11 жовтня 2017 р. Справа № 638/2398/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017р. по справі № 638/2398/17
за позовом ОСОБА_1
до Харківського обласного військового комісаріату , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач), звернувся до з позовом до Харківського обласного військового комісаріату (надалі по тексту перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі по тексту другий відповідач), в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії Харківського обласного військового комісаріату щодо відмови йому в визначенні права на пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до п. 11 Закону України від 15.06.2004 року № 1763-IV «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» в редакції на момент мого звільнення з лав Збройних Сил України тобто станом на 12.11.2004 року та підготовці необхідних для призначення пенсії документів для надання до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області;
- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат визначити його право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 11 ст.1 Закону України від 15.06.2004 року № 1763-1V «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» в редакції на момент мого звільнення з лав Збройних Сил України тобто станом на 12.11.2004 року, підготовити та направити необхідні документи для призначення мені пенсії за вислугою років до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області призначити йому довічну пенсію за вислугу років згідно до пункту статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до п. 11 ст.1 Закону України від 15.06.2004 року № 1763-IV «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» з 30.01.2016 року;
- стягнути суму судового збору з відповідачів.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 року зазначений позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Харківського обласного військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_1 в визначенні права на пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до п. 11 Закону України від 15.06.2004 року № 1763-IV «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» в редакції на момент його звільнення з лав Збройних Сил України тобто станом на 12.11.2004 року та підготовці необхідних для призначення пенсії документів для надання до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області.
Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат визначити право ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 11 ст.1 Закону України від 15.06.2004 року № 1763-1V «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» в редакції на момент його звільнення з лав Збройних Сил України тобто станом на 12.11.2004 року, підготовити та направити необхідні документи для призначення мені пенсії за вислугою років до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області.
Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років згідно до пункту статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до п. 11 ст.1 Закону України від 15.06.2004 року № 1763-IV «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» з 01 грудня 2016.
Стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Другий відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 р., в частині задоволення позову, скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 підполковник запасу Збройних Сил України, на момент звернення до суду має вік 45 років, та має вислугу 16 років 03 місяця та 11 днів.
Наказом Міністра оборони України № 667 від 21.09.2004 року, відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, підполковника ОСОБА_1 - провідного наукового співробітника заступника начальника науково-дослідного відділу проблем розвитку системи спостереження космічного базування та обробки спеціальної інформації …, було звільнено з військової служби у запас за пунктом 63, підпунктом «в» ( за станом здоров'я).
18.10.2016 р. засобом поштового зв'язку він звернувся з заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення йому пенсії за вислугою років.
Відповідно до листа Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 03.11.2016 року за № 17531-14/20 щодо призначення пенсії за вислугою років, він повинен звернутися до Харківського обласного військового комісаріату за визначенням права на пенсію.
06.12.2016 р. він звернувся з заявою до Харківського обласного військового комісаріату за визначенням права на пенсію.
25.01.2017 р. він отримав відповідь Харківського обласного військового комісаріату за № ОБ 117370/157/ВСЗ від 23.01.2017 року, де вказано, що він не має права на призначення пенсії за вислугу років.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки на момент звернення за призначенням пенсії йому виповнилось 45 років, а також позивач має вислугу років понад 15 років.
Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» ( у редакції, що діяла на час звільнення позивача) для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 років пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.
Статтею 3 цього ж Закону дію вказаної норми поширено на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв'язку з реформування Збройних Сил України після 01 січня 2004 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності з 29.04.2006 року, внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, статтю 12 вказаного Закону викладено в іншій редакції, зокрема доповнено пунктом «в», а саме: пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей».
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року внесено зміни до п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей», відповідно до яких для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років пенсія обчислюється у розмірі 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.
06.12.2016 р. він звернувся з заявою до Харківського обласного військового комісаріату за визначенням права на пенсію.
25.01.2017 р. позивач отримав відповідь Харківського обласного військового комісаріату за № ОБ 117370/157/ВСЗ від 23.01.2017 року, де вказано, що він не має права на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту на обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Крім того, у рішенні № 5рп/2002 від 20.03.2002 року Конституційний Суд України зазначив, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист їхніх сімей.
Виходячи із положень п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» та вищезазначених рішень Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначеннями пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Таким чином, оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей», чинного на момент звільнення позивача, а отже, зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача так і для відповідачів.
Аналогічний правовий висновок був висловлений Верховним Судом України у постановах у постановах від 06.02.2012 року у справі № 21-322а11 та від 01.07.2014 року у справі № 21-244а14.
Отже, враховуючи, що станом на момент звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 45 років, він має вислугу років понад 15 років, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність права у позивача на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо покладення обов'язку на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років згідно до пункту статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до п. 11 ст.1 Закону України від 15.06.2004 року № 1763-IV «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» з огляду на наступне.
Відповідно до Постанови Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка погоджена з Міністерством оборони і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402, призначення (перерахунок) пенсій органами пенсійного фонду України здійснюється на підставі документів, які надаються уповноваженими структурними підрозділами силових міністерств та відомств, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів.
Харківський обласний військовий комісаріат є уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони України та відповідає за проведення перерахунку грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія на умовах і розмірах встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Харківський обласний військовий комісаріат не направляв на адресу на Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області будь-яких документів для призначення пенсії ОСОБА_1. Позивач також не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із відповідними документами про призначення йому пенсії.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не порушувало прав позивача на призначення пенсії, а тому вимоги про зобов'язання призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років згідно до пункту статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до п. 11 ст.1 Закону України від 15.06.2004 року № 1763-IV «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» є передчасними та підстави для їх задоволення відсутні.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 року в частині покладення обов'язку на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років згідно до пункту статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до п. 11 ст.1 Закону України від 15.06.2004 року № 1763-IV «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволення цієї частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017р. по справі № 638/2398/17 скасувати в частині покладення обов'язку на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років згідно до пункту статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до п. 11 ст.1 Закону України від 15.06.2004 року № 1763-IV «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» з 30.01.2016 року, прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 р. по справі № 638/2398/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст постанови виготовлений 17.10.2017 р.