19 жовтня 2017 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Гордійчук С.С., Шимківа С.С.
секретар судового засідання: Москалик Т.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,
заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 43134 грн. 36 коп.
Стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі ПрАТ "Рівнеазот" покликається на його незаконність та необґрунтованість в зв'язку з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що наявні поважні причини та об'єктивні обставини, які мають істотне значення та підтверджують відсутність його вини у несвоєчасному виконанні своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати перед позивачем.
Зокрема відповідно до Договору № 1798 від 25.11.2005 року, ПрАТ "Рівнеазот" здійснює очистку каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод усього міста Рівне. Однак, РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" має заборгованість перед ПрАТ "Рівнеазот", яка станом на 16.05.2017р. становила 11238581,67 грн. в зв'язку з чим утримання очисних споруд здійснюється за власні кошти ПрАТ "Рівнеазот", що спричиняє додаткові непередбачувані витрати на забезпечення належної діяльності очисних споруд, оскільки перебої в їхній роботі можуть призвести до значного забруднення навколишнього природного середовища в межах усього міста.
Крім того, 7 березня 2017 року, ПрАТ "Рівнеазот" було повністю обмежено поставку природного газу, що унеможливило виробництво ним мінеральних добрив та іншої продукції хімічної промисловості.
Вважає, що порушуючи строки розрахунку із звільненими працівниками товариство діє у стані крайньої необхідності, що у відповідності до ч. 2 ст. 1171 ЦК України, є підставою для звільнення його від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.
Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності завданої моральної шкоди, втрати нормальних життєвих зв'язків та додаткових зусиль для організації свого життя, а тому підстави для стягнення компенсації за спричинену внаслідок затримки розрахунку при звільненні моральної шкоди відсутні.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким звільнити ПрАТ "Рівнеазот" від відшкодування шкоди заподіяної ОСОБА_1 затримкою розрахунку при звільненні та відмовити позивачу в задоволені позову в частині компенсації моральної шкоди.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 березня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений з ПрАТ "Рівнеазот" за ст. 38 КЗііП України за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю, що підтверджується записом № 19 у трудовій книжці БТ- II № 3886499.
Згідно довідки ПАТ "Рівнеазот" №1208 від 2 червня 2017 року ОСОБА_1, звільненому з 28 березня 2017 року, до виплати належить заробітна плата в розмірі 37578 грн. 87 коп. (а.с.5)
Відповідачем не заперечується, що вказані кошти не виплачені позивачу і на даний час.
Згідно із ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як роз'яснюється у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми у день звільнення, коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня, після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції вірно виходив із того, що з вини відповідача позивачу не виплачена належна останньому сума зарплати у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, а тому наявні правові підстави для застосування норм ст. 117 КЗпП України.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 43134,36 грн. визначений судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8.02.1995р. №100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Сторони розмір стягнутої судом першої інстанції суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не оспорюють та не оскаржують.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не проведенням повного розрахунку при звільненні позивача, останньому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у порушенні звичного розпорядку життя позивача та зі зміною звичного розпорядку життя.
Передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі (постанова Верховного Суду України у справі № 6-54цс11).
Розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн. визначений судом виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, що узгоджується з роз'ясненнями п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 310, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8.02.95р. №100,колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 вересня 2017 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: Бондаренко Н.В.
ОСОБА_2
ОСОБА_3