Єдиний унікальний номер 725/3969/17
Номер провадження 2/725/823/17
17.10.2017 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого судді: - ОСОБА_1,
при секретарі: - ОСОБА_2
за участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів , -
Позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 08.10.2009 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб та 10.05.2014 року народилася донька ОСОБА_5, а 14.12.2015 року донька- Олександра.
Вказує на те, що спільне життя з відповідачем не склалося та з лютого 2016 року між ними постійно виникали конфлікти . З вересня 2016 року стосунки між нею та відповідачем припинені , спільного господарства не ведуть.
Стверджує, що надалі примирення між нею та відповідачем не можливе, угоди про добровільну сплату аліментів не досягнуто. Відповідач повинен надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.
На підставі викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила шлюб, укладений між нею та відповідачем, розірвати ; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньок в розмірі 1000 грн. на кожну дитину , щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до повноліття дітей та після розірвання шлюбу залишити її прізвище « Рябой».
В судовому засіданні позивачка підтримала доводи викладені у позовній заяві та просила позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти розірвання шлюбу не заперечував, а щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 1000 гривень на кожну доньку заперечував, вказуючи, що немає змоги платити щомісячно таку суму аліментів та вказав, що має змогу платити аліменти у розмірі 750 гривень на кожну доньку .
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково , виходячи з наступного:
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Так, судом встановлено, що 08.10.2009 року між позивачкою та відповідачем відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції зареєстровано шлюб, актовий запис 1974 (а/с4 ).
10 травня 2014 року народилася донька ОСОБА_5 ( а.с. 5) та 14.12.2015 року донька- Олександра ( а.с. 6).Спору про їх місце поживання немає.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що сторони підтримують між собою подружні стосунки та ведуть спільне господарство.
Відповідно до ст.ст. 110-112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
При таких обставинах, суд вважає, що сім'я у сторін остаточно розпалась і зберегти її не можливо, а тому їх шлюб підлягає розірванню.
Крім того, сторони у судовому засідання наполягали на розірванні шлюбу між ними.
Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Крім того, згідно із положеннями ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно із роз'ясненнями п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
На підставі наведеного вище, шлюб між позивачкою та відповідачем підлягає розірванню..
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно положень ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в судовому порядку.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, а відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, та роз'яснень, викладених в п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд може визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України ( в редакції від 08.07.2017 року) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Відповідач по справі не надає достатньої регулярної допомоги для належного утримання неповнолітніх доньок у зв'язку з чим порушуються їх інтереси.
Згідно до ст. 184 СК України ( в редакції від 08.07.2017 року)- суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні величини аліментного платежу суд, враховуює відповідно до ст. 182 СК України матеріальне становище платника аліментів та те, що відповідач перебуває в працездатному віці, і може працювати, хоча обтяжений турботами щодо утримання іншої дитини . Також приймаючи до уваги матеріальне положення дитини, яка потребує допомоги та матеріальне становище відповідача, вважає за можливе визначити розмір аліментів, стягуваних з відповідача у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн., щомісячно на кожну дитину і до їх повноліття.
Суд вважає, що визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі щомісячно на дітей є достатнім та не буде порушувати їх майнові права.
При цьому згідно зі ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону, як вказав Верховний Суд України у правовій позиції від 6.11.2013 року у справі №6-113цс13. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч.2 ст.184 СК України, підлягає індексації у порядку, передбаченому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".
У відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України ( в редакції від 08.07.2017 року) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.
Згідно вимог ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень.
Таким чином враховуючи те, що відповідач матеріально не взмозі платити більший розмір аліментів та однаковий обов'язок обох батьків щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти в сумі 800 грн. щомісячно на утримання їх спільних доньок , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 191 СК України, суд вважає за можливе присудити стягнення аліментів з дня пред'явлення позову до суду - з 12.09.2017 року.
Крім того, згідно ст. 113 Сімейного кодексу України -особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання цього шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи зазначені вище вимоги закону та бажання позивачки, після розірвання даного шлюбу її і надалі слід іменувати прізвищем « Рябой».
Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110-112,113,115,180-184, 191, 192 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 64, 88, 207, 212, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 08 жовтня 2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис № 1974 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. ( вісімсот гривень ) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.09.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. ( вісімсот гривень ) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.09.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Після розірвання даного шлюбу, ОСОБА_3 залишити прізвище «Рябой».
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в розмірі 640 грн.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до Відділу реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції для проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. І. ОСОБА_1