01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
10 жовтня 2017 року К/800/20352/17
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Бившевої Л.І.
Юрченко В.П.
за участю секретаряОрєшко Ю.О.
та представників сторін: від позивача Жмудінський В.П.
від відповідачаКошарська А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2016
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017
у справі № 826/15800/16
за позовомПриватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес»
доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
проскасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне науково-виробнича компанія «Інтербізнес» звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0009961201 від 20.05.2016.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- відповідачем проведено камеральну перевірку ПНВК «Інтербізнес» щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатом якої складено акт від 21.04.2016 за №483/26-57-12-01-8;
- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем граничного терміну реєстрації податкових накладних в ЄРПН;
- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009961201 від 20.05.2016, яким до позивача застосовано штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у розмірі 20% на суму 29249127,85 грн. за затримку реєстрації від 16 до 30 календарних днів податкових накладних на суму ПДВ 146245639,26 грн.
Суди попередніх інстанцій, встановивши поважність причин пропуску позивачем строку реєстрації податкових накладних (оскільки платник об'єктивно був позбавлений можливості здійснити реєстрацію у встановлений строк), задовольнили позов, так як дійшли висновку про відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за вказане порушення.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що ПНВК «Інтербізнес» у грудні 2015 сформовано податкові накладні: 30.12.2015 року № 9/2 (зареєстрована в ЄРПН 12.02.2016); 30.12.2015 № 15/2 (зареєстровані в ЄРПН 12.02.2016); 30.12.2015 № 14/2 (зареєстрована в ЄРПН 12.02.2016); 30.12.2015 року № 10/2 (зареєстрована в ЄРПН 12.02.2016); 30.12.2015 року № 11/2 (зареєстрована в ЄРПН 12.02.2016); 30.12.2015 року № 12/2 (зареєстрована в ЄРПН 12.02.2016); 30.12.2015 року № 13/2 (зареєстрована в ЄРПН 12.02.2016); 30.12.2015 року №8/2 (зареєстрована в ЄРПН 12.02.2016).
Спірним податковим повідомленням-рішенням контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 20% на суму 29249127,85 грн. за порушення терміну реєстрації зазначених податкових накладних від 16 до 30 календарних днів відповідно до абз.2 п.120-1.1, абз.3 п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.01.2016 до ПНВК «Інтербізнес» прибули співробітники Головного слідчого управління Національної поліції України, які надали посадовим особам компанії письмову вимогу від 28.10.2015 щодо видачі документів та електронних носіїв інформації для проведення їх огляду за період з 2014 по 2015 роки, у зв'язку з здійсненням досудового розслідування по кримінальному провадженню №12014100100002215, відкритому за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.5 ст.191, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України.
В цей же день співробітниками Головного слідчого управління Національної поліції України було вилучено на підприємстві первинні фінансово-господарські документи, в т.ч. і комп'ютерну техніку, на якій була встановлена програма «M.E.Doc IS» Модуль «M.E.Doc IS Звітність», за допомогою якої проводилася процедура реєстрації податкових накладних, та був вилучений комп'ютер, на якому було встановлено програму «Клієнт-Банк», за допомогою якої здійснювалися розрахунки і в якій накопичувалася інформація про рух грошових коштів у безготівковій формі, тобто, містилися банківські виписки.
Факт вилучення у позивача фінансово-господарських документів та комп'ютерної техніки підтверджується наявним в матеріалах справи супровідним листом від 12.01.2016 за №16/1.
12.02.2016 Головним слідчим управлінням Національної поліції України, після проведення відповідних слідчих дій, було повернуто ПНВК «Інтербізнес» всі документи та комп'ютери, які були вилучені 12.01.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом №2031/24/1/2-2016/2 від 12.02.2016, а позивачем у той же день було здійснено реєстрацію податкових накладених, складених 30.12.2015.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що у позивача була відсутня технічна можливість своєчасно зареєструвати податкові накладні, які були виготовлені в електронному вигляді 30.12.2015, у зв'язку з вилученням співробітниками Головного слідчого управління Національної поліції України комп'ютерів, на яких було встановлено необхідне програмне забезпечення.
Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платника податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлена статтею 120-1 Податкового кодексу України.
Згідно п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів.
Разом з тим, аналізуючи вказану норму в сукупності з п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України (яким передбачено, що відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування) слід зробити висновок про те, що застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбаченої статтею 120-1 Податкового кодексу України, можливе лише за наявності його вини.
Наведені висновки відповідають практиці застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейським судом з прав людини.
Згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року «Справа «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей статті 6 Конвенції - заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні. У вказаній справі було застосовано третій критерій тесту Енгеля для визначення випадків, коли йдеться про кримінальне обвинувачення, у розумінні Конвенції, а саме - критерій правових наслідків для адресата.
Таким чином, Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції.
Передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям, притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, а відтак, наявні всі підстави для застосування ч.2 ст.6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає підставним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що у позивача була відсутня технічна можливість своєчасно зареєструвати податкові накладні, які були виготовлені в електронному вигляді 30.12.2015, у зв'язку з вилученням комп'ютерів, на яких було встановлено необхідне програмне забезпечення.
За встановлених обставин даної справи про те, що у позивача фактично була відсутня можливість для своєчасної реєстрації податкових накладних у зв'язку з вилученням співробітниками Головного слідчого управління Національної поліції України його майна, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що відповідні обставини не залежали від волі платника податків, а відтак, відсутня його вина у несвоєчасній реєстрації податкових накладних, що виключає застосування податковим органом до платника вказаних штрафних санкцій.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли юридично вірного висновку про безпідставність спірного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на усе вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За встановлених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді Л.І. Бившева
В.П. Юрченко