18 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 473/1141/17
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Старжинська О.Є.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, зобов'язання вчинити певні дії,
13.04.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства Внутрішніх Справ України про визнання протиправною відмову, викладену у листі від 09.02.2017 року щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги згідно висновку УМВС України в Миколаївській області у розмірі 225 375 грн. (200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, визначеному ч.6 статті 23 Закону України «Про міліцію» у редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» № 208-ІІІ від 13 лютого 2015 року); зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постановою Миколаївського окружного суду від 28.03.2016 року Управління МВС України в Миколаївській області зобов'язане надіслати відповідачу висновок про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року, і такий висновок був надісланий.
Посилаючись на те, що відповідач необґрунтовано відмовив в призначенні, проведенні виплати одноразової грошової допомоги з посиланням на п.4 вказаного Порядку, позивач просив позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовну заяву.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.
Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії щодо відмови Міністерства внутрішніх справ України, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом №15/2-336 від 09.02.2017 року, призначено ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 27.05.2015 року, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.
Міністерство внутрішніх справ України звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегією суддів встановлено, що позивач з 04.04.1994 року по 30.09.2012 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Під час виконання службових обов'язків 07.01.2007 року позивач отримав травму голови, що підтверджується актом про нещасний випадок (у тому числі травма) № 1 від 12.12.2012 року.
Висновком Вознесенської МСЕК від 12.10.2012 року позивачу встановлено III групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та визначено 60% втрати працездатності. На підставі постанови військово-лікарської комісії №73 від 26.12.2012 року Вознесенська МСЕК 08.01.2013 року внесла зміни до цього висновку щодо причини інвалідності, вказавши, що нею є травма, отримана під час виконання службових обов'язків, пов'язана з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю.
В силу вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про міліцію» держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Відповідно до вимог ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію», у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно до вимог статті 23 Закону України «Про міліцію», Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12.05.2007 року затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції (надалі по тексту - Порядок №707).
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №707, позивачу було проведено виплату одноразової грошової допомоги за ІІІ групу інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в ОВС у розмірі - 18 225,00 грн.(а.с.4).
Частиною 1 Порядку №707 зазначено, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми (абз.2).
14.10.2013 року у зв'язку з закінченням терміну встановлення інвалідності позивачу ОСОБА_2 Вознесенською МСЕК підтверджена ІІІ група інвалідності терміном на два роки, причиною інвалідності зазначено: травма отримана під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю.
Згодом, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, 27.05.2015 року достроково до закінчення терміну встановлення інвалідності ОСОБА_2 встановлено Вознесенською МСЕК ІІ групу інвалідності строком на два роки, причиною інвалідності зазначено: травма отримана під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю (а.с. 1).
19.05.2017 року Вознесенською МСЕК підтверджена наявність у ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності строком на три роки, причиною інвалідності зазначено: травма отримана під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю.
Зміна інвалідності ОСОБА_2 із ІІІ на ІІ групу відбулася після набрання чинності Законом України від 13.02.2015 року № 208-VІІІ «Про внесення змін до ст. 23 Закону України «Про міліцію». Згідно до вимог ст.23 Закону України «Про міліцію», Кабінет Міністрів України постановою №850 від 21.10.2015 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (набрав чинності 31.10.2015 року).
Відповідно до вимог п.п.2 п.2 Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 п.3 Порядку №850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з пунктом 4 Порядку №850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що Вознесенською МСЕК було проведено повторний огляд позивача та встановлено ІІ групу інвалідності в період понад два роки від первинного огляду.
Постановою Миколаївського окружного суду від 28.03.2016 року (а.с.7-10) Управління МВС України в Миколаївській області зобов'язане надіслати відповідачу висновок про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року, і такий висновок був надісланий.
Відмова Міністерства внутрішніх справ України (ДФОП) викладена у листі від 09.02.2017 року щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно висновку УМВС України в Миколаївській області у розмірі 225 375 грн. (а.с. 11-12) і обґрунтована обставинами, які визначають відсутність права у позивача на отримання грошової винагороди у більшому розмірі - перевищення часового бар'єру, а саме: 2 років з дня встановлення первинного факту інвалідності (первинно інвалідність ІІІ групи, пов'язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ встановлено у 2012 році).
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850.
Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 27.05.2015 року у позивача виникло право на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що така відмова відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п.14 Порядку №850 від 21.10.2015 року, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Такі підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Жодна із таких підстав не може бути причиною у відмові позивачу в нарахуванні та отриманні одноразової грошової допомоги, оскільки відповідачем не надані відповідні докази.
Колегія суддів вважає, що відповідач, внаслідок помилкового трактування змісту положень Порядку №850 від 21.10.2015 року, порушив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
Так, п.3 Порядку №850 від 21.10.2015 року встановлює підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги:
- загибель (смерть) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків;
- установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ;
- часткова втрата працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків.
Колегія суддів зауважує, що зазначені підстави визначені як самостійні та надають право на отримання одноразової грошової допомоги при настанні хоча б однієї з них.
При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з установленням працівникові міліції інвалідності не обмежено у часі, підпунктом 2 пункту 3 Порядку не встановлено конкретних строків, які повинні пройти між захворюванням, нещасним випадком, який стався під час проходження служби, та встановленням інвалідності, вирішальним є лише наявність причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, первинна інвалідність (ІІІ група) позивача настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, є пов'язаною з виконанням службових обов'язків з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, при цьому дана обставина перевірена; інвалідність позивача ІІ групи (встановлена 27.05.2015 року) є наслідком первинної інвалідності, де причина її встановлення та ж сама. Тобто, відбулось встановлення позивачу вищої групи інвалідності (погіршення стану здоров'я).
Таким чином, при первинному установленні працівникові міліції інвалідності, зв'язок якої зі службою в органах внутрішніх справ встановлений компетентним органом, такий працівник має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 від 21.10.2015 року.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача - МВС України, вчинені у вигляді письмової відмови, оформленої листом №15/2-336 від 09.02.2017 року у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з втратою працездатності є протиправними.
Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Аналіз зазначених норм Порядку дає підстави для висновку, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач - МВС України діяв не у спосіб та не в порядку, що визначені чинним законодавством, в свою чергу, ним не доведено протилежного, тому його дії, вчинені у формі відмови щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу є протиправними.
Отже, на підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька
Суддя: А.В. Крусян