня 2016 року навчалася у 2-му класі ( а.с.130)
В останній раз 4 листопада 2015 року ОСОБА_4 було підписано дозвіл на тимчасову поїздку за кордон ( з України до Сполучених штатів Америки), з метою відпочинку, у період з 15 листопада 2015 року по 15 квітня 2016 року, його неповнолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_2
З моменту виїзду дитини за згодою батька до Сполучених Штатів Америки, де дитина проживає з матір»ю, бабусею та навчається у школі, дитина до України не поверталася. З позовної заяви ОСОБА_4 вбачається, що останньому відомо місце перебування його малолітньої дитини.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 по контракту як перукар-стиліст працює та постійно проживає в Латвійській республіці.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 чинила перешкоди батьку в спілкуванні з малолітньою дитиною, в той же час позивач, маючи можливість спілкуватися з дитиною, не користувався своїм правом на спілкування та зустрічі з донькою.
Такий висновок суду груньтується на встановлених обставинах і відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до ст..10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належних та допустимих доказів на підтвердження створення відповідачкою перешкод ОСОБА_4, як батьку, у спілкуванні з дитиною за допомогою засобів телефонного зв»язку або через програму «Скайп» представником позивача у встановленому ст..ст.10, 60 ЦПК України порядку ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.
Установлено, що ОСОБА_4 у 2013 році надав нотаріально посвідчену заяву, в якій висловив згоду на позбавлення себе батьківських прав, а в кінці 2015 році надав дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон до Сполучених Штатів Америки, де дитини неодноразово перебувала раніше. Свою заяву від 31 липня 2013 року ОСОБА_4 відкликав лише у травні 2017 року.
Звернення ОСОБА_4 у вересні 2016 року до Голосіївського управління поліції ГУ НП України у м.Києві ( а.с.21) з заявою про встановлення місцезнаходження малолітньої дитини, 5 вересня 2016 року до Голови Державної прикордонної служби України з заявою про надання інформації щодо перетину кордону ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ( а.с.27-29), 5 вересня 2016 року до Міністерства юстиції України з заявою про сприяння в поверненні дитини ОСОБА_5 до України ( а.с.34-35) , не дають підстав уважати, що матір»ю дитини позивачу чинилися перешкоди у спілкуванні з дитиною за допомогою засобів телефонного зв»язку або через програму «Скайп».
Крім того, зі змісту звернень представника позивача до зазначених органів слідує, що ОСОБА_4 було відомо місце перебування малолітньої доньки, він мав розмови з матір'ю його дитини, а також позивач не позбавлений можливості вирішити питання про повернення його доньки до України в адміністративному порядку, про що зазначено в листі Міністерства юстиції України, з метою здійснення ним своїх батьківських прав для забезпечення безпосередньої участі у вихованні доньки ( а.с.37-38).
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стороною позивача позовні вимоги не доведені. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність, та зводяться фактично до викладення обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, передбачених закон підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: