05 жовтня 2017року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі: Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту та визнання права власності і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про розподіл спільної часткової власності, -
У червні 2016 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що в період з 01.02.2012 по 31.05.2016 проживав з відповідачем однією сім'єю без укладення шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 Влітку 2014 року вони з відповідачем придбали трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку було оформлене на відповідача. Відповідно до договору №359-14-БВ від 24.04.2014 було сплачено на рахунок ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» 1030906 грн. 41 коп. Оплата проводилась частинами, з яких кошти позивача складали 461448 грн., інша частина 569458 грн. 41 коп. склали особисті кошти відповідача. Таким чином, позивач вважає, що його частка у праві власності на квартиру складає 9/20 частин, а частка відповідача - 11/20 частин. 31.05.2016 з ініціативи сторони вони перестали проживати однією сім'єю. Відповідач змінила на вхідних дверях замок, попросила виселитися позивача з квартири та в усній розмові заявила, що квартира належить їй, а у позивача відсутнє право на проживання. В свою чергу, позивач вважає, що квартира належить йому та відповідачу на праві спільної часткової власності, так як кожним з них вносились особисті кошти. У зв'язку з цим, просить встановити факт їх з відповідачем проживання однією сім'єю без укладення шлюбу в період з 01.03.2012 по 31.05.2016; визнати за ним право власності на 9/20 часток квартири АДРЕСА_1, а за відповідачем - право власності на 11/20 часток вказаної квартири.
Справа № 752/8910/16-ц
№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/9168/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко О.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Відповідач та її представник позовні вимоги позивача визнали частково та подали зустрічний позов про розподіл спільної часткової власності, посилаючись на те, що вони з позивачем проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01.03.2013 по 15.05.2016. Мають спільну дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.. Так як вони не мали спільного житла, її мати ОСОБА_7 вирішила придбати для неї квартиру. Всього за придбання квартири було сплачено 1077306 грн., з яких їй особисто належало 615858 грн., а відповідачу - 461448 грн.. На ремонт квартири коштів не було, а тому її бабуся ОСОБА_8 подарувала їй грошові кошти на ремонт в сумі 290291 грн. шляхом перерахування їх підприємцю ОСОБА_9, який виконував ремонтні роботи. Таким чином вартість квартири зросла на вартість ремонту та на день розподілу складає 1367597 грн., з яких 906149 грн. - її особисті кошти, а 461448 грн. - особисті кошти позивача, що в ідеальних частках становить відповідно 33/50 частки та 17/50 часток. На підставі викладеного, просила визнати за нею право власності на 33/50 частки квартири АДРЕСА_1, а за позивачем - право власності на 17/50 частин квартири.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2017 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту та визнання права власності - задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без укладення шлюбу в період з 01.02.2012 по 15.05.2016.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 9/20 часток квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 11/20 часток квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про розподіл спільної часткової власності - відмовлено.
Не погодилась з ухваленим судовим рішенням відповідач ОСОБА_1, її представником подано апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення; недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, та таким, що суперечить положенням законодавства. Зазначається, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 були вкладені особисті кошти у придбання спірної квартири, оскільки у платіжних документах, які підтверджують сплату зазначених коштів платником виступає ОСОБА_1, а ОСОБА_2 діяв на підставі довіреності саме від її імені, а не у власних інтересах. Та обставина, що ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала вказані обставини не може бути прийнята судом до уваги, оскільки не підтверджена доказами, суперечить закону та порушує права та інтереси ОСОБА_1 Також вказується на те, що відсутні підстави виникнення у позивача права на відповідну частку у спірній квартирі, адже він не є стороною договору про набуття права власності та не вчиняв жодних юридично значимих дій від свого імені для набуття права власності на спірну квартиру. Крім того, в матеріалах справи немає жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тієї обставини, що позивач та відповідач з 01.02.2012 по 15.05.2016 проживали однією сім'єю без реєстрацію шлюбу.
Вважаючи рішення суду необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту та визнання права власності. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_10 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив про задоволення заявлених ними вимог.
Представник позивача ОСОБА_11 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, повідомлялась про розгляд справи в установленому процесуальним законом порядку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян /а.с.11/. Вказана обставина визнана сторонами у справі і сама по собі свідчить про наявність певних шлюбних відносин між ними. У заявлених позовних вимогах як сторона позивача, так і сторона відповідача визнають факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Відмінним є лише період, позивач вказує проміжок часу з 01.02.2012 по 31.05.2016, а відповідач з 01.03.2013 по 15.05.2016. А отже факт спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу у період з 01.03.2013 по 15.05.2016 визнаний обома сторонами. Разом з тим, в обох заявах вказується на те, що близькі стосунки у них розпочались з 2009 року під час навчання у Київському національному економічному університеті ім. В.Гетьмана.
Судом першої інстанції був встановлений факт перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах з 01.02.2012 по 15.05.2016. Судом не вказані мотиви з яких він виходив при визначенні такого періоду, проте враховуючи наведені вище обставини такий висновок не є таким, що суперечить фактичним обставинам справи, як на тому наголошує представник відповідача в апеляційній скарзі. До того ж не вбачається порушень прав відповідача.
Під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, а саме 24.04.2014 між відповідачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» було укладено договір купівлі-продажу заставної №359-14-БВ (а.с.152-158). На виконання умов цього договору на рахунок ТОВ «КУА «КРІСТАЛ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» були здійснені наступні платежі: 24.04.2014 відповідачем в сумі 51448 грн., що підтверджується копією квитанції №11884925 (а.с.50); 25.04.2014 позивачем на підставі довіреності від імені відповідача в сумі 410000 грн., що підтверджується копією квитанцією №11891718 (а.с.51,52); 13.05.2014 ОСОБА_3 в сумі 205000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1(а.с.53);19.06.2014 ОСОБА_3 в сумі 364458,41 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1(а.с.54). Загальна сума внесених коштів становить 1030906 (один мільйон тридцять тисяч дев'ятсот шість) гривень 41 коп.
За договором міни від 18.07.2014, укладеним між ТОВ «ФОРТОН» та відповідачем, від імені якої на підставі довіреності діяв позивач, відповідач прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 85,3 кв.м. (а.с.55-61).
Сторони в судовому засіданні визнали той факт, що квартира АДРЕСА_1 належить їм на праві спільної часткової власності, оскільки кожним з них було вкладено особисті кошти у придбання квартири.
Судом встановлено, що позивачем витрачено на купівлю квартири 461448 грн., особистих коштів: 51448 грн., перший внесок 24.04.2014 та 410000 грн. 25.04.2014. Вказані обставини були встановлені на підставі визнання їх всіма сторонами, а також як такі, що підтверджені показами свідка ОСОБА_13
Сума в розмірі 569458,41 грн. визнана особистою власністю відповідача на підставі визнання цих обставин сторонами у справі, а також враховуючи факт здійснення їх оплати матір'ю відповідача ОСОБА_3 (205000 грн. + 364458,41 грн.).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не міг прийняти до уваги визнання відповідачем цих та інших обставин, так як вони не підтверджені доказами, суперечить закону і порушують права та інтереси ОСОБА_1, відхиляються апеляційним судом з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Визнання - це повідомлення стороною чи іншими особами, що беруть участь у справі, обставин, що підтверджують наявність чи відсутність фактів, які за законом повинна доводити друга сторона чи інші особи. Процесуальним наслідком визнання в цивільному процесі однією зі сторін факту встановленим, є набуття фактом безспірного характеру і звільнення другої сторони від його доказування. Визнання обставини не можна ототожнювати із визнанням позову, а отже наведені твердження представника відповідача не можна визнати обґрунтованим, оскільки умова щодо відсутності порушення прав визначена щодо визнання позову. В дані справі відповідачем були визнані певні обставини, що звільняє іншу сторону від доказування, разом з тим судом здійснена перевірка цих обставин та вказано на докази, які їх підтверджують.
У постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», в ході розгляду справи сторона може відмовитися від визнання нею чи її представником певних обставин, довівши належними та допустимими доказами, що ці обставини було визнано внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною (п. 25).
В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заявляла про відмову від визнання нею обставин, про її помилку, як зазначив її новий представник в доводах апеляційної скарги. Проте, посилання на помилку, яка мала вираз у визнанні факту спільної власності сторін, замість визнання факту здійснення платежу позивачем від імені відповідача, апеляційний суд оцінює критично, а тому не приймає в якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Факт поліпшення спільного майна за рахунок коштів, отриманих в дарунок відповідачем від бабусі заперечувався позивачем та не був доведений відповідачем в ході розгляду справи належними та допустимими доказами, а тому обґрунтовано відхилений судом першої інстанції.
В силу ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 60 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав виникнення у позивача права на відповідну частку у спірній квартирі, так як він не є стороною договору про набуття права власності та не вчиняв жодних юридично значимих дій від свого імені для набуття права власності на спірну квартиру колегія суддів вважає безпідставними.
В порядку ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В даній справі сторони відступили від засад рівності часток, визначивши більшу частку відповідачеві, відповідно до здійсненого кожним вкладу, що вбачається з пред'явлених ними позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Згідно висновку експертного-будівельно-технічного дослідження №34/41-16 від 17.10.2016, виконаного на замовлення представника позивача, у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 позивач має 9/20 часток, а відповідач -11/20 часток.
Вказаний висновок суд першої інстанції прийняв за основу при визначенні часток сторін у спільній власності, так як він відповідає фактично встановленим обставинам справи (а.с.160-162).
Висновок №427/17 експертного будівельно-технічного дослідження від 05.01.2017, наданий за зверненням представника відповідача, відхилений судом, так як він виконаний з урахуванням внесення позивачем у придбання квартири особистих коштів в сумі 461448 грн., а відповідачем - в сумі 906149 грн., що суперечить дослідженим доказам та встановленим обставинам справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог первісного позову та відмову у задоволенні вимог зустрічного позову, оскільки не було надано суду достовірних доказів на підтвердження вимог останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2017- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: